20 липня телеканал АМС завершив показ постапокаліптичної горордрами «Ходячі мерці: Мертве місто». Це один з численних спінофів популярного шоу, котре було засноване на коміксах Роберта Кіркмана, Тоні Мура і Чарлі Адларда, налічувало 11 сезонів та виходило в ефір з 2010-го по 2022-й роки. У рецензії нижче розповідаємо, яким персонажам присвячений новий проєкт та що він успадкував від довготривалого оригіналу.
Жанр зомбі-горор, драма
Режисери Кевін Даулінг, Лорен Яконеллі, Ганджа Монтейру
У ролях Лорен Коен, Джеффрі Дін Морган, Гай Чарльз, Каріна Ортіз, Желько Іванек
Прем’єра АМС
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Після того, як колишній член групи Рятівників на прізвисько «Хорват» викрадає сина Меггі Гершеля, відчайдушна мамця вистежує свого колишнього ворога Ніґана та укладає з ним угоду. В обмін на допомогу в місії зі звільнення дитини Меггі зобов’язується надати притулок дівчинці Джинні, до якої Ніґан встиг прив’язатися.
Відтак героям доведеться об’єднати зусилля та відправитись на Мангеттен, де розташувалися не тільки недружні групи тих, хто вижив, але й спокійно собі вештаються загони ходячих мерців. Останні вже добряче зсохлися, адже багато років розгулюють здебільшого на порожній шлунок, та ще й під палючим нью-йоркським сонечком.
Завдання ускладнюється тим, що на Ніґана полюють маршали Нового Вавилону за скоєні ним злочини у минулому. І це вже не кажучи про те, що у героя Джеффрі Діна Моргана лишились незавершені справи з божевільним Хорватом.
Серіальний всесвіт «Ходячих мерців» розростається, наче зомбі-вірус. Ще за часів успішної трансляції оригінального шоу на АМС вийшло декілька побічних продуктів. Це приквел «Бійтеся ходячих мерців» (2015—2023), «Світ за межами» (2020—2021), орієнтований на підліткову аудиторію, та антологія «Байки» (2022).
«Мертве місто» — перший проєкт, що виходить вже після закінчення основного тайтлу (тобто частково є його продовженням) та п’ятий у всесвіті «Ходячих» загалом. Автори зосереджують увагу на суперечливих стосунках Ніґана та Меггі, котрі утворились внаслідок їх непростого минулого.
Здавалося, що сюжетна арка цих двох вже завершена. Ніґан щиро розкаявся у вбивстві Глена, а Меггі знайшла у собі сили «відпустити». З огляду на це важко позбутися думки, що спіноф існує суто як контент заради контенту і як мінімум не здається обов’язковим.
Тутешній сюжет успадковує найгірші риси оригіналу, котрий в якийсь момент остаточно перетворився на нескінченну «Санта-Барбару» від зомбі-горору. Левову частку хронометражу «Мертве місто» приділяє нудним діалогам-вісімкам: хвала богу, зараз хоча б обійшлися без мемних шмарклів на кшталт «Карла».
Історія не орієнтована на залучення нової аудиторії, а працює виключно з фанатською базою. Так, скороминущі флешбеки присутні, щоб нагадати про минулі перипетії та краще зорієнтувати глядача. Та в цілому усе це виглядає як тупцювання на одному місці, а не якийсь рух вперед. Тобто, це все ще практично та сама телевізійна мильна опера з марними зомбі на другому плані та типовим для серії конфліктом.
Особливо програшно серіал виглядає на тлі екранізації The Last of Us, де знайшлось місце і гарному розвитку взаємин персонажів, і саспенсу, і теж не численним, але істотно ефектнішим і напруженішим сценам з монстрами. Пригода Ніґана і Меггі також змусить обох переосмислити деякі речі по відношенню одне до одного, але, знову ж таки, їх нова сюжетна лінія подовжена штучно, якщо не сказати, що висмоктана з пальця.
Певне пожвавлення відбувається у четвертому епізоді, коли герої опиняються у вкрай скрутному становищі. На користь йде і зміна локацій, адже тепер події переносяться у постапокаліптичний, напівзруйнований та зарослий бур’янами мегаполіс (тут знову згадуємо «Останні з нас» і Атланту з першого сезону ХМ).
Має чудовий вигляд й потворний зомбі-грим, хоча це давня фішка франшизи. А ще з неба сипатимуться, наче грибний дощик, мертвяки, тільки от халепа: Меггі та Ніґан не захопили з собою парасольки.
Загалом «Мертве місто» виявляється тужливим видовищем. Джеффрі Дін Морган скидається на розсудливу підстаркувату рок-зірку, якій соромно за свою поведінку у роки найбільшої слави. А Лорен Коен виглядає настільки втомленою від усіх цих зомбі, і як персонаж, і як акторка, що не може видати щось більше, ніж тотальну байдужість до всього, що відбувається навкруги.
Серіал рекомендується до перегляду відданим прихильникам «Ходячих мерців», котрі упродовж дванадцяти років (12, Карл!) стійко витримували усі падіння та тішилися злетами цього шоу.
Глядачам, які від самого пробудження Ріка Граймса у спустошеній лікарні палко вболівали за нього та інших вцілілих. Тим, для кого ці персонажі вже стали ледь не рідними. Всім іншим доведеться здебільшого нудитися, як от нудяться натовпи ожилих трупів серед занедбаних хмарочосів мертвого міста.