Нещодавно журналіст-розслідувач Христо Грозєв (інтернет-видання Belling Cat) спрогнозував, що рф не застосує ядерну зброю. Однак існує ймовірність того, що вона може завдати ядерного удару по Польщі – найбільшому стратегічному партнеру України. Нам невідомі плани путіна, але на початку війни з Україною він перевів свої стратегічні сили стримування (включаючи ті з них, що мають на озброєнні ядерну зброю) на особливий режим бойового чергування.
Отже, який саме ядерний потенціал має росія та в якому стані знаходиться її ядерна зброя? З цим запитанням ми звернулися до Олега Жданова, військового експерта з двадцятирічним досвідом служби в ЗСУ та Генштабі.
Зміст
росіяни мають другий у світі арсенал. Ядерних боєзарядів у них налічується приблизно 7–8 тис. одиниць, але носіїв менше. У США ж навпаки – кількість ядерних зарядів відповідає кількості носіїв.
Дальністю пуску ракети. Типовим прикладом тактичного ракетного комплексу є «Точка-У» (радянський тактичний ракетний комплекс. – Прим. ред.). До речі, її мали зняти з озброєння та замінити «Іскандером» (балістична оперативно-тактична ракета класу «земля-земля». – Прим. ред.). Але для війни з Україною росіяни вирішили застосувати всі наявні види озброєнь, у тому числі і застарілі. Максимальна дальність її пуску – до 120 км, а гарантована дистанція ураження цілі – 110 км.
Далі йдуть оперативно-тактичні комплекси, такі як уже згаданий «Іскандер». В експортному варіанті ця ракета може летіти не більше ніж на 300 км (дальність обмежена міжнародними договорами). Але для «внутрішнього споживання» радіус дії цього комплексу може бути збільшений до 500 км. Ракети саме такої дальності росіяни запускають з території білорусі.
Наступними йдуть ракети середньої дальності (РСД). Вони можуть вражати цілі на відстані до 5500 км. Відповідно до договору про РСМД (договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. – Прим. ред.), вони є забороненими. Але це стосується лише ракет сухопутного базування. росія не лише продовжує виробляти РСД, але й розміщує їх на кораблях.
За останні декілька років рф створила сухопутний варіант РСД, який назвала «Іскандер-М». У ньому застосовуються два типи ракет – балістичні (до 500 км) або крилаті (до 1,5 ти. км). У перші дні війни росіяни застосовували крилаті ракети «Іскандер-М», які здатні долати відстань до 5,5 тис. км. Ними вони обстрілювали наші військові аеродроми, військові містечка, командні пункти, склади з озброєннями тощо.
Під час війни у Сирії російська каспійська флотилія завдавала ударів «калібрами» з відстані до 2,5 тис. км. Тоді було випущено 16 ракет, але їхня якість виявилась настільки низькою, що до цілі долетіло лише 12 штук. Донині ми не знаємо, влучили вони в ціль чи ні. З усім тим вони є на озброєні російської армії. До речі, російський сторожовий корабель «Василь Биков», який наші війська потопили біля Одеси, також мав на озброєнні ракети «калібр».
У складі Чорноморського флоту зараз є чотири корвети, але скільки з них мають на борту «калібри», ми не знаємо. За деякими оцінками, на початку війни їх було приблизно 200 штук. 190 ракет вже прилетіли, отже залишилось приблизно 5%, або десь 10 ракет.
Чому вони так активно застосовують «Іскандери» і «Точки-У»? Тому що в них на складах їх дуже багато. Є інформація, що до білорусі їх завозять військово-транспортними літаками, а далі камазами транспортують до стартових позицій.
Міжконтинентальні балістичні ракети. Представлені вони комплексами «Тополь» (міжконтинентальні балістичні ракети з однією боєголовкою. – Прим. ред.), «Ярс» (удосконалений «Тополь-М» з трьома-чотирма боєголовками. – Прим. ред.) та «Воєвода» (двоступінчаста міжконтинентальна балістична ракета наземного базування. – Прим. ред.). Наразі в росії залишилось мало шахтних пускових бойових установок. В основному вони знаходяться в Казахстані та Нижньому Тагілі. Вони їх майже не використовують, тому що ці комплекси дуже дорогі в експлуатації.
У 2018 році росія створила 19 полків, на озброєнні яких знаходяться мобільні комплекси «Тополь-М». Якщо помножити цю цифру на 18, то можна отримати точну кількість пускових установок у рф. Усі вони розосереджені від Камчатки до наших кордонів. Максимальна дальність пуску в них 16 тис. км, мінімальна дальність – від 6 тис. до 10 тис. км. «Тополем-М» можна вдарити по Україні, але для цього його треба запускати з Камчатки.
У головній частині такої ракети може бути до 14 бойових елементів. Тобто кожен з них може розділятися і вражати до 14 окремих цілей.
Авіаційні бомби. Або крилаті ракети на стратегічних бомбардувальниках ТУ-95 і ТУ-160. Тобто росіяни можуть не лише скидати атомні бомби (як це було з Хіросімою та Нагасакі), але й запускати ракети з ядерними боєголовками з літаків.
До речі, під час обстрілу аеродрому в Старокостянтинові вони запустили вісім ракет зі стратегічного бомбардувальника, який знаходився в акваторії Чорного моря. Були використані ракети типу ХА-101 з дальністю 5–10 тис. км.
Є ще підводні човни, здатні запускати ракети «калібр». Інших у них немає. «Булаву» вони так і не змогли освоїти та запустити. Вона в них просто не полетіла.
Ядерні заряди можна застосовувати в артилерійських системах калібру 152 мм і більше. Їхня потужність становить 2,5 кілотонни у тротиловому еквіваленті, а прицільна дальність – приблизно 17,4 км.
МСТА (152-міліметрова дивізійна самохідна гаубиця. – Прим. ред.), яка б’є на 24 км, може стріляти снарядами з ядерним зарядом. «Гіацинт» і «Піон» – самохідні гармати з дальністю 28 та 40 км – теж мають такий потенціал. Міномети калібром 240 мм і дальністю стрільби до 15 км також можна віднести до тактичного ядерного озброєння.
Є ще спеціальні ядерні фугаси, що можуть бути обладнані як міни, закопані в землю, а потім дистанційно підірвані.
Руйнівна сила в неї невелика, а радіус дії обмежений. Тому наслідки її застосування не будуть настільки страшними. Буде невеличка радіоактивна хмара, а радіаційне забруднення триватиме, поки радіонукліди не підуть глибоко в землю. Чим глибше вони там опиняться, тим меншим буде радіоактивний фон. Впродовж 10 років він поступово вирівнюватиметься, після чого природа почне відновлюватися. Сам розпад плутонію, якщо я не помиляюсь, триває 140–160 років.
У найменшого артилерійського боєприпасу потужність – 0,2–0,4 кілотонни, а радіус ураження – 5–10 км. Тобто на території, де він буде застосований, люди отримають велику дозу опромінення. Але з погляду впливу на довкілля все буде розвиватися за чорнобильським сценарієм. Там зараз майже екологічно чиста зона. Виняток – сам саркофаг, під яким лежать радіоактивні речовини.
Лише один стратегічний ядерний заряд потужністю 2–5 мегатонн може знищити таке величезне місто, як Нью-Йорк. Там не залишиться каменя на камені. Буде суцільна випалена пустеля. Про людей і тварин я взагалі мовчу.
На Хіросіму та Нагасакі скинули бомбу «Товстун» потужністю 5 кілотонн. Сьогодні лише одна балістична ракета може нести боєголовку потужністю 5 мегатонн. Ось такий «прогрес» відбувся з того часу.
Тактичну ядерну зброю в основному випробовували на тваринах. На людях її застосовували лише в радянському союзі у 50–60-х роках минулого століття. Тоді військових-строковиків проганяли через епіцентр ядерного вибуху, щоб протестувати ефективність засобів індивідуального захисту (протигазів). Багато з них отримували величезні дози опромінення, хворіли та помирали.
