І так, пацієнт, топовий Dell Precision 5560, на i9-11950h, 64гб, 2тб ссд, який на момент покупки (майже 2 роки назад) коштував порядку $6к. Це робочий ноутбук який я отримав від роботодавця (я ІТшник, розробник). Проект у нас великий, тому високі вимоги до техніки і компанія не шкодує грошей.
Сам же в дома я користуюсь топовим десктопом на райзені який зібрав під час ковіда, і маю легкий, базовий Huawei Matebook X Pro 2018 року на i5 для браузинга, ютюбчика і фільмів, який в основному використовую під час подорожей. Цьому ноутбуку вже 5 років, но в плані зовнішнього вигляду він дасть прикурити 95% сьогоднішнім ноутбукам, особливо що стосується рамок (власне і брав із-за зовнішнього вигляду і розмірів — як макбук air тільки на вінді, хоть були і дешевші альтернативи з такою ж специфікацією).
І так, вернемося до нашого пацієнта.
Зміст
Хто не знає, лінійка Dell Precision це Dell XPS тільки на стероїдах, для бізнеса. А Dell XPS це найближчий конкурент макбуків в консьюмерському сегменті. Принаймні більшість його рекомендують як альтернативу макбукам на вінді.
Цей ноутбук має повне право називатися макбуком на вінді через те, що для таких характеристик має доволі компактний і тонкий корпус. Не схожий на страшні, величезні ігрові ноутбуки з подібними характеристиками — за це величезний плюс. Матеріали і збірка також радують — холодний дотик метала, цільний корпус, нічого ніде не скрипить, все як ми любимо.
Також великим плюсом являються тонкі рамки екрана, тонші ніж у макбуків і при цьому камера зверху і немає чьолки. Apple, беріть приклад. Ну можна ж зробити тонкі рамки без уродливих чьолок! Я завжди підтримував Apple за те, що заморочується з дизайном, но інколи вони творять реальну дічь.
Но, Dell не був би Dell-ом, якби не постачав ноутбук зі здоровенним блоком живлення і товстими кабелями. Це нівелює компактність самого ноутбука бо разом з БЖ і проводами, він займає мало не половину рюкзака і суттєво давить на спину.
Ну камон, у того ж Епла зарядка на 140вт в 2 рази менша, і без додаткових проводів.
Перше враження — машина звір. У нас на роботі завжди були топові десктопи, самі топові i9, 64гб оперативки, 2 tb SSD. Так ось, ці ноутбуки нічим не поступаються, всі задачі виконують так же швидко, ніякої різниці не помітно. Можна було б сказати що вони повністю замінили десктопи, якби не кілька але.
Максимальна швидкодія, якою гордиться виробник і яку демонструють оглядачі, порівнюючи з макбуками на М1/М2, доступні лише при роботі від розетки. Варто лише перейти на батарею, як ноутбук переходить в Balanced режим, і швидкодія падає в 1.5-2 рази. Так, можна вручну назад перемкнутися в режим максимальної швидкодії, але, батарея тане на очах. Докладніше про це в розділі про автономність.
Десь через рік використання, процесор легко нагрівається до 80-100 градусів на тяжких задачах (в офісі під кондиціонером) і починає тротлити. Не знаю з чим це пов’язано, з пилом який засмоктало в середину (а смокче він дай боже через те, що кулери практично не вимикаються навіть в простих задачах) чи термопаста підсохла, но факт залишається фактом — як тільки запускаєш компіляцію проекту, ноутбук вже через 5-10 секунд починає тротлити до 3 ггц, у деяких людей в команді — до 2 ггц (нагадаю на папері частота в мультикорі 4.5 ггц). Якщо раніше компіляція всього проекту займала 20 хвилин, то зараз з тротлінгом займає 35-40 хв. Дійшло до того що народ експериментує і налаштовує компілятор використовувати лише половину ядер, і завдяки цьому получають кращі результати тому, що менше ядер без тротлінгу краще ніж всі ядра з тротлінгом.
Тут все просто. Її немає. Лише кілька прикладів:
Деякі не інженерні люди (продукт менеджери), розбалувані макбуками, створюють ІТшникам інциденти що получили бракований ноут тому, що живе лише 2 години. На що ІТшники ржуть і відповідають що для такого ноута це норма.
