Чому спорожніли бібліотеки та чому знання “покоління Z” є фрагментарними, а увага — розсіяною? Ми живемо в епоху безпрецедентних можливостей до інформації, але парадоксально, що саме зараз дедалі частіше говорять про втрату уваги, зниження здатності мислити глибоко й глобальну кризу освіти.
Чи справді людство “пройшло пік розумових можливостей”, чи проблема не в мозку, а в середовищі, яке ми створили? Тож спробуємо чесно й без моралізаторства розібратися, що відбувається з навчанням у цифрову добу, чому діти перестають читати, а школа втрачає вплив, і що ми ще можемо змінити, поки освіта не перетворилася на фоновий шум у стрічці соцмереж.
Джон Берн-Мердок пише, що ми перейшли від перегляду обмежених вебсторінок до нескінченних, постійно оновлюваних стрічок соцмереж і постійного потоку сповіщень, ми більше не витрачаємо часу на активний “вебсерфінг” та спілкування з людьми, яких знаємо, а натомість отримуємо потік легкодоступного для споживання контенту, який не потребує розумових зусиль для його сприйняття.
Питання до кожного з нас — чи бачимо ми зміни, які відбуваються навколо нас? Чи ви помітили, що ваші діти та учні рідше читають книги, а замість значущих дискусій вважають за краще обговорювати відео з TikTok та YouTube? А може ви помічаєте, що вам важко зосередитись на такій довгій статті, як ця?
Нас це буде цікавити в контексті загальносвітових кризових явищ в освіті, адже дослідження ОЕСР показують зниження результатів у PISA починаючи з 2010 року, і саме в ці роки маємо різке збільшення користувачів мобільного Інтернету і соцмереж, а в TikTok 80% авторів відео — користувачі до 25 років, окрім того TikTok не обмежує доступ за віком і не цензурує вміст відео.
Окрім того, підлітки не в змозі контролювати час перебування в соцмережах — у багатьох країнах час перебування дітей в TikTok досягає 40 годин на тиждень. Хіба це не може вплинути на успішність в навчанні? Спостережувана кореляція може не мати причинно-наслідкового зв’язку, але вона вказує на те, що зміни в способі споживання інформації та проведенні часу впливають на навчальні результати.
Давньогрецький філософ Арістотель ще IV ст. до н. е. говорив, що молодь не хоче навчатися і віддає перевагу пустотливим розвагам, а не книгам, вважаючи, що мудрість приходить без зусиль — ви не спостерігаєте цього сьогодні?
Щоб зрозуміти причини та можливі наслідки, нам варто розпочати з питання — чому люди вчаться і що стимулює інтерес до навчання.
Зміст
Процес навчання є невід’ємним від прагнення до вивчення навколишнього світу, і це притаманно не тільки людям — тварини теж постійно досліджують навколишній світі, адже від цього залежить їх виживання — їм потрібна їжа, вода і партнер для відтворення потомства, які не завжди знаходяться поруч.
У рослин такої потреби не виникає, адже насіння проростає там, де вже є достатнє зволоження, енергетичні потреби загалом задовільняють сонячні промені, а матеріал для формування організму рослина добуває безпосередньо з повітря — вуглекислий газ.
Також людям, як і тваринам притаманний обмін інформацією в групах, який дозволяє їм краще взаємодіяти — допомагає у виживанні, добуванні їжі, формуванні певної соціальної ієрархії або навчанні.
Процес пізнання (вивчення навколишнього світу) забезпечується чинниками внутрішньої та зовнішньої мотивації. Внутрішня мотивація не є тим, що притаманне тільки людям — тваринам теж притаманна цікавість, оскільки вони отримують задоволення від самого процесу дослідження, який стимулюється через нейробіологічні механізми.
Адже надходження нової інформації активує викид дофаміну (нейромедіатора, який викликає відчуття задоволення) — це підкріплює поведінку, спрямовану на отримання нової інформації (наприклад, у тварин — пошук їжі, у людей — інтелектуальну цікавість).
Зовнішня мотивація — їжа для тварин, гроші чи суспільне схвалення для людей, теж впливає на дофамінову систему, і це стимулює подальше навчання. Зважаючи на це процес навчання ми маємо розглядати не просто як прояв вищої психічної функції, притаманної тільки людям, а як складний нейрофізіологічний процес, який у комплексі пов’язує можливості рецепторів органів чуття, провідної системи, та системи опрацьовування і збереження інформації (нейронів гіпокампу та неокортексу).
Хоча базові механізми прагнення до пізнання у людей і тварин схожі, але люди, внаслідок вищої організації нервової системи, володіють певними унікальними можливостями, притаманними, можливо, лише Homo sapiens :
Разом з цим ми маємо розуміти, що вищеперелічені можливості не є притаманними людині від народження, а такими, які формуються під час перебування людини у спільноті собі подібних та під час навчання.
Людський мозок еволюціонував для постійної взаємодії з навколишнім середовищем. Якщо людину позбавити всіх зовнішніх подразників (стан сенсорної депривації), це призведе до серйозних психічних і фізіологічних наслідків.
