Попри війну в Україні виходить багато мальописів. Це не тільки переклади, а й видання від наших авторів. Наприкінці 2022 року видавництво Vovkulaka випустило комікс «Пітмен» авторства Єгора Ключника. Він же й виступив художником. «Пітмен» зовсім не тяжіє до супергеройського, проте об’єднує різні жанри, формати та структури. Я вже прочитав його та готовий ділитися враженнями.
Автор Єгор Ключник
Малюнок Єгор Ключник
Видавництво Vovkulaka
Кількість сторінок 88
Формат 172×257 мм
Обкладинка Тверда
Папір Глянцевий
Рік видання 2022
Сайт vovkulaka.net
1840 рік. II ера. Давнє море. Дослідник Говард Пітмен, людиноподібний робот з ширяючою над тілом головою-кулею, шукає таємничий Храм Долі. У своїх пригодах герой натрапляє на неймовірну знахідку, проте це зовсім не те, на що він очікував. Попереду його чекають дивовижні події, зустріч з дивними створіннями, розгадка власного походження та безліч запитань, на які не буде відповідей.
Сюжет в «Пітмені» наче і є, але він, як і сам мальопис, химерний. В історії немає початку та фіналу. Комікс починається посеред пошуку головного героя, в місці, про яке нічого не відомо, а закінчується на цікавий ноті, яка потребує розв’язання, але не має його.
І хоч ніде не вказано, що «Пітмен» це пролог чи перша частина, продовження йому обов’язково потрібно, бо автор навмисно зупинив історію на важливому моменті. Також не завадило б більше деталей про всесвіт, лор тощо.
Після основної історіі Єгор Ключников вирішив додати декілька вульгарно-жартівливих мінізамальовок на сторінку кожна. Вони зроблені в тому ж стилі та відбуваються в тому ж всесвіті, що й основна історія. Сюжети ці так собі, але вони наче доповнюють світ «Пітмена».
«Пітмен» — незвичний мальопис. Він зроблений в стилістиці європейських коміксів, а сам автор не раз зізнавався у надиханні працями культового французького художника Жана Жиро на псевдо Мьобіус.
Мені дуже сподобалася мальовка — вона детальна та стильна, а ще чимось нагадує аніме. Наприклад, «Небесний замок Лапута» Хаяо Міядзакі. Деталізація тут чудова, та додає ефектності. Вона не така пропрацьована як в тому ж «Круто звареному», але набагато серйозніша ніж у «Хєрмена».
Мальовка також яскрава, але водночас в коміксі дуже багато чорного кольору: для передачі ситуації, для антуражу, для поглиблення сцени, для певного візуального ефекту. Спочатку це дратує, бо на деяких сторінках не вистачає інших кольорів. Але надалі починаєш розуміти логіку в такому рішенні та насолоджуватися відтінками чорного.
Під час читання мальописа в голові з’являлося дуже багато відомих кіношних, анімешних та книжкових асоціацій. «Пітмен» нагадує дивну стилістичну суміш «Зоряних війн», «Того, що біжить по лезу», «Дюни», «П’ятого елементу», «Акіри», «Хеллбоїв» Ґільєрмо дель Торо та книжок Жуля Верна, а ще французький фантастичний фільм «Безсмертні: Війна світів» режисера Енкі Білала.
Виходячи з цього, зрозуміло, що «Пітмен» — дивовижне поєднання жанрів: стімпанк, посткіберпанк, постапокаліпсис, утопія, фантасмагорія тощо. Все це не тільки зчитується з історії, але й відображено в малюнку.
В описі до мальопису сказано, що в ньому також присутні елементи манги, але я їх тут не знайшов. Можливо, тому ще не читав її, а значить й не можу зчитати це й в мальописі. Можливо це та «анімешність», про яку я згадував вище. Хто більше знайомий з мангою, та хто вже прочитав «Пітмена», напишіть, будь ласка, в коментарях чи справді це так.
До видання «Пітмена» зауважень немає. Мальопис зроблений якісно. Обкладинка тверда, папір глянцевий та приємний на дотик. Друк чіткий, малюнки не розпливаються та не зміщені.