Не знаю що сказати, екран як екран. Чіткий, очі не навантажує, висока роздільна здатність. Яскравість? На вулиці на максимальній яскравості, погано видно але працювати можна. Під прямими сонячними променями взагалі нічого не видно.
Екран підтримує тач, але нафіг він в вінді та ще й на ноуті — одним маркетологам відомо. Ніякої від нього користі немає, навпаки вибішує. Хочеш щось комусь показати, ткнув в екран а він виконав якусь дію (перевів курсор, чи натиснув щось, чи сховав вікно, чи закрив вікно. Бррр). Чи просто використовуєш функціональні клавіші (а вони близько до екрана), і пальцями іноді чіпляєш і він щось робить. Та навіть банально протерти екран не можна, щоб половину вікон не закрити. Короче через пару місяців відключив тач взагалі.
Нічого хорошого чи поганого про неї сказати не можу. Клавіатура як клавіатура. Десь через кілька тижнів повністю до неї звик і продуктивність була як на повноцінній десктопній клавіатурі. Єдине що перші відчуття були ніби від дешевого ноутбука якогось, а саме клавіші на дотик, люфт. Принаймні мій Huawei Matebook X Pro куплений в 2018 році має куди більш преміум клавіатуру ніж тут. Но, як я сказав, на роботу це не сильно впливає — до всього можна звикнути.
Єдиний нюанс що лівий шіфт вже починає інколи заліпати.
Тут біль і страждання. Думав що звикну до нього но за рік використання так і не звик, щоразу як підключаю мишку, наступає величезне полегшення.
Не дарма віндові ноути критикують за тачпад на фоні макбуків. А ті хто хвалять, чи розказують “а у мене всі ідеально працює”, просто не знають як має працювати нормальний тачпад.
Я везунчик, мій ноутбук майже не глючить. Лише пару раз зловив синій екран більше ніж за рік. А ось інші страждають, кожен 4-5 розробник має ті чи інші проблеми:
І це при тому, що компанія консультується напряму з майкрософтом, щоб майкрософт фіксив баги в дровах, давав рекомендації як обійти ті чи інші проблеми. Самі ноутбуки під контролем організації, ти не можеш поставити ліві дрова чи софт. Ключовий софт, дрова, апдейти контролюються організацією. Тому аргументи що кривими руками крякнув вінду, відключив системні служби, наставив гівна, а потім жаліються — можете залишити при собі :). Перед тим як зупинитися на Dell Precision, компанія пів року тестувала інші ноутбуки окремими командами в бойовому режимі (в тому числі Lenovo Thinkpad), і кінець кінцем переміг Dell Precision. Тому аргументи що “вибрали гівняний ноут на вінді і жаліються, а мій Asus/Acer працює ідеально” – також можете залишити при собі 🙂
В роботі все не настільки погано як може здатися з описання. Якщо працювати від розетки, з підключеною мишкою, з навушниками з пасивним шумодавом, в режимі кодинга (а розробники 90% часу кодять чи гуглять), перелічені проблеми не сильно помічаєш і ноутбук в такому режимі використання не сильно відрізняється від топового десктопа. Просто треба розуміти що вибираючи ноутбук на вінді (навіть такі дорогі для бізнеса), доведеться йти на компроміси і все далеко не настільки райдужно як розказують маркетологи чи оглядачі які використовують ноутбук лише 2-3 дні а не в реальній роботі.
Якщо пройтися по офісу, можна помітити як рядом з робочим ноутом (на якому виконують безпосередньо розробку), деякі люди використовують персональні макбуки на якому запущений Teams, хром для браузинга, та інші тулзовини, не прив’язані до робочого середовища на вінді.
Чи купив би я собі такий ноутбук? Ні, навіть якби він був в 2 рази дешевший. Не тільки через описані проблеми, но і тому, що мені не треба такий потужний ноут з такими компромісами для персональних задач (є десктоп для цього). Мені треба компактність, зовнішній вигляд, автономність і плавність зі швидкодією в простих задачах. Нажаль, з останнім мій старий Huawei MateBook X Pro вже давно не справляється, тому в якості заміни скоріше всього почекаю макбук Air на M3 бо з віндовими ноутбуками постійно доводиться йти на компроміси і все далеко не так гарно, як на папері (хоч сама вінда мені подобається більше за макос).
