21 вересня на Disney+ стартував черговий серіал по всесвіту легендарних «Зоряних війн», що розповідає про майбутнього учасника Альянсу повстанців Касіана Андора. Тоді глядачі змогли переглянути три перші епізоди, а наступні дев’ять виходили по одному в тиждень. У цій рецензії розповідаємо, чому «Андор» це хороший, але не найбільш видовищний серіал з лінійки проєктів, що демонструють події у далекій-далекій галактиці.
Жанр фантастика, бойовик, пригоди, трилер
Режисери Тобі Гейнс, Бенджамін Карон, Сюзанна Вайт
У ролях Дієго Луна, Стеллан Скаршґорд, Адріа Архона, Енді Серкіс, Форест Вітакер
Прем’єра Disney+
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Це було за п’ять років до битви при Явіні. В той злощасний вечір сильно дощило. Неонові вивіски, які виблискували ніжним світлом у калюжах, нагадували кіберпанкову атмосферу культового «Той, що біжить по лезу». В центрі кадру знаходиться чоловік в балахоні. Він заходить до підпільного борделю, де красуня з фантастичною зачіскою вже готова запропонувати щось цікавеньке.
Але чоловік прийшов сюди не заради розваги, а щоб розшукати сестру. У цьому персонажі глядач одразу впізнає знайоме обличчя, адже це Касіан Андор. Пізніше йому ще належить зіграти важливу роль у битві Альянсу повстанців проти Імперії. Але поки що він займається лише пошуками деталей пошкоджених імперських кораблів, щоб збути їх на чорному ринку.
До повстання Касіан не має ніякого відношення, та й сам Альянс ще знаходиться на етапі формування. У поле зору Імперії Андор потрапляє через інцидент, котрий трапиться біля борделю. Саме там його намагатимуться пограбувати двоє охоронців, що працюють на велику корпорацію. Але герой дасть гідну відсіч, через що на нього спочатку полюватиме служба безпеки компанії, а пізніше й куди більш серйозні вороги.
«Андор» це спіноф і за сумісництвом приквел надуспішного блокбастера «Бунтар Один», котрий гримів на великих екранах наприкінці 2016-го. Цей проєкт явно виділяється з-поміж інших, що виходили під знаком «Зоряні війни», з багатьох причин.
По-перше, це точно не розмашиста космоопера і навіть не динамічний космовестерн, яким був фільм про Хана Соло. Тут історія більш приземлена, бо в ній відсутні адепти світлої чи темної сторін Сили, битви на світлових мечах, Скайвокери та інші класичні ознаки бренду. Саме це стає ковтком свіжого повітря, але аж ніяк не знижує ставки.
По-друге, жанрово «Андор» можна схарактеризувати, окрім фантастичної складової, як політичний трилер з елементами шпигунського трилера. Через це розповідь стає більш реалістичною і навіть ближчою нам, а це вже щось новеньке для ЗВ. Та воно й не дивно, якщо подивитись, хто працював над створенням серіалу. Шоуранером та основним сценаристом виступив Тоні Гілрой, який раніше відповідав за скрипт до фільмів про Джейсона Борна.
Нарешті, по-третє, «Андор» стовідсотково виглядає як один з найбільш дорослих сюжетів всієї франшизи. Вже з самого початку автори демонструють бордель, а не звичну забігайлівку з купою химерних та дивакуватих відвідувачів. Бо головними дійовими особами виявляються люди. І наскільки їм властиво помилятися, зраджувати чи страждати, настільки й тутешнім героям притаманні типові людські риси.
До того ж тут ви точно не знайдете комедійного персонажа, покликаного розвеселити глядача. Певно, немає нічого кращого, ніж момент, коли Енді Серкіс трошечки вмикатиме Ґолума під час натхненної промови. Та це не той випадок, коли схочеться посміятися.
А тепер, увага: як і у кіновсесвіті Марвел, в «Зоряних війнах» з’явився секс. Нехай самої сцени кохання, як то було у «Вічних» Хлої Чжао, тут немає, але тепер ми принаймні знаємо, що у ЗВ з сексом не так, як в СРСР. Десь там за кадром, та він є.
З другого боку «Андор» створений таким непривабливим чином, що у глядачів може виникнути бажання кинути його перегляд. Оповідь непробачно повільно розхитується. Пережити перші два епізоди зовсім нелегко. В третьому відбудеться невеличке пожвавлення, пов’язане з появою персонажа Стеллана Скаршґорда, але згодом історія повернеться у неквапливий ритм.
Взагалі левова частка хронометражу побудована на суцільних діалогах. Іноді дуже затяжних та зафільмованих статичною камерою. Епізоди тривають в середньому хвилин по 40-45, тому треба гарна посидючість, щоб витримати їх. Для «Зоряних війн» це, очевидно, нонсенс, і такий от темп може сильно зіпсувати загальне враження. Втім, у другій половині сезону цікавих подій стає більше, інколи відірвати погляд від екрана буде рішуче неможливо.
При цьому творці не намагаються зіграти на ностальгії прихильників, як це робив «Обі-Ван Кенобі», хоча декілька старих знайомих тут знайдеться. Також автори не демонструють видовищ рівня «Мандалорця». Бойових сцен на 12 епізодів нашкребеться не так вже й багато.
«Андор» — в першу чергу про політичні інтриги, започаткування повстання проти диктатури (росіяни, ось вам інструкція), а також про власні амбіції. У цьому контексті одним з найяскравіших персонажів стає імперська офіцерка Дедра Міро. Вона нагадує сувору вчительку математики, яка не заспокоїться, поки рівняння не буде вирішене.
В цілому ця робота дійсно суттєво відрізняється від своїх попередників. Тож для одних подібна різка зміна тону оповіді покажеться вдалою, для інших — згубною. Так хоч би що там було, вже анонсований другий і фінальний сезон. Він розповість про наступні декілька років з життя героя, що передували подіям «Бунтаря Один». Можна припустити, що усе найцікавіше в історії Касіана Андора ще чекає попереду.