Сучасний світ пришвидшується в отриманні нових технологій, але не позбавлений проблеми війни. І якби нам не хотілося, щоб досягнення науки працювали заради миру, у минулому якраз війна дуже часто ставала джерелом стимулювання нових розробок.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну прискорило військове виробництво, однак ще раніше доволі важливим трендом став розвиток дистанційного озброєння. Інженери роками працювали над тим, щоб солдати отримали здатність атакувати та захищатися на відстані від зброї, яка стає ціллю для ворога. У цьому матеріалі ми розберемо різні типи дистанційних систем, міжнародний досвід їх виробництва та поточний стан розвитку в Україні.
Загалом до дистанційної зброї можна віднести всі безпілотники (літальні апарати, наземні дрони), так і ракетні системи (з автономними системами наведення на ціль). Наприклад розвідувально-ударний БПЛА MQ-9 Reaper управляється оператором на відстані, як і роботизовані системи для розмінування. Але існують і менш відомі загалу системи RWS (з англ. remote weapon station), які встановлюються на бойові машини та дозволяють вести вогонь зсередини авто. Дистанційними можуть бути й турелі — набагато менші за розміром установки, на яких встановлюються кулемети та гармати для ведення вогню.
Основна ідея, задля якої створена дистанційна зброя полягає в ізоляції солдата на полі бою.Такий вид керування допомагає зберігати життя та здоров’я військових, часто надаючи додаткову можливість спостерігати за ворогом за допомогою камер, тепловізорів і далекомірів. Оператор дистанційного бойового модуля може керувати вогнем, захищаючись бронею машини або займаючи більш захищену позицію в бліндажі на деякій відстані від установки.
Окрім вогневої підтримки під час атак, дистанційні системи використовуються під час відступу з позицій (прикриття живої сили), для патрулювання кордонів (роботизовані караульні турелі розміщуються вздовж кордонів між США та Мексикою), для охорони конвоїв, об’єктів критичної інфраструктури та військових баз, а також для місій розвідки (з оптичними та електронними системами збору інформації).
Дистанційні модулі залежно від конфігурації можуть бути стаціонарними, встановлюватися на бойові машини (бронетранспортери, БМП, катери), що й впливає на вид цілей, для ураження яких їх застосовують: наземні, повітряні чи надводні.
Історія розвитку дистанційного виду озброєння довга, адже навіть спроби зробити перших бойових роботів відбувалися ще за часи Першої світової. Однак сучасні бойові станції представлені високотехнологічними рішеннями, одна з найвідоміших — Protector RWS від норвезької компанії Kongsberg Defense & Aerospace.
Це перевірений модуль для ведення бойових дій за екстремальних умов навколишнього середовища. Підходить для ураження цілей з підвищеною точністю та зменшенням супутнього збитку, оснащений високоточною оптикою та лазером для спостереження, адаптований для встановлення на відомі танки та броньовані машини (Abrams, Stryker, Patria, Piranha). Чому цей RWS-модуль можна назвати прикладом сучасного озброєння?
Річ у тім, що нова версія Protector RS4 пристосована для будь-якої платформи (наземної й морської) і здатна використовувати широку номенклатуру зброї (малого та середнього калібру, включно з протитанковими керованими ракетами). Завдяки угоді NGVA (стандартизація електронних підсистем у військові транспортні засоби НАТО), ці бойові модулі здатні швидко інтегруватися в архітектури платформ і застосовуватися з найновішими транспортними засобами.
Наприклад у 2022 році саме Protector RS4 підготували для найновішої колісної машини вогневої підтримки на базі бронемашини Boxer 8×8, що в результаті дозволяє отримати надійний засіб з високим рівнем як захисту, так і бойових можливостей.