ЗС росії мають на озброєнні найсучасніші ракети «Тополь-М». Однак вони досі не проходили регламентного обслуговування, яке проводиться кожні два роки. Річ у тім, що розробкою «Тополь-М» займалося українське держпідприємство «Південмаш». Починаючи з 2014 року всі зв’язки з рф у цій галузі були розірвані. Тобто самі ракети можуть бути справними, але чи полетять вони – ніхто не знає. Окрім цього, плутоній у боєголовках ракет необхідно час від часу замінювати. Але чи роблять це росіяни і наскільки регулярно – невідомо.
На сьогодні росія не виробляє новітніх зразків ядерної зброї. Тому деякі боєзаряди мають досить поважний вік – 50–60 років. Наскільки вони ефективні? Наскільки можуть спрацювати? Це можна побачити лише після їхнього застосування.
З 90-х років у світі діє мораторій на ядерні випробовування. Окрім Північної Кореї ніхто більше не випробовує ядерні боєзаряди. Навіть під час навчань на полігонах. Враховуючи корупцію і безлад у російській армії, можна уявити «боєздатність» їхніх ракетних військ стратегічного призначення.
Зараз ядерної зброї та її різновидів безліч. Річ у тім, що мета цієї війни – захоплення території України. Тому вірогідність того, що путін застосує для цього ядерну зброю, є дуже примарною. Навіщо перетворювати на ядерну помийку територію, яку хочеш захопити?
Але ця вірогідність може збільшитися в разі воєнної поразки росії. Наприклад, путін може віддати такий наказ для того, щоб знищити українські збройні сили.
Ядерні сили стримування, які путін наказав перевести в повну боєготовність, можуть бути застосовані в будь-якій точці земної кулі. Але в якому стані вони перебувають з технічного погляду, я вже сказав.
Свого часу Гітлер сподівався, що його фізики зроблять йому ядерну бомбу. У німців була навіть ракета-носій, але самої бомби так і не з’явилося. У росіян бомба є і не одна. На жаль, ми мусимо це враховувати.
Я думаю, ядерну зброю вони можуть застосувати превентивно. Наприклад, для завдання ударів малої потужності по окремих об’єктах НАТО. Зокрема, в акваторії Світового океану, де НАТО має військово-морські бази.
Тут можна згадати Жириновського. Два роки тому він запропонував наступний сценарій: «росії необхідно знайти якусь острівну державу з 200–300 тисячами населення і “жахнути” по ній ядерною бомбою. Щоб весь світ здригнувся і почав поважати та боятися росію».
Кажуть, що в короля на умі, то у блазня на язиці. Такий варіант застосування ядерної зброї теж не можна виключати. До речі, у документальному фільмі «Крим. Шлях додому» путін заявив, що він був стовідсотково готовий застосувати ядерну зброю, якби операція в Криму пішла не за його сценарієм.
Путін зараз грає в покер, а там перемагає той, хто блефує найкраще. Але сьогодні на кону не лише його політична кар’єра, а й фізичне життя. Тому він давно пройшов точку неповернення.
Там є дві категорії людей – є чекісти-бізнесмени і є чекісти-силовики. В оточенні путіна чекісти-силовики по лікоть замащені у крові. Вони дійсно навряд чи зможуть проти нього повстати. Особливо це було помітно, коли Патрушев (секретар ради безпеки рф. – Прим. ред.) та Наришкін (директор служби зовнішньої розвідки. – Прим. ред.) виступали під час визнання ордло на засіданні радбезу. Їхні тремтячі голоси говорили самі за себе.
А от чекісти-бізнесмени й олігархи можуть це зробити. У них навіть у силових структурах постійно зріють заколоти. Я вам нагадаю, що у 2018–2019 роках путін звільняв по 10–20 генералів фсб одним наказом. Просто виганяв одним розчерком пера, бо ФСБ постійно «копала» під нього.
На жаль, ми самі не зможемо цьому запобігти. Та й НАТО теж не зможе щось таке зробити. Усе залежить від того, що коїться в голові путіна. Наскільки він контролює вертикаль влади. Якщо він її жорстко контролює, то зможе віддати такий наказ. А ось чи буде він виконаний – це вже інше питання. Але запобіжників тут точно не існує.