Фільм «Ножі наголо» Раяна Джонсона став вкрай успішним хітом, причому досить несподівано. Він окупив свій бюджет майже у вісім разів і отримав океан хвалебних відгуків від різних критиків і глядачів. Тому не дивно, що кіно задало відносно невеликий, але впевнений тренд на детективи нової хвилі. «Як вони біжать» ставиться саме до останніх. Розповідаємо у рецензії нижче, наскільки вдало фільму вдається розважати та інтригувати.
Жанр комедійний детектив
Режисер Том Джордж
У ролях Сем Рокуелл, Сірша Ронан, Девід Ойєлоуо, Едрієн Броуді
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Сюжет стартує з бажання режисера Лео Коперника (Едрієн Броуді) зняти екранізацію детективної п’єси Агати Крісті «Мишоловка». Самого Лео при цьому важко назвати порядною людиною, тому він встигає в п’яному стані потрапити в кілька конфліктів у Лондоні. Ситуація загострюється, коли з’ясовується, що Лео хтось убив. Під підозру потрапляють усі працівники місцевого театру. За розслідування вбивства беруться інспектор Стоппард (Сем Рокуелл) та констебль Сталкер (Сірша Ронан).
«Як вони біжать» — фільм спільного виробництва США та Великобританії, що могло б позитивно позначитися на загальній атмосфері твору. На жаль, від Британії картина взяла лише зовнішні стилістичні ознаки, які нехай і виглядають красиво, але особливого смислового навантаження не несуть. В іншому в авторів вийшов виключно «американський» фільм, причому не в найкращому розумінні цього виразу.
Як детектив «Як вони біжать» не вражає особливою винахідливістю, але при цьому і у зовсім відверті дурниці не скочується. Він уміло тримає інтригу і акуратно підкидує все нові зачіпки, тож і надто простим його не назвеш. Скоріше автори дуже намагалися дотримуватися стандартів детективних сюжетних ліній. Фанати класики жанру оцінять, але іншим глядачам те, що відбувається, може здатися дещо прісним і нудним.
Розбавити детективні канони мали метаелементи, адже не просто так свою роль у сценарії грає детективна п’єса Агати Крісті. Тільки ось і вона обертається скоріше додатковою окрасою місцевої історії та невеликим реверансом у бік класики. Якось серйозно вплинути на детективну сутність сюжету та поглянути на неї під нестандартним кутом, як це зробила історія «Ножі наголо», тут не вийшло.
При цьому вистачає в кіно і гумористичних моментів, з яких теж стирчить «американське коріння». Місцевій комедії не вистачає винахідливості та дотепності, що особливо дивно виглядає у місцевих вишуканих британських декораціях. Втім, це не означає, що фільм не смішний. Підняти настрій у нього виходить, у якийсь зайвий крінж він не скочується.
Приємно тішить і акторська гра. На акторський тандем Рокуелла та Ронан завжди приємно дивитися, а Броуді навіть за відносно невеликого часу на екрані в черговий раз чудово доводить, чому весь світ вважає його видатним актором. Навіть персонажі третьої важливості у «Як вони біжать» виглядають цікаво. А це є критично важливим для детектива.
При цьому знято фільм без застосування хоч якихось незвичайних режисерських засобів. Він не відчувається камерним (хоча міг би, враховуючи суть того, що відбувається), не виділяється цікавими планами та сценами. З іншого боку, з технічного погляду щодо нього жодних особливих претензій немає.
Мабуть, «особливих претензій немає» можна сказати й про весь фільм загалом. Він не винаходить нічого нового, нагадуючи сотні інших кінодетективів. При цьому орієнтується він лише на найгідніші роботи, намагаючись відтворювати їх майже покадрово, паралельно розбавляючи в цілому оригінальним сюжетом. Але всі унікальні моменти «Як вони біжать» не доводить до гідного рівня, а часом і зовсім ігнорує.