Гарна новина в тому, що така зброя як Protector RS4 може використовуватися українськими воїнами, адже саме цей модуль є основною бойовою частиною CORTEX Typhon. Їх готували для передачі Україні у 2023 році в уряді Норвегії для боротьби з БПЛА. Ще одна велика компанія також заявляла про готовність передати понад 100 систем дистанційного озброєння Slinger від Electro Optic Systems. Вони також призначені для боротьби з дронами, але ефективні й проти наземних цілей, для ураження яких використовують відому у світі 30-мм автоматичну гармату Bushmaster M230LF.
Платформою для Slinger може виступати американський бронеавтомобіль HMMWV або український «Козак», адже вага установки для свого класу невелика. Завдяки стабілізованій гарматі Slinger здатен вести вогонь на ходу, а оптичні засоби та радари допомагають проводити точне прицілювання, навіть у темну пору доби.
Близьким за метою використання та з величезною кількістю модифікацій виступає клас бойових модулів CROWS від вже згаданого виробника Kongsberg. Ці станції також були у списку для передачі Україні, а наразі укладений контракт зі Сполученими Штатами Америки на використання найновіших моделей CROWS американськими збройними силами.
Ці бойові модулі можуть встановлюватися як на броньовані машини, так і на кораблі, також можуть підтримувати використання різноманітних гранатометів (Mk 19), 12,7-мм кулеметів (12,7-мм, 7,62-мм) і навіть 5,56-мм M249 Squad. CROWS має дві частини у конструкції — зовнішня (яку видно з транспортного засобу) та внутрішня (модуль управління). Зовнішня частина гіростабілізована і дуже мобільна, адже підтримує обертання на 360° і кут підйому від −20° до +60°. Для прицілювання може використовуватися відео- та тепловізійна камера, а також лазерний далекомір.
Бойові модулі з дистанційним керуванням розробляють й наші західні сусіди. У Польщі вони виготовляються підприємством Zakłady Mechaniczne Tarnów і позначаються через ZSMU. Наприклад модифікація ZSMU-1276 з 2005 року наразі стоїть на озброєнні польської армії у варіанті A3 з кулеметом UKM-2000 і на платформі Rosomak 8×8.
А ще у 2021 році Польща продемонструвала нову броньовану машину класу MRAP на базі Tatra 815-7 під час MSPO-2021. Виставковий зразок був оснащений модулем ZSMU вже у варіанті A5, який офіційно представили у 2023 році.
Цей модуль цікавий подвійною системою озброєння, яка дозволяє перемикатися між зброєю НАТО чи росії. ZSMU-A5 підтримує 12,5-мм кулемет, 12,7-мм HMG NSW UTIOS/WKM-Bm, автоматичний або напівавтоматичний 40-мм гранатомет H&K у поєднанні з 7,62-мм кулеметом УКМ-2000С. ZSMU-A5 ефективний для ураження як особового складу, так і легкої броні й літальних апаратів на низькій висоті.
На жаль, у нашого ворога також існують розробки, які здатні робити військову техніку «роботизованішою». У «Ростех» заявляли про створення програмного забезпечення «Прометей» і бойового модуля «Синиця», які інтегруються у броньовану техніку та роблять її більш автономною.
За словами представника «Ростех» з цими комплексами БМП зможе рухатися за заданими координатами, обирати кращий маршрут для руху, автоматизувати функції механіка-водія та навідника, дозволяючи керувати машиною дистанційно. Також в «Ростех» повідомляли, що розробили дистанційно керовані турелі, які обладнали 7,62-мм кулеметом і камерою. Оператор має розташовуватися на відстані від 50 до 1100 метрів до турелі, а для управління застосовувати кейс з джойстиком та пристроєм виводу зображення у реальному часі.
На противагу росіянам українські інженери також створюють сучасні роботизовані турелі, які вже запущені у масове виробництво. Одна з успішних розробок «ШаБля» являє собою турель з дистанційним керуванням, підтримує кулемети (7,62-мм або 12,7 мм), 40 мм гранатомети та інші види автоматичного озброєння. Може використовувати у якості платформи машину або розміщуватися на землі та уражати ціль на відстані до 2 км.
