Щойно на Disney+ завершився фентезійний серіал «Віллоу». Це продовження однойменного фільму 35-річної давнини. Західні критики нагородили новий проєкт схвальними відгуками, в той час, як глядачі оцінили його здебільшого посередніми балами. В цій рецензії розбираємось, хто з них погарячкував.
Жанр пригодницьке фентезі
Режисери Стівен Вунфельден, Дебс Гарднер-Патерсон, Філіппа Лоуторп, Джеймі Чайлдз
У ролях Ворвік Девіс, Еллі Бамбер, Тоні Револорі, Джоан Веллі, Крістіан Слейтер
Прем’єра Disney+
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Стрічку 1988 року ставив нині відомий голлівудський ремісник Рон Говард, а ідея сюжета належала Джорджу Лукасу. Робота над фільмом велася студією Lucasfilm, а її засновник розраховував на трилогію, як то було із «Зоряними війнами». Втім, цим планам не судилося здійснитися, адже «Віллоу» відразу не здобув культового статусу та тих касових зборів, на які сподівалися творці.
Так, фільм отримав дві номінації на «Оскар» за найкращі звукові та візуальні ефекти, але це послужило слабенькою втіхою для Лукаса. В результаті він став співавтором книжної трилогії сиквелів, що побачила світ у 1995, 1996 та 2000 роках. З часом у «Віллоу» з’явилася власна армія шанувальників, в більшості своїй завдяки релізу на відеоносіях. Але до конкретних дій з боку кіноробів щодо якихось продовжень справа так і не доходила.
Ідея дати другий шанс проєкту виникла у сценариста Джонатана Кездана під час роботи над космічним вестерном «Соло. Зоряні війни. Історія». Його постановкою, за іронією долі, займався Рон Говард, якому Кездан запропонував створити серіал про маленького чаклуна та випустити його на Disney+. Робота розпочалася у 2020-му, хоча Говард обмежився лише продюсерськими функціями.
Неважко було здогадатися, що в центрі уваги сюжету опиниться врятоване багато рокiв тому Віллоу Афгудом немовля Елора Данан. Колись головний герой зміг довести, що дешеві фокуси кращі за будь-яку магію, обдурити злу королеву Бавморду та не допустити загибелі дитини, котрій було пророковано знищити відьму. Тепер він має очолити загін сумнівних героїв та вирушити разом з ними у небезпечну подорож, щоб врятувати викраденого сина королеви Тір-Асліна Сорши та знищити повстале зло.
Цей фентезійний серіал навіть не приховує того, що націлений здебільшого на підліткову аудиторію. Титульний персонаж, до ролі якого повернувся актор Ворвік Девіс, був нещадно відкинутий на другий план. Замість нього доля тутешнього всесвіту залежатиме в основному від купки закомплексованих дівчат та меншою мірою від декількох дивних хлопців. Звісно, усі вони мають змінитися на краще під час численних випробувань.
Проблема «Віллоу» у тому, що це максимально традиційне, ледаче фентезі, яке не здатне дивувати. Все виконано за канонами жанру: середньовічний сеттинг, одвічна боротьба добра і зла, магічні артефакти, обов’язкові прольоти камери над гірськими лісистими пейзажами під величний саундтрек. Втім, сучасні пісеньки в кінці кожного епізоду нагадують, що у нас тут контент все-таки підлітковий, а не баталії розмаху «Володаря перснів».
Наслідуючи оповідь оригінального фільму, серіал сповнений жартівливих моментів. Деякі з них дійсно вистрілюють, але як мінімум половина виглядає наївно. Великим недоглядом бачиться відсутність харизматичного персонажа, здатного відвернути увагу від недоліків розповіді.
Якщо 35 років тому молодий Вел Кілмер нагадував Джека Спарроу на мінімалках, то зараз Амер Чада-Пателі не спроможний хоч трохи наблизитися навіть до такої скромної характеристики. А Крістіан Слейтер надто епізодичний, щоб якось запам’ятатися. Ще маємо сюжетну лінію закоханості між двома дівчинами (рейтинг серіалу 14+), але існує вона явно заради галочки, а не якоїсь драматичної глибини.
Кожен епізод прямує за усталеною схемою: нова локація, персонажі багато часу марно вовтузяться в ній, іноді вступають у короткочасні бійки з ворогом. Спостерігати за цим досить втомливо. На кожну невеличку битву на мечах знайдеться декілька нудних балачок про усілякі пророцтва, обраність або рагу з опосума.
Але не варто думати, що «Віллоу» геть нікудишній проєкт. З візуальної точки зору він виконаний на дуже пристойному рівні, а його сценарна типовість і посередність не викликають відвертого розпачу. Крім того, шанувальникам оригіналу, зараз вже остаточно застарілого, але при цьому і досі чарівного, напевно, буде приємно знову побачити на екрані маленького чаклуна, роль якого чудово виконав Ворвік Девіс.
Що тут ще є? Поплічники злої відьми трохи нагадують сенобітів з відомої серії жахів. Тож це ще й трішки темне фентезі. Пихата героїня акторки Рубі Круз спроможна добряче розлютити. Персонаж Ерін Келліман тільки й робить, що отримує на горіхи в битвах ледь не в кожному епізоді. Одна з дівчат гордо носить таку саму зачіску, що була в Джади Пінкетт-Сміт у «Матриці». Гарно зображає гру на сопілці Тоні Револорі.
Тішить своєю інтригою ефектний фінал під культову Money for Nothing від британців Dire Straits. Він недвозначно натякає на можливі продовження, де ставки будуть істотно зростати. Це, звісно, дешевий трюк, але пам’ятаємо, що саме завдяки такому ж Віллоу вдалося перемогти стару ненависну каргу три з половиною десятки роки тому.