Сьогодні п’ятниця, а значить вітаємо у книжковому клубі ITC.UA. На черзі психологічно важка, але дуже цікава книга канадського антрополога Даррена Байлера «У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї?» від видавництва «Лабораторія». Вона розповідає про державне насильство Китаю над національними меншинами уйгурів, казахів та інших малих народів за допомогою сучасних технологій. Це книга змушує інакше подивитися на надбання людства та на можливі способи використання різноманітних систем та пристроїв диктаторськими режимами.
Автор Даррен Байлер
Видавництво Лабораторія
Сторінок 160
Рік 2022
Обкладинка М’яка
Мова Українська
Формат 145×215 мм
Сайт laboratoria.pro
Книжка «У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї?» створена на основі інтерв’ю автора з постраждалими уйгурами, казахами та іншими малими народами Китаю, що сповідують мусульманство. Зараз ці люди знаходяться в безпеці, але до цього жили в районі Сіньдзян, який розташований на крайньому північному заході Китаю, на північ від Тибету.
На прикладі цього району та історії його мешканців автор показує ключову роль технологій у становленні контролю над населенням. Звісно, вони були вагомим фактором впродовж усієї історії, але китайський тоталітаризм та їх останні надбання в системах розпізнавання обличчя, зробили цей контроль масштабнішим та інтенсивнішим.
Ми в Україні вже трохи звиклися з тим, що навіть у XXI столітті у світі ще є жахи та чисте Зло, яке нищить людей, руйнує та забирає їхні життя, домівки, культуру. Ми хоча б позбавилися ярма тоталітаризму, ми вільні незалежні люди.
Але нам та нашим предкам знайомі гоніння, переселення, асиміляція, катування, табори, тотальний контроль. Все це також знайомо мусульманським нацменшинам в Китаї. Під приводом «боротьби з тероризмом» влада Китаю буквально нищила та нищить ці народи, культуру, віросповідання.
Ті хто розмовляє не китайською, хто сповідує іншу віру, хто хоч щось каже проти влади відразу потрапляють до «розумних» таборів, або на велетенські текстильні фабрики, де працює майже безкоштовно.
Але останній варіант вважається везінням, бо в таборах існує все те, що так знайомо людству з часів німецьких концтаборів. Звичайно, там не труять газом, але роблять інші погані речі. Та є охорона, камери, що постійно слідкують за в’язнями, уроки «перевиховання», насилля, знущання та моральне приниження.
Поруч з технологічними сучасними мегаполісами, де живуть етнічні китайці, влада побудувала десятки смарттаборів «перевиховання» де вже заморено 1,5 млн мусульман.
Вразило те, що цьому сприяють не тільки оброблені пропагандою китайці (ще одне дуже знайоме українцям явище), але й начебто сучасні технологічні компанії, які працюють з партнерами по всьому світу.
Наприклад, всім відома Alibaba була інвестором компанії Megvii. Останні розробляли для влади Китаю систему розпізнавання обличчя Face++, що зараз використовується по всій країні, в тому числі для знаходження та арешту «неблагонадійних» громадян, згаданих вище нацменшин тощо. В цьому їм допомагала ще одна всесвітньо відома компанія Dahua.
Представництво Megvii було й в США. Їх офіс в Кремнієвій долині сусідив з Adobe, Microsoft та Amazon. Тільки у 2019 році ця компанія опинилася у відомому «чорному списку США».
Сучасні, начебто відкриті, «зелені» та прогресивні китайські технологічні компанії Megvii та Dahua брали участь у масштабних порушеннях прав людини. Їхні розробки буквально ловили громадян на вулицях, використовувалися на «розумних» блокпостах, в смарттаборах тощо.
На ці компанії працювали звичайні люди. Вони не були просякнуті пропагандою уряду Китаю, але й не замислювалися, чи може не хотіли, над тим для чого використовуються продукти, які вони створюють. З впевненістю можна сказати, що керівництво та інші люди на високих постах точно знали для кого та що вони роблять.
Книга «У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї?» показує, що сучасна влада Китаю навмисно спонсорує державні технології керування населенням. Вона прикривається боротьбою з «тероризмом», а сама порушує права людей та громадян, створює величезні високотехнологічні виправні колонії.
Різноманітні пристрої, гаджети та системи в Піднебесній забезпечували, та продовжують забезпечувати всеосяжний страх та крайню вразливість. Смартфони та інші гаджети буквально перетворилися на катастрофу та «жучки» для своїх власників. Через допис в соцмережах, переглянуті відео, та повідомлення людина може опинитися в таборі.
Щось схоже ми бачимо і на росії. Але росіянцам та багатьом малим народам краіни-агресора «пощастило» жити в досить відсталій державі, тому їхній терор відносно обмежений. Мені здається що, якби їхній режим мав мізки та сучасні технології, а не користувався надбаннями давно померлого об’єднання під назвою СРСР, то в них було б набагато гірше.
Окремо хочу розказати про якість видання. До зустрічі з книжками від «Лабораторії» я не дуже полюбляв м’які обкладинки. А тепер я їх обожнюю. Вони чудово розкриваються повністю, що рідкість для цього формату. Такі книжки часто або заламуються, або відкриваються не до кінця, тому читати їх не дуже зручно. А тут все так, як треба та дуже високої якості.
