25 січня на Netflix вийшов кримінально-драматичний серіал «Гризельда», в основі якого лежить життя наркобаронки на прізвисько «Хрещена мати» Гризельди Бланко. У цій рецензії розповідаємо, як у такому образі почувається американо-колумбійська модель Софія Вергара та чому Netflix не припиняє знімати шоу про відомих торговців наркотиками.
Жанр кримінальна біографічна драма
Режисер Андрес Баїс
У ролях Софія Вергара, Альберто Гуерра, Джуліана Ейден, Ванесса Ферліто, Крістіан Таппан, Мартін Родрігес
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Медельїн, 1978 рік. Збентежена жінка повертається додому, недбало обробляє поранення, швиденько збирає речі, хапає з собою трьох синів та домовляється з подругою про тимчасовий прихисток у Маямі. Очевидно, що вона тікає від когось владного і дуже небезпечного, ймовірно, через якусь провину.
У Сполучених Штатах Гризельда отримує нагоду почати життя з чистого аркуша, але перед вильотом з Колумбії встигає прихопити з собою кілограм високоякісного кокаїну. В намаганні збути товар, героїня і сама не помічає, як зв’язується з місцевими торгівцями наркотиками, наживає собі ворогів і друзів, втягується у жорстоке кримінальне життя.
Напевно, азарт від останнього, непомірні амбіції та нестримна жага одноосібно контролювати наркоторгівлю у місті стали тими рушіями, що змушували Гризельду йти до своєї мети попри численних гангстерів у смішних костюмах, які вставляли палиці в колеса колумбійської мегери. Наркобаронка не цуралася грати у брудну гру, жорстоко розправлятися з конкурентами та постійно доводити навколишнім, що саме вона тут бос. Та коли ти все життя б’єшся з монстрами, у підсумку перетворишся на монстра сам.
«Гризельда» — ще один кримінальний мінісеріал від Netflix про крутих наркоторговців і нарковійни. І як тут не згадати про нетфліксівський же хіт «Нарко» та його спіноф «Мексика»; обидва стали успішними та сподобалися як глядачам, так і критикам.
Нове шоу відкривається цитатою Пабло Ескобара: «Єдиним чоловіком, якого я колись боявся, була жінка на ім’я Гризельда Бланко». Таким чином, навіть якщо раніше ви нічого не чули про титульного персонажа, автори одразу сповіщають про масштаб особистості і її впливовість.
Частина творців «Нарко» перекочувала і у «Гризельду», зокрема, режисурою усіх шести епізодів займався Андрес Баїс, а сценарієм — Карло Бернард, Даг Міро та Ерік Ньюман. Очевидно, що успіх «Нарко» спонукав Netflix скористатися перевіреною формулою і знову вдатися до сюжету про нарковійни та крутих наркоторговців, заснованого на реальних подіях і персонажах. Стримінговий сервіс явно сподівається на новий хіт, і у цього проєкту є всі шанси ним стати.
Примітно і те, що в минулий четвер в Україні офіційно прем’єрувалися одразу дві біографічні драми — «Ґолда» і «Гризельда». Обидві — про сильних жінок, хоча і з дещо схожими іменами, але такими різними характерами та долями. Ґолда Меїр померла у 1978 році, тоді ж починається місцева історія Гризельди Бланко. В обох проєктах виконавиці головних ролей, Гелен Міррен і Софія Вергара, добряче загримовані. Обидві постійно палять.
Якщо фільм про четвертого прем’єр-міністра Ізраїля стосувався війни Судного дня, то події «Гризельди» відбуваються на тлі нарковійн — явища ще більш огидного і підступного. Войовнича наркобаронка отримує один удар у спину за іншим, але ніколи не дозволяє собі забаритися з ударом у відповідь, ще більш потужним і неочікуваним.
На початкових етапах автори десь таки налаштовують стати на бік героїні. Та чим більше вона перетворюватиметься на злочинницю і безжальну вбивцю, тим меншу емпатійність заслуговуватиме. В певний момент від останньої не лишиться і сліду.
Творці пропонують не стільки обрати якусь сторону, бо, по суті, тут і нема персонажів, що на це заслуговують, скільки прослідкувати за шляхом сходження Бланко на злочинний трон і її подальшого падіння у прірву.
Загальна динаміка оповіді, безперервні метання Гризельди, по самі вуха зануреної у кримінальні війни Маямі, захопливі повороти сюжету тримають глядацьку залученість на стабільно високому рівні. Протягом усіх шести епізодів жодного разу не відвідує думка, що перегляд серіалу — марна трата часу. Навпаки, тут так і кортить дізнатися, що ж відбудеться далі.
Софія Вергара виконала приголомшливу роботу і видала напрочуд потужний перфоманс емоційно нестабільної героїні, котра в якийсь момент просто злітає з котушок. «Хрещена мати» викликає жах і повагу одночасно навіть у найбільш мерзенних типів, яких у кадрі чимало. Склад виконавців в цілому підібраний грамотно. Ледь не половина сцен розіграна іспанською (тут доречно з’являються субтитри), і ця мовна автентика дозволяє краще перейнятися акторською грою і місцевою атмосферою загалом.
В одній зі сцен героїня Вергари дарує сину нову рибку, і коли вона запускає ту в акваріум, звучить фраза, що це риба-ягуар, котра зжере інших рибок. Те саме можна сказати і про саму Гризельду, яка з’являється у кримінальному світі Маямі з нізвідки та буквально «з’їдає» конкурентів. В іншій сцені вся родина збирається за переглядом символічного «Хрещеного батька» Френсіса Форда Копполи, а пізніше жінка назве четвертого сина на честь Майкла Корлеоне.
У 2012 році, коли померла реальна Гризельда, вже на її честь репери Вестсайд Ґанн, Conway the Machine та Mach-Hommy назвуть свій незалежний лейбл звукозапису. Не те щоб персонаж заслуговував на щось подібне, але серіал про цю скажену тітку точно зняли недарма.