На платформі Brave Inventors також презентовано кілька моделей турелей з дистанційним управлінням, розробники яких мають готові ідеї та шукають ресурси для початку виробництва. Одною з таких розробок є бойовий модуль «ТГП» від devDroid.tech.
Його особливість полягає в підтримці штучного інтелекту, який наділяє здатністю автоматично розпізнати ціль та супроводжувати рухому (на відстані до 1 км), вираховувати відстань до неї та розраховувати траєкторію руху снаряда. Для ураження модуль використовує ПКТ, AK-47, AK-74, Grot та іншу зброю калібру 7.62 мм.
Модуль також ефективний для боротьби з дронами (FPV та розвідувальними), може використовуватися для прикриття живої сили, відволікаючи вогонь противника на себе.
Підтримує дистанційне керування на відстані до 100 метрів через кабель, а також зв’язок через Starlink. З вагою до 35 кг модуль здатен працювати протягом тижня без підзарядки, конструкція дозволяє розміщувати установку в окопі (у такому випадку ТГП здатен підіймати зброю на висоту 30 см над поверхнею та вирівнювати її за допомогою датчика орієнтації). Рух зброї доступний в трьох площинах (X, Y, Z). Додатково ТГП здатен оснащуватися тепловізійними камерами для детекції цілі у темну пору доби. ТГП призначений для застосування у механізованих підрозділах у місіях пошуку та ураження цілей, а також наведення ракетно-артилерійського озброєння на ціль.
На платформі також представлені два види турелей для дистанційного керування вогнем кулемета (Тарантул), і для автомата (Каракурт). Обидві турелі призначені для ведення вогню та спостереження з захищеної позиції на відстані до 50 м від зброї. Для кулеметної версії передбачена можливість встановлення приладу нічного бачення.
Ще один модуль під назвою «Маестро» розробили у ГО «Інженерний корпус». Ця розробка підтримує дистанційне керування для ведення вогню вже на відстані за 100–200 метрів від кулемета.
Існує дві версії модуля — для застосування з 7,62 мм кулеметами та з калібром 12,7 мм. Дозволяє вести вогонь в діапазоні 360°по горизонталі та 45° по вертикалі, а також має функцію самоліквідації у разі втрати установки. Завдяки телескопічній конструкції «Маестро» спрощує транспортування та розміщення на різних позиціях.
Однак в Україні розробки цього виду озброєння розвивались ще раніше, адже у 2015 році був представлений БМ-ЗМ «Штурм-М» — дистанційно керований модуль для встановлення на легкі броньовані машини (БТР, БМП).
«Штурм-М» призначений для ураження як з місця, так і на ходу (при руху цілі до 10 км/год). Завдяки підтримці 30-мм автоматичної гармати, 30-мм автоматичного гранатомета, 7,62-мм кулемета, протитанкових ракет на стабілізованій платформі «Штурм-М» ефективно впорається як з живою силою, так і з броньованими об’єктами, вогневими точками, а також низьковисотними повітряними цілями.
Модуль обладнаний оптико-телевізійним прицільним комплексом, має сучасний пульт управління вогнем за стандартами НАТО і бортовий комп’ютер, на екрані якого військові можуть бачити всі необхідні для стрільби дані. В модуль встановлено комп’ютерну систему керування вогнем «Каштан», яка дозволяє вести спостереження за ціллю на відстані 1800-8000 м вдень і 600—2000 м вночі з автоматичним розпізнанням мішені типу БМП на відстані 500-4000 метрів протягом 15 секунд.
З огляду на постійну загрозу від північного сусіда, military tech компанії України мають у прискореному темпі продовжувати розробки всіх необхідних видів озброєння. Оскільки навіть припинення активної фази війни не позбавить державу від російської проблеми, українським винахідникам потрібно вчитися на міжнародному досвіді. І можливо, наступні покоління українців будуть мати захищений кордон, на якому патрулюватимуть БПЛА, турелі-прикордонники та бойові станції з підтримкою системи автоматичної детекції «росіянина».
