Читацькі дописи
IT Community

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.

Попри те, що сучасні технології здавалося б досягли апогею, людський слух, як не дивно, залишився на рівні дев’яностих. Сьогоднішні реалії полягають  тому, що більшість людей не здатна розрізнити на слух MP3 від FLAC.

Чому ж так?

Задайте собі просте питання: коли в останній раз ви слухали музику не через смартфон, ноутбук з вбудованими колонками чи звичайні навушники? Якщо ви чесно відповіли, що «давно» або «ніколи», то повірте, ви у більшості.

Сучасні технології дали нам ідеальні інструменти для того, щоб чути й відчувати звук. Проте стандартне відтворення аудіо через прості динаміки настільки погане, що запитання про бітрейт та формати виглядає майже як непотрібна філософія.

Формати без втрат обіцяють нам хорошу якість, але більшість споживачів не вміють навіть самостійно налаштувати криву еквалайзера, не кажучи вже про розпізнавання тонких відмінностей між 16-бітним FLAC і 256-кілобітним MP3. Адже куди зручніше просто запустити Spotify через бездротові навушники, не вдаючись в аудіофільські премудрощі.

Зручність чи якість?

Зручність і доступність виявилась важливіше за якість, правда? Яка різниця, скільки в реальності втрачається звуку, якщо ви все одно слухаєте музику під час їзди в метро, або поки ви готуєте обід у навушниках за 50$, куплених на розпродажі в супермаркеті.

Коли ви в останній раз слухали музику через справжні аудіофільські навушники чи колонки? Ті, що коштують більше, ніж ваше місячне харчування? Особисто я – дуже давно.

Навіть на середніх системах почути різницю між MP3 і FLAC здатна меншість користувачів. Перша причина полягає в тому, що нейрони, які відповідають за звукове сприйняття також потребують практики «освоєння» висококласного звуку. Другий момент — це те, що всі ці технології працюють достатньо добре, щоб ви навіть не помічали деякі нюанси. До прикладу в 90-х тільки глухий не почув би різницю між музикою на аудіокасетах та AudioCD. Зараз все звучить майже однаково з динаміків смартфонів чи дешевих TWS.

А тепер подивимося на це з іншого боку: для більшості з нас не існує реальної необхідності у високій якості звуку. Основна творчість попвиконавців не потребує додаткової передачі звукових нюансів чи деталей, якщо ви слухаєте пісню фоном перший і останній раз під час серфінгу Інтернетом. 

А що кінець кінцем?

Більшість streaming-платформ пропонують нам 320 кбіт/с. Ось де справжній стандарт! Ідеальна компромісна частка для більшості — все решта й так не буде помічено, крім вимираючого відсотку справжніх поціновувачів. Тому не варто надто переживати через різницю між форматами чи бітрейдами. Все одно більшість, ймовірно, все одно не почує цієї різниці.

А ви вмієте «слухати»?

Наостанок хотів вам запропонувати перейти на лінк з імпровізованим тестом, де вам запропонується визначити на слух мелодії з різним бітрейтом та форматами. Рекомендую перевірити себе, я до прикладу припустився помилки при прослуховуванні на внутрішніх динаміках ноутбука.

https://www.npr.org/sections/therecord/2015/06/02/411473508/how-well-can-you-hear-audio-quality/

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.