16 грудня на Netflix вийшов серіал «Шантаж», який пропонує глядачу поринути у небезпечний світ шпигунських пристрастей та пригод. Найбільш відомий серед творців — постановник «Ідентифікації Борна» та ще багатьох успішних стрічок Даг Лайман. Але його участь обмежилась продюсуванням та режисурою перших двох епізодів, а рештою матеріалу займались менш відомі кінематографісти. У цій рецензії розповідаємо, чи вдалося їм усім створити дійсно захопливу історію у жанрі шпигунського бойовика.
Жанр шпигунський екшен
Режисери Даг Лайман, Еммануель Осей-Куфур, Алекс Калімніос, Джуліан Холмс
У ролях Ной Сентінео, Лора Хеддок, Вонді Куртіс-Голл, Колтон Данн, Арті Манн
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
24-річний юрист Оуен Гендрікс починає свою роботу в ЦРУ і відразу зіштовхується з купою проблем. Старші й досвідченіші колеги не тільки заважають молодому співробітнику краще адаптуватися на новому місці, а навпаки — скидають на нього найбільш непривабливу рутину. Таким чином Оуен змушений розгрібати масивні теки з листами від навіжених, що тим чи іншим чином погрожують управлінню.
Завданням хлопця стає оцінка ризиків та рівня погроз, хоча всі знають, що більшість з них то лише маячня божевільних. Втім, один з листів виявляється справді загрозливим, адже якась жіночка з в’язниці обіцяє розкрити страшні таємниці, якщо управління не сприятиме її скорішому визволенню.
Так відбувається знайомство Оуена з агенткою з чудовим іменем Макс Меладзе (не Домініка Єгорова, і на тому дякуємо), котра раніше працювала у росії та Білорусі, а тепер сидить у Фініксі, штат Аризона, за вбивство. Ця зустріч призведе до надзвичайно великої кількості подій і занурить Гендрікса у вкрай небезпечну шпигунську пригоду.
Вже з опису сюжету стає зрозуміло, що головний герой «Шантажу» дуже далекий від образу крутих хлопців на кшталт Джеймса Бонда й не має ніякого досвіду. Він не розбирається в професійних акронімах, не знає елементарних правил ведення роботи «в полях», не вміє стріляти. Але, як не дивно, непогано справляється завдяки власному розуму та доречному везінню.
Ось цю недосвідченість хлопця автори досить грамотно використовують, щоб розрядити атмосферу і посміятися, хоча це зовсім не заважає і вболівати за нього. Нещасний мусить ризикувати життям, мандрувати з однієї небезпечної точки на карті світу в іншу, а головне — навчитися нікому не довіряти. І за цими подіями, що охоплюють широку географію, до певного часу цікаво спостерігати.
Але з третього епізоду історія починає гальмувати, а нескінченні метання багатостраждального ЦРУшника набридати. До того ж в сюжеті нема нічого такого, чого б шанувальники жанру могли не бачити раніше. Помітно, що творці десь кепкують з тої страшенно серйозної шпигунської роботи, і що серіал націлений в першу чергу розважити. І це йому більшою мірою вдається.
Однак очевидно й те, що сценаристу і шоуранеру Алексі Гоулі, який раніше працював над успішним «Новобранцем» з Натаном Філліоном, та його творчій команді довелося розтягувати сюжет заради тих восьми стандартних для Netflix епізодів. Це виявляється суттєвим недоліком, хоча ні одна серія не опускається до того рівня, коли цікавість геть зникає. І це добре.
«Шантаж» — то така собі варіація відомого серіалу нульових «Шпигунка» з Дженніфер Гарнер у головній ролі. Але, на відміну від останнього, цей проєкт не цурається звертатися до шпигунської теми й з комедійно-іронічного боку. Звісно, до кривлянь у стилі якого-небудь «Джонні Інгліша» справа не доходить, але посміятися є з чого.
Наприклад, на гламурній вечірці тутешній герой відмовляється від запропонованого барменом мартіні. В той час, як Джеймс Бонд вже давно б наказав «збовтати, але не змішувати», Гендрікс віддає перевагу «пивасику». Коли на робочій нараді задля таємності агенти доповідають керівнику за допомогою іносказань, наївний Оуен лупить прямим текстом, чим бентежить усіх присутніх. А ще в оповіді кумедний азірівський суржик сусідить з бридким російським репом, хоча той звучить недовго і не встигає роздратувати.
Важко не помітити й схожість героїні Лори Хеддок з джолівською Евелін Солт. Причому воно проявляється не лише у зв’язках дівчат з ЦРУ та російськими структурами, а й завдяки їх зовнішності. На додаток в обох історіях фігурував другорядний персонаж з типовим прізвищем Орлов: час сценаристам задуматися над якоюсь різноманітністю.
А ще британській красуні Лорі Хеддок довелося вивчити декілька фраз російською. Звичайно, це не рівень культового «какие ваши доказательства». Та вже вкотре доводиться спостерігати за тим, як людина в англомовному проєкті змушена видавлювати з себе оту ламану російську. Такі речі зовсім не прикрашають розповідь.
В цілому «Шантаж» — непоганий шпигунський серіал. Не більше і не менше. Він спроможний зацікавити та розважити глядача, і цього цілком достатньо, щоб приємно провести вільний час біля екрана.