У 2025 році ландшафт кіберзагроз змінився настільки радикально, що звичні карти вже не завжди відображають реальний рельєф місцевості. Для багатьох управлінських команд це виглядає як найбезпечніший сценарій ухвалення рішень: зручно, передбачувано і надійно обирати вендора з правого верхнього кута Gartner Magic Quadrant. Але чи насправді це гарантує ефективність рішення?
Втім, коли клієнти зазначають: «Але ж цього вендора немає у Квадранті», – стає зрозуміло, що настав час для чесної та відвертої розмови про те, як насправді вимірюється ефективність у кібербезпеці. Саме тому у партнерському матеріалі поговоримо про підходи до оцінки рішень кіберзахисту ширше та більш практично.
Зміст
Про що говорить присутність у Magic Quadrant
Варто віддати належне: Gartner – один із ключових аналітичних гравців IT-ринку. Його внесок у структурування складного технологічного ландшафту важко переоцінити. Magic Quadrant (MQ) – це ефективний інструмент для оцінки бізнес-зрілості компаній.
Він відображає ринкову присутність, стабільність, масштабованість, партнерську екосистему та стратегічне бачення виробника. Потрапити у квадрант – це як отримати «Оскара»: визнання індустрії та довіру великого бізнесу.
Водночас важливо пам’ятати, що Magic Quadrant насамперед орієнтований на потреби великих корпорацій – із розгалуженою інфраструктурою, глобальною присутністю та численними командами безпеки. Це формує природний ухил у бік enterprise-рішень.
Але чи завжди фільм, який отримав «Оскар», є тим, що глядач захоче переглядати знову і знову? І чи означає відсутність статуетки низьку якість кіно?
Обмеження рейтингів як інструменту оцінки
Як і будь-яка аналітична модель, Magic Quadrant має свої обмеження – не критичні, але принципово важливі для розуміння контексту:
- Високий поріг входу
Для участі у MQ вендор має відповідати вимогам щодо виторгу, географічної присутності та масштабу бізнесу. Інноваційні компанії, які інвестують передусім у R&D, а не в розширення відділів продажів, часто залишаються поза межами великих звітів.
- Інерція категорій
Аналітичні моделі працюють у межах усталених категорій: EPP, EDR, NDR, SIEM. Водночас ринок рухається до конвергенції, і платформи «все-в-одному» не завжди вписуються у традиційні рамки.
- Фокус на стратегії, а не на перевірці в бою
Аналітики оцінюють бачення, roadmap і бізнес-потенціал, але не проводять технічні краш-тести в реальних середовищах під час активних атак.
Саме тому MQ не може і не має на меті оцінювати технічну стійкість продукту в умовах реальних загроз.
Протестувати рішення у своїй інфраструктурі можна за посиланням
Епоха перевірок: чому рейтинги – не все
Для цього існують інші формати оцінки: MITRE ATT&CK Evaluations, SE Labs, AV-Test, CyberRatings. Їхній підхід принципово інший.
Хакерським угрупованням байдуже, яке місце посідає продукт у звіті аналітиків. Вони шукають технічні вразливості, помилки в конфігурації та прогалини у виявленні атак. Саме тому у 2025 році оцінка рішень змістилася від бізнес-аналітики до технічної верифікації.
MITRE ATT&CK Evaluations працює не з абстрактними показниками, а з реальними сценаріями атак. Продукти перевіряються за повним ланцюжком дій зловмисника:
- чи була зафіксована початкова активність;
- чи правильно розпізнано контекст подій;
- чи відбулося блокування або стримування атаки.
Результати таких тестів часто демонструють, що ефективність не завжди прямо пов’язана з ринковою популярністю або розміром компанії.
Практичні приклади та архітектурні підходи
У різні роки в MITRE ATT&CK високі результати демонстрували як великі гравці ринку, так і компанії, що спеціалізуються на XDR-платформах. Це показує, що технічна якість притаманна не лише корпораціям з багатомільярдними оборотами.
Показовим є приклад Cynet – платформи, яка орієнтується на комплексний підхід до захисту з оптимізацією ресурсів. У межах MITRE ATT&CK Evaluations 2023–2024 рішення продемонструвало повну видимість атак і високий рівень захисту відповідно до методології тестування.
Подібні результати свідчать про те, що нішеві технологічні компанії здатні створювати ефективні рішення, не завжди представлені у класичних аналітичних звітах.
Проблема «клаптевої ковдри»
Ще один аспект, який варто враховувати під час вибору, – архітектура.
Традиційний підхід передбачає використання окремих інструментів: EDR для кінцевих точок, NDR для мережі, sandbox для аналізу файлів. У результаті компанії витрачають значний час і ресурси на інтеграцію різнорідних компонентів, а складність управління зростає.
Альтернативою є нативні XDR-платформи, де захист кінцевих точок, мережі, поведінковий аналіз і автоматизація реагування спроєктовані як єдина система. Такі рішення особливо актуальні для організацій з обмеженими командами безпеки, де автоматизація відіграє ключову роль.
Найчесніший суддя – практична перевірка
Жоден звіт, жоден рейтинг і жодна аналітична таблиця не можуть гарантувати, як програмне забезпечення поводитиметься у конкретній інфраструктурі з її власними особливостями.
Саме тому Proof of Concept залишається одним із найбільш надійних способів перевірки ефективності рішення. Тестування у реальному середовищі дозволяє побачити, які події фіксуються, як корелюються сигнали та де залишаються «сліпі зони».
Світ кібербезпеки став надто складним, щоб покладатися лише на гучні імена або один аналітичний інструмент. Magic Quadrant є корисним орієнтиром, але не універсальним мірилом ефективності.
У підсумку вирішальним фактором залишаються не позиції у звітах, а реальна поведінка системи захисту в конкретному середовищі та її здатність протистояти реальним загрозам. Саме це і має стати фінальним критерієм вибору.
Протестувати рішення у своїй інфраструктурі
Це партнерський матеріал. Інформацію для цього матеріалу надав партнер.
Редакція відповідає за відповідність стилістики редакційним стандартам.
Замовити матеріал про вас у форматі PR-статті ви можете тут.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: