Сучасна українська література продовжує розвиватися. Особисто мене тішить, що в нас з’являються молоді автори фентезі, книги яких точно заслуговують бути прочитаними. Також тішить, що за авторів-початківців все частіше беруться різні українські видавництва, і вони все більше випускають фантастику. Сьогодні ми якраз поговоримо про фентезійний роман «Вовчі землі» студентки з Житомира Наталії Заруднюк, яке вийшло у видавництві «Віхола». У різних відгуках та рецензіях цей твір часто порівнюють з «Відьмаком» Сапковського, та й сама авторка робить посилання на ці твори, тому як мінімум через це вже варто звернути увагу на цю книгу. Але прочитавши ї я одночасно погоджуюся з цим твердженням і ні. А чому і як таке виходить, читайте в матеріалі нижче.

Авторка Наталія Заруднюк
Видавництво «Віхола»
Мова Українська
Кількість сторінок 440
Обкладинка М’яка з клапанами
Рік видання 2024
Розмір 145×200 мм
Сайт vikhola.com

Хлопця на ім’я Ніран шукають по всім людським королівствам, але він не знає чому, бо втратив пам’ять. Переслідуваний та загнаний в кут він тікає на Межу — кордон між країнами людей та землями народу альвів. Тут його ув’язнює Альвах — сліпа відунка-характерниця, що володарює на Межі. Жінка повинна здати хлопця владі й вона так і збирається робити. Але поступово розуміє, що Нірана навмисно позбавили пам’яті, щоб приховати не тільки його минуле, а й великий злочин. Альвах береться в цьому розібратися і ще не розуміє, що далі її та Нірана чекають великі пригоди та серйозні проблеми.

Як я вже казав вище, «Вовчі землі» Наталії Заруднюк дійсно можна порівняти з серією «Відьмак» Анджея Сапковського. Тут схожа подача, принаймні з першими книгами, але там були оповідання, об’єднані однією книжкою, а тут цільний роман з багатьма окремими історіями-пригодами-розслідуваннями, об’єднаний спільною сюжетною лінією. Тобто Альвах та її в’язень-помічник-учень Ніран відправляються в якесь містечко, чи хутір, де зникають чи гинуть люди, і все це пов’язано з потойбічними істотами: русалками, потопельниками тощо.

Також тут є битви, але не багато, сутички з тими самими потойбічними істотами, трохи політичних ігор, конфлікти за землі, лячні таємниці та детективна складова, м’яка, і навіть не нав’язлива, любовна лінія. Не обійшлося без тягучої атмосфери наближення біди, яка дивним чином перегукується з цим ламповим фентезі.

«Вовчі землі» Наталії Заруднюк взагалі не можна назвати екшеном та епічним фентезі. Навпаки, це локальна, майже особиста історія, яка поступово розгортається у щось більше. Але оце «більше» нас чекає в продовженнях, бо це не соло роман, а майбутній цикл «По той бік». Тому якщо ви чекаєте швидкого яскравого читання, то тут цього не буде. Роман якраз навпаки читається неквапно та розмірено. Це вдумлива історія, де багато подій, але сюжет розвивається по волі, нікуди не поспішаючи.

Якщо ж говорити про загальний сетінг, то тут в нас прикольна суміш класичного західного фентезі, центрально та східнослов’янського фентезі в дусі того ж «Відьмака», скандинавської та української міфології. Останнього тут найменше, але воно відразу впадати в очі як тільки вигулькує в певних моментах книги.

Мені сподобалося, що авторка пішла своїм шляхом. Вона не стала писати класичне фентезі в західному стилі, не піддалася моді на азійське фентезі, але й не пішла чисто в українську тематику. Напевно, я так думаю, письменниця просто взяла різні елементи культур, міфологій та жанрів, які подобаються їй самій і зробила щось своє. У фіналі вийшов дійсно цікавий світ, який, я певен, ще розквітне перед нами далі. А поки лише потихеньку розкриває себе перед читачем.

Про свій шлях каже і схожість та не схожість з «Відьмаком». Про подібні моменти я вже не раз казав, а тепер розповім про відмінності. Це не класичне темне фентезі, як романи Сапковського. Тут немає сексу, зайвої жорстокості тощо. Але водночас це й не класичне фентезі з Добром та Злом, де дітей приносять лелеки. Це щось середнє, щось своє.

Відносно об’ємним та цікавим вийшов і Ніран. Проте яскравості та напору Цірі йому поки не вистачає, але можливо, цьому герою подібне і не треба, або ж його розкриють далі. Інші персонажі відносно цікаві, але деякі все ж пласкі та бляклі. Проте їх тут не багато, та й часу на них не було, тому можливо подібні речі ніяк не пов’язані з авторкою початківицею, а, можливо, їх так само розкриють більше в наступних книгах.

Роман написаний якісно і просто. Авторка точно вміє поводитися зі словами, в неї смачна мова та приємний стиль. Він розлогий та неквапний, він вдумливий, проте через це й не яскравий. Комусь може не вистачити перчинки та того самого екшену, про який я казав. Але, на мою думку, це просто такий задум, така історія, де не треба поспішати. Я це прийняв, увійшов в ритм і отримав медитативне читання, а головне — задоволення.

Чи є у романі «Вовчі землі» щось прям погане? Однозначно ні, але певні недоліки все ж відзначу. В книги трохи кульгає структура. Тут дивний пролог, який потім перегукується з другою частиною, але про це вже забуваєш, тому мало щось розумієш і доводиться напружуватися. Також є певні події з минулого героїв, які можна було б, на мою думку, інакше подати. А ще іноді я втрачав суть перебігу подій деяких розслідувань та певних моментів в політичних ігрищах.

Саме ж видання роману «Вовчі землі» зроблено в класичному стилі від «Віхоли». Це якісна книжка в м’якій обкладинці з клапанами, якісним жовтавим папером та зручним шрифтом. А головне те, що вона розкривається як треба посередині і не заважає читати себе, як це іноді буває з форматом м’яких обкладинок в інших виданнях. Прикольно також, що з одного клапана можна буквально вирвати собі стильну закладинку.

Мені сподобався дизайн головної картинки, проте все ж нам ще дуже не вистачає обкладинок, по якім відразу зрозуміла їх жанрова приналежність. Це все ще щось універсально-абстрактне для привертання уваги найширшого кола читачів. Я розумію в цьому видання, але й ви мене, як читача та фаната фентезі теж зрозумійте. Треба якось знайти золоту середину, щоб на обкладинках з’явилися нарешті мечі, монстри та інші герої, але водночас це змогло б привабити максимально можливе широке коло потенційних покупців.