Я не знаю, чи можна назвати досягненням те, що пройшов якусь гру та пишатися цим, тому спробую поступово розповісти свій досвід, який я отримав упродовж багатьох років в різних жанрах… Ваша думка – теж цікава!
Мені здається, що позитивні емоції виникають саме під час проходження гри, бо коли гра закінчується – виникає пустота, тривога та бажання знайти іншу частину, щоб якомога швидше продовжити пригоду, особливо коли гра цікава та ще й з глибоким сюжетом. Чим більше часу ми проводимо в чужій реальності, тим скоріше звикаємо до такого світу і стаємо залежними від нього. Комусь, це свідомо подобається, а комусь ні, тому деякі шукають шляхи виходу з цього і, Та-Дам!, знаходять, стаючи розробниками ігор – творцями своїх світів, куди запрошують гравців, але якщо творіння не дуже гарне – гравці там довго не залишаться, бо скукота не всім подобається.
Можливо, одному розробнику важко задовольнити вимоги гравців, особливо досвідчених, тому вони об’єднуються в студії та компанії, щоб легше конкурувати за увагою гравців. Все це добре, бо без такого розкладу – індустрія не розвивалась би, та не було б чудових ігор, тільки от – що робити гравцеві, коли всі частини неймовірної гри пройдені, а компанія більше такого не випускає, або взагалі, переключилася на інший жанр, на який вам байдуже ? Тут можна посміятися, поплакати, або подепресувати, бо чекати можна вічно і, не факт, що дочекайтеся! ))
Мабуть, якщо ми добре сфокусувались на якомусь процесі і це нам подобається, тоді виникає синергія від діяльності, яка підсвідомо шепче чи говорить нам, що ми ефективно впорядковуємо свій час – в тому просторі – якому знаходимось і, все робимо правильно! Ми на драйві, у нас все виходить, відчуваємо піднесений настрій, радість та натхнення! Можливо, звучить фантастично, але коли наша улюблена гра – пройдена, то сфокусована увага та ефективне впорядкування часу та інформації – зупиняються і, виникає неприємне відчуття, яке бентежить свідомість, що вже звикла до чужої реальності і, тепер, намагається знайти нову…
Але, навіщо шукати або чекати – нову чужу реальність – подумав я, якщо можна спробувати створити власну – за допомогою своєї ж уяви ? І от, ми підійшли до того, чим я пишаюсь, напевно, не тим, що пограв, а тим, що створив свою гру, нехай просту, але ту, яку забажав, тільки в спрощеному вигляді – в порівнянні з сучасними вимогами, і однаково – як при грі – промайнули незабутні відчуття, які того варті!
Гру створював в The Sandbox, з використанням їх Game Maker – в стилі поєднання RPG, Action та Quest, з можливістю гри від першої та третьої особи, зображення якої, ви бачите тут. Посилання на гру не викладаю, тому що після оновлення їх ПО, вона вже не буде працювати так, як задумано, бо створювалась раніше, тому лише демонстрація.