Logitech G15 — Blast from the past, або дружба завдовжки в 17 років

Опубликовал

Клавіатури вони як телефони. Були. Вони були пристроями, над якими дизайнери працювали в найкращих традиціях ери свободи та божевілля, ери інакомислення, ери нестандартних рішень. Одним із таких рішень була клавіатура Logitech G15 — нестандартна для сьогодення, але для часу божевілля вона була “В саму точку”. Про неї й буде подальший текст.

Отже, 2005 рік. Компанія Logitech випускає своє чергове творіння для гравців — дротова, ігрова, повнорозмірна, не дешева, мембранна клавіатура Logitech G15. Це була перша ревізія клавіатури (далі для зручності G15-1). У 2007 році компанія випустила другу ревізію клавіатури (далі для зручності G15-2), яку я і придбав, тому більшість фотографій будуть саме з її відображенням. Клавіатура під’єднується до ПК через USB досить товстим 1,5 метровим проводом із феритовим фільтром. Вага клавіатури 320 грамів.

Стислий вступ

Онлайн-курс "Комерційний Аудіопродакшн" від Skvot.
Навчіться створювати, зводити й мастерити музику для комерційних проєктів — кіно, серіалів, улюблених ігр чи вірусних рекламних роликів.
Детальніше про курс та довід лектора

Нині багато гравців віддають перевагу типу клавіатур формату TKL (без цифрового NUM блоку). Зі свого боку G15-1 була величезною клавіатура навіть для свого часу 23*54 см і це без підставки під зап’ястя, з нею розмір збільшувався ще більше – 26*54 см. Однак, на відміну від TKL (і навіть звичайних повнорозмірних) клавіатур, у G15-1 було багато клавіш… дуже багато, цілих 137(!). З них:

  • 104 стандартні клавіші;
  • 18 клавіш для швидкого виклику макросів;
  • 3 клавіші перемикання режиму макросів;
  • Клавіша записів макросів;
  • Клавіша регулювання підсвічування;
  • Клавіша заглушення звуку;
  • 4 клавіші для управління мультимедіа;
  • “крутилка”-регулятор гучності;
  • 4 функціональні клавіші для дисплея;
  • Клавіша для перемикання режимів дисплея;

Що-що? Дисплея? Дивно, але так, але про це трохи пізніше. Додатково клавіатура мала світчер для “ігрового режиму”, 2 порти USB 1.1, а також монохромний 160*43 пікселі дисплей. Сподіваюся, тепер зрозуміло, чому вона має такі значні розміри. Разом з цим хочеться уточнити, що переважна частина всіх цих клавіш — це повнохідні клавіші, зроблені з ABS пластику, який, як показала практика, є дуже зносостійким (якщо, звісно, ви не будете дряпати/різати/підпалювати клавіші).

За 17 років використання клавіатури, на її клавішах можна на пальцях перерахувати місця, де клавіші ледве постраждали і то, як мені здається, причиною цього були якісь зовнішні чинники на кшталт жорсткого виривання клавіш викруткою 🙂 .

ПС. ложка дьогтю — хоч клавіатура і була куплена в Україні, але на ній немає українського алфавіту, тоді це здавалося дрібницею, а зараз все-таки ріже око

Однак через деякий час, в компанії Logitech почули фанатів, яким розміри клавіатури здалися, м’яко кажучи, значними, і випустили другу ревізію клавіатури. Цього разу кількість кнопок зменшилася (замість 18 клавіш для макросів залишили тільки 6), але водночас зменшився розмір (25*49 см), а також змінився дизайн і підсвічування, але про все по черзі.

Клавіші для макросів

 

У G15-1 було всього 18 клавіш для виклику макросів і 3 клавіші перемикання режиму макросів, що загалом давало змогу створити 54 команди. Своєю чергою в G15-2 кількість клавіш була вже всього 6 для макросів і 3 для перемикання режимів, що загалом дало змогу створити 18 команд.

Кожна клавіша могла бути запрограмована на виконання однієї або декількох дій, клік мишкою, відкриття програм тощо. Для деяких людей можливо і необхідно тримати під рукою 54 макроси для швидкого виконання, але для переважної більшості людей достатньо і 18.

Клавіша запису макросів давала змогу записати макрос “наживо”, тобто, активувавши її, ви могли зробити дії, які вