На HBO Max вийшов фінальний епізод першого сезону телеадаптації популярної гри студії Naughty Dog «Останні з нас». З початку показу серіал поступово набирав обертів і приваблював нову аудиторію. Перший епізод дивилося 4,7 млн користувачів, а останній 8,2 млн. У Європі та Латинській Америці проєкт став найпопулярнішим шоу в історії HBO Max. Ми вже писали враження від першого епізоду, а тепер ділимося думками та оцінкою на весь сезон.
Жанр драма, фантастика, постапокаліпсис
Режисери Крейг Мезін, Ясміла Жбаніч, Ніл Дракманн, Джеремі Вебб, Алі Аббасі
У ролях Педро Паскаль, Белла Рамзі, Габріель Луна, Ніко Паркер, Мюррей Бартлетт, Анна Торв
Прем’єра HBO
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Події серіалу відбуваються у 2023 році. Двадцять років тому на одному із заводів у Південній Азії до борошна потрапляє гриб-паразит кордицепс. Його спори захопили мізки людей, що їли продукти з муки, проросли там і перехопили на себе керування нервовою системою. На виході світ дістав щось типу зомбіапокаліпсису, тільки складніше. Основний від місцевих «зомбі», якими заволоділи гриби, називають клікерами. Є й інші, набагато більші різновиди мертвяків, але найнебезпечнішою істотою у світі все ще залишається людина.
Контрабандист Джоел Міллер (Педро Паскаль) та його подруга Тесс (Анна Торв) домовляються з Марлін (Мерл Дендрідж) — головою Бостонської ланки руху опору під назвою «Світляки». Їм потрібно супроводити дівчіну-підлітка Еллі (Белла Рамзі) до залишків Університету Колорадо. За це вони отримають акумулятор до автівки та інші важливі у постапокаліптичному світі речі. Так починаються події, які повністю змінять життя не тільки головних героїв, але й долю цілого світу.
У враженнях на перший епізод «Останніх з нас» я писав, що мені не подобається Еллі, яку грає молода акторка Белли Рамзі. Джоел Міллер у виконанні Педро Паскаля також здавався трохи інакшим — м’якшим та заглибленішим, ніж його варіант у грі.
Коли я шукав інформацію по ньому, то знайшов цікавий факт, який підтвердив мої враження. Творці серіалу заборонили Паскалю та Рамзі грати в обидві частини The Last of Us. Вони не хотіли, щоб актори просто скопіювали своїх ігрових персонажів. Треба було, щоб вони створили нових Джоела та Еллі — водночас, схожих і зовсім інакших.
Упродовж усього сезону глядачі-гравці будуть наче і впізнавати знайомих героїв, але в той самий час ловити себе на відчутті чогось інакшого: нових емоцій, інших реакцій, сприйняття світу, відношення до життя тощо.
Тому маємо дуже прикольну Еллі та емпатичного Джоела. Ці нові-старі герої створюють свій всесвіт і чудового в ньому почуваються. А від цього кайфуємо й ми — глядачі. Усі, хто не грав просто побачать чудову акторську гру та неймовірну екранну хімію між Педро Паскалем та Беллою Рамзі.
Також маємо дещо змінені арки інших ігрових персонажів, прибирання третіх і додавання зовсім нових. «Останні з нас» дає розкритися іншим героям всесвіту і вони використовують його на повну.
На гравців чекає й неймовірна роль-камео акторки з гри The Last of Us. Напевно, дехто відразу здогадався, кого я маю на увазі, але вас точно вразить, ким її зробили творці серіалу. Це так логічно й так неймовірно водночас!
Перша суттєва причина неймовірного успіху проєкту — актори та акторська гра, нове життя для нових героїв, шанс розкритися тим, кого позбавили цього в грі.Друга причина популярності — гроші, конкретні люди та професіоналізм.
«Останні з нас» робилися на HBO, а серіалу дали великий бюджет. Судячи з інтерв’ю та інсайдерських даних, кожний епізод проєкту обійшовся у 10 млн доларів. За ці гроші творці та їх команда побудували неймовірні декорації, намалювали чудову графіку, зробили крутий грім, костюми тощо. Усе виглядає та відчувається на 100% аутентично і якісно. Це фірмова особливість майже всіх великих проєктів HBO.
Творцями проєкту стали креативний директор The Last of Us та Uncharted Ніл Дракман, а також сценарист «Чорнобиля» Крейг Мезін. Обидва — безсуперечні професіонали, які знали, що і як робити. Ба більше — вони знали, що потрібно не просто робити серіал по грі для геймерів, а універсальний проєкт для всіх: серіал про людей, про батьків та дітей, про муки вибору та відповідальність за власні дії. Це класика, це те, що працює завжди, це історія, яку хочеться почути та побачити.
Водночас вони розуміли, що «Останні з нас» спочатку повинні привернути увагу гравців, щоби вони потім рознесли інформацію про нього до інших користувачів. Тому маємо майже точні відтворення катсцен ігри, відсилання до геймплею та його механік, появу різних речей тощо.
Обидві The Last of Us — не просто популярні ігри. Це культові проєкти, які давно стали частиною попкультури. Тому успіх у гравців плюс цей статус могли швидко рознести популярність проєкту до неймовірних масштабів. В реальності так і сталося, а уся ця ситуація дуже нагадує дію гриба-паразита кордицепса.
Серіал стартував чудово — 4,7 млн користувачів у першого епізоду. Але з кожною новою серією популярність зростала й досягла 8,2 млн глядачів на фінальному епізоді. І це ще ми не беремо неофіційні перегляди через торенти, піратські платформи тощо.
Також варто зазначити, що деякі серії ставили рекорд, коли водночас із ними йшли інші дуже популярні проєкти. Наприклад, четвертий епізод показували під час трансляції «Ґреммі», а останній під час церемонії вручення «Оскара».
Є в серіала й мінус. Якщо в першу та другу частини The Last of Us можна було зануритися з головою, бо ігри ці доволі великі за часом проходження, то серіал «Останні з нас» цієї можливості не дав.
На мою думку, дев’ять епізодів для такої історії занадто мало, бо я не встиг посмакувати історію, заглибитися у світ, звикнути до нього тощо. Я розумію, що 9–10 серій — сучасний популярний формат у платформ, а Netflix узагалі все частіше вдається до восьми серій. І це непогано для якогось нового проєкту, чи історії, що ґрунтується на книжці чи графічному романі. Але для історії, заснованій на сюжетної гри на 17–20+ годин потрібно серіал хоча б на 12 епізодів. Здається це було б оптимально.
А так, глядачи тільки-но почали смакувати знайомий світ, звикати до змін та нововведень, а серіал бах і закінчився. Якби зробили хоча б десять епізодів, як планували спочатку, то стало б набагато краще. А так маємо серіальний голод, бо іноді в посередніх проєктах роблять 10+ серій і це фізично важко дивитися, а тут хочеться ще, але немає.