Рубрики Огляди

Рецензія на серіал «Місис Девіс» / Mrs. Davis

Опубликовал
Денис Федорук

18 травня на сервісі Peacock завершився перший сезон комедійно-пригодницького серіалу «Місис Девіс». Він складається з восьми епізодів та розповідає про протистояння звичайної черниці з підступним штучним інтелектом. У рецензії нижче розбираємось, чому ця дивна історія викликає масу суперечливих почуттів.

«Місис Девіс» / Mrs. Davis

Жанр пригодницька комедія, драма, наукова фантастика
Режисери Овен Гарріс, Фредерік Е.О. Туа, Алетея Джонс
У ролях Бетті Ґілпін, Джейк Макдорман, Енді Макквін, Елізабет Марвел, Девід Аркетт
Прем’єра Peacock
Рік випуску 2023
Сайт IMDb 

Париж, 1307 рік. Поки на багатті тліють залишки спалених тамплієрів, до місцевого монастиря навідуються не дуже привітні лицарі, котрі шукають Святий Ґрааль. Зустріч завершується жорстокою сутичкою, але білосніжна голлівудська посмішка однієї з монахинь вже змушує поставитися з певною насторогою до цих кривавих подій.

В умовному сьогоденні контроль над людьми отримує нове божество — штучний інтелект Місис Девіс. Щоб підкорити людство, йому навіть не знадобилося створювати армію роботів. За допомогою маленького навушника алгоритму достатньо було дати ціль кожному користувачу, а за її досягнення нагородити ледь не ангельськими крилами. Крім того, Місис Девіс нарешті покінчила з війнами та голодом, або, принаймні, всіх переконала в цьому.

Черниця Симона — одна з небагатьох, хто не користується благами спілкування з усюдисущим ШІ. Та якось навіть їй доведеться погодитися на розмову з розумним додатком. У результаті сторони укладають угоду, згідно з якою Симона зобов’язується знайти та знищити Святий Ґрааль, а Місис Девіс натомість обіцяє самознищитися.

Якщо цей короткий опис сюжету здається вам лише трохи дивним, то ви помиляєтесь. Тому що насправді сюжет становить кричущу абсурдність, яку неможливо передати словами. В цій химерній історії важко вгледіти хоч якісь крихти здорового глузду, але і назвати безглуздям її язик не повертається. То що ж воно таке, ця «Місис Девіс»?

Шоуранери Деймон Лінделоф, («Загублені», «Залишені» «Вартові»), на пару зі сценаристкою «Теорії великого вибуху» і «Молодого Шелдона» Тарою Ернандес, створили щось справді оригінальне і дике. Але такий контент зайде далеко не кожному глядачу.

У спробах поміркувати над актуальним питанням щодо страхів людства перед новітніми технологіями, автори демонструють цікавий погляд. Він істотно відрізняється від класичних зразків кіно- чи літературної фантастики, що інтерпретувала появу ШІ як суто загрозу.

Втім, увага творців не зосереджується виключно на титульному персонажі, що існує у пам’яті смартфона. Ба більше, навіть центральне протистояння тут служить лише засобом, а не ціллю.

У Лінделофа та Ернандес вийшла нестандартна пригодницька нісенітниця, котра на диво може похизуватися доречною багатошаровістю та відсиланнями.

Один з епізодів прямо так і називається — «Великий Гетсбі 2001: Космічна одіссея»: тобто, придивись, глядачу, з чим можна порівняти той чи інший момент. Від того, що сюжет пропонує справжнє божевілля, у якому головна героїня отримує не тільки високотехнологічного антагоніста, але й Ісуса як нареченого, цю історію неможливо зарахувати до якогось конкретного жанру.

В один момент тутешній гумор виглядає непереконливо та сумнівно, а в інший — неможливо втриматись, щоб не зареготати в увесь голос. Додаємо до суперечливої комедійної складової відверто сатиричну. Приправляємо пригодницьким духом полювання за макгафіном. А ще не забуваємо про фантастичні нотки, деякі з яких вже і не виглядають так фантастично. Є серія про пограбування. Все це являється абсолютно дикою сумішшю.

Переломним можна назвати екватор сезону, коли в кінці четвертого епізоду відбудеться дійсно крутий твіст.

Тепер зрозуміло, чому Peacock у день прем’єри випустили саме чотири серії. Очевидно, що запрягати пів сезону то явний моветон, але у другій половині усе стає на свої місця. Ті моменти, що викликали подив та купу запитань, стають зрозумілими, а тому і численні події вибудовуються у цілісну історію. Це збільшує і глядацьку залученість.

Бетті Ґілпін, котра перекочувала сюди з безумовно талановитого «Полювання», до якого доклав руку все той же Лінделоф, втілила з одного боку впевнений та самобутній образ, що запам’ятовується. Але з іншого — дещо збірний. Це коли Індіана Джонс зустрівся з Сарою Коннор, яка досі принципово називає ШІ «воно», та Нео, тільки замість чорного плаща персонаж воліє носити чернечу рясу. Ще й з динаміків лунатиме культова Clubbed to Death Роба Дугана.

«Місис Девіс» дозволяє собі половину сезону водити глядача за ніс, 4-хвилинні нудні діалоги та позамежний рівень абсурду.

Певною мірою це виглядає як знущання. При цьому автори не цураються вводити у подібне безглуздя серйозні релігійні мотиви. Карикатурність персонажів, один з яких навіть одягається як Корбен Даллас з «П’ятого елемента», флешбеки, фантастичні подорожі, голови, що вибухають, велетенські Екскалібури, принци на білих конях тощо теж збивають з пантелику. Словом, дивувати тут буде майже все, завжди й водночас. Та головне, що буде.

Disqus Comments Loading...