У дослідах Дональда Гебба з університету Макгілла добровольців поміщали в спеціальні звукоізольовані камери без світла, звуків та з обмеженням дотикових відчуттів — і вже через 2–3 години у багатьох виникали галюцинації, тобто мозок починає “генерувати” власні образи та звуки, а через добу — серйозні когнітивні, а з часом і фізіологічні, порушення: відсутність стимулів призводить до дезорієнтації, втрати почуття часу, труднощів у логічних роздумах, дехто відчував сильну тривогу або навіть параною, порушувався сон, з’являлися м’язові спазми, виникали зміни серцевого ритму і тиску через відсутність зовнішніх орієнтирів.
Позбавлення зовнішніх стимулів призводить мозок до “збоїв” — від галюцинацій до психічних розладів, і це підтверджує, що пізнання світу та зовнішні впливи критично важливі для нормального функціонування свідомості.
Сенсорне та інформаційне перевантаження теж не є чимось, чим можна знехтувати — коли людину занадто сильно або тривало піддають інтенсивним стимулам (шум, світло, соціальні медіа, інформаційний потік), її нервова система не встигає обробити всі вхідні сигнали, що призводить до когнітивних порушень, психо-емоційних розладів і навіть до фізіологічних реакцій.
Класичні експерименти з сенсорним перевантаженням Георга Зімеля довели, що постійні стимули призводять до “притуплення” реакцій. Сучасні дослідження інформаційного перевантаження проведені в Microsoft показали, що середній час концентрації людини скоротився з 12 до 8 секунд через постійне перебування соцмережах.
Зниження концентрації уваги виникає через те, що мозок намагається обмежити надходження “зайвої” інформації, яка фізіологічно не може бути опрацьована. Також надмірні дані перевантажують робочу пам’ять, ускладнюючи запам’ятовування.
Надлишок інформації може викликати стрес та відчуття тривоги, оскільки це активізує мигдалевидне тіло, що викликає відчуття небезпеки, як наслідок — збільшення рівня кортизолу (гормону стресу), це може порушувати сон і травлення.
І коли ми говоримо про апатію до навчання або емоційне вигорання — це наслідок того, що мозок “відключається” від надмірного навантаження.
Отже, для ефективного навчання має бути збалансовано кількість навчальної інформації, яка має опрацьовуватись під час освітнього процесу:
Бібліотеки, які ще 20–30 років були популярними серед дітей, спорожніли. Вони почали пропонувати читачам нові послуги, але залучити дітей до активного читання поки що не вдається — у дітей змінився формат сприйняття інформації як через розвиток так званого “кліпового мислення” — 65% школярів не можуть утримувати увагу на тексті довше 10 хв. (PISA, 2021 р.), так і через те, що перегляд відео (TikTok, YouTube) вимагає значно менше когнітивних зусиль, ніж читання (Nature Human Behaviour, 2023 р.).
На це вплинули й соціальні фактори, адже тепер відсутні практики читання вголос та переказування прочитаного, а в школах більшість уроків літератури зосереджені на аналізі коротких уривків, а не повних книг, причому у деяких випадках обговорюють і аналізують не художні твори, а фільми, зняті за їх мотивами.
Також книги не витримують конкуренції з цифровими технологіями, у 2023 році середній час, який діти проводять у соцмережах або за комп’ютерними іграми сягнув до 7–9 годин на добу, тобто час в соцмережах вже порівняний з часом, який діти проводять в школах.
45% підлітків вважають книги “занадто повільними” порівняно з відео (Pew Research, 2022 р.), і, як не дивно, падіння інтересу до читання найвище у країнах з високим рівнем цифровізації (Південна Корея, Швеція — 35% за 5 років, звіт UNESCO, 2023 р.). Дослідження 2021 року, у якому було залучено 11000 підлітків показало, що при зростанні часу в соцмережах на 1 год в день, читання книг зменшується на 23%.
Соціальні мережі, без сумніву, стали одним з найбільш важливих феноменів початку ХХІ ст., який суттєво змінив спосіб спілкування людей завдяки багатьом чинникам, таким як:
Для користувача соцмережа є способом спілкування та отримання інформації, для компанії-власника соцмережа є способом отримання прибутків, і оскільки основним способом є відкрита або прихована реклама, тому для соцмережі критично важливими є кількість користувачів і час їх перебування на платформі.
Саме з цих причин деякі соцмережі (TikTok, Roblox, YouTube Kids) орієнтуються на користувачів дитячого віку, і це зовсім не через “гуманітарні цілі”, адже це маркетингова стратегія, яка спрямована на формування звички використання соціальних мереж з дитинства — якщо дитина звикає до платформи, вона, ймовірно, залишиться її користувачем і в дорослому віці. Крім того, діти теж впливають на покупки через витрати батьків на іграшки, ігри (у тому числі й комп’ютерні) та розваги.
Питання щодо кореляції між залученістю дітей до соціальних мереж, таких як TikTok, і зниженням їх когнітивних здібностей останнім часом хвилює не тільки психологів та педагогів, а й політиків, хоча це достатньо складний і багатоаспектний феномен. Наразі є кілька ключових загальновизнаних моментів, які варто враховувати:
За даними ByteDance, 80% авторів відео в TikTok — це користувачі до 25 років, і це свідчить про те, що платформа активно залучає молодь, яка ще не має повноцінних навичок самоконтролю, а відсутність механізмів контролю часу перебування в соцмережі призводить до того, що діти проводять у ній занадто багато часу, часто в шкоду навчанню, сну та іншим важливим аспектам розвитку.
Звичайно, що дехто може дорікнути, щодо того що не всі аспекти використання соцмереж є негативними, адже за допомогою соцмереж можна поширювати навчальний контент, розвивати соціальні навички та стимулювати творчість, і без сумніву це так, але такі чинники у більшості популярних соцмереж насправді є досить малими, щоб впливати на загальні тенденції.
Згадане вище не є притаманним тільки Україні — це є загальносвітовою проблемою, і вже декілька років освітяни, громадські діячі та політики починають бити на сполох, адже ми спостерігаємо досить чітку кореляцію між зростанням кількості користувачів соцмереж, появою “дитячих” соцмереж і падінням результатів у дослідженнях PISA.
Сучасна система освіти намагається адаптуватися до викликів, які створюють соціальні мережі, але цей процес є складним і неоднозначним, є спроби використання соцмереж як освітніх інструментів — через створення навчальних груп у Viber, Facebook, Telegram, Google та Microsoft пропонують платформи для онлайн-курсів та вебінарів (Google Classroom, Microsoft Teams), дехто намагається “гейміфікувати навчання”, використовуючи “техніки” із соцмереж (уподобання-лайки, досягнення, бейджі, рейтинги, інтерактивні завдання тощо) для підвищення мотивації.
Також ми спостерігаємо зміну методів викладання (це не загальна тенденція, але це вже є), коли вчителі та викладачі намагаються використовувати короткі форми подачі матеріалу, подібно до роликів TikTok або Reels — міні-лекції, інфографіка, відео до 5 хвилин.
Звичайною практикою є інтерактивність з використанням Kahoot! або подібних застосунків для тестів та обговорень. Деякі вчителі пропонують учням презентувати свої роботи в соцмережах або вести наукові блоги в Instagram або TikTok.
Насправді все це є “паліативом”, схожим на те, коли ми не можемо боротися з наркотичною залежністю, то маємо використати її собі на “користь”, але “користь” у цьому випадку є досить сумнівною, адже ми йдемо шляхом не зменшення, а збільшення часу перебування дітей в соцмережах, тобто ті фактори, про які ми згадували вище(інформаційне перевантаження, “інфотоксикація” та інш.), не тільки залишаються, а й посилюються.
Ми маємо розуміти, що лекції щодо “цифрової гігієни” та “тренінги з медіаграмотності” цієї проблеми не вирішать — має нічого бути зважена державна політика щодо регулювання доступності соцмереж для дітей і підлітків та система заходів з обмеження “інфотоксикації” та інформаційного перевантаження.
Криза сучасної освіти не є випадковою і не зводиться до “ледачих дітей”, “поганих учителів” чи “застарілих програм” — вона є наслідком глибоких змін у способі життя, споживання інформації та функціонування людського мозку в умовах цифрової реальності.
Ми вже опинилися в ситуації, коли еволюційно сформовані механізми пізнання — допитливість, здатність до зосередження, глибокого читання й абстрактного мислення — вступили в конфлікт з економікою уваги, алгоритмами соціальних мереж і безперервним потоком швидкого, емоційно насиченого контенту.
Дані PISA, результати нейропсихологічних досліджень, статистика читання й екранного часу свідчать не про “занепад інтелекту”, а про зміну когнітивного профілю людини — мозок адаптується до середовища: замість глибокої обробки інформації формується поверхневе, фрагментарне сприйняття; замість тривалої концентрації — постійне перемикання контексту; замість внутрішньої мотивації до пізнання — зовнішні дофамінові “підкріплення”.
Освіта намагається відповісти на ці виклики, але переважно реактивно — через гейміфікацію, скорочення форматів, запозичення механік соцмереж. Такі підходи можуть тимчасово підвищувати залученість до навчання, але не вирішують системної проблеми, а в окремих випадках навіть посилюють її, збільшуючи інформаційне навантаження та залежність від швидких стимулів.
Отже, питання “чи є майбутнє в освіти?” варто переформулювати: якою має бути освіта в умовах цифрового перенасичення, щоб не втратити свою головну функцію — розвиток людини як мислячої, автономної та відповідальної істоти.
Освіта має майбутнє лише за умови, що ми перестанемо намагатися змагатися з TikTok за увагу дітей і натомість створимо середовище, у якому мислення знову стане цінністю — так, це складний і довгий шлях, але альтернативою є не «цифровий прогрес», а поступова втрата здатності розуміти світ — і самих себе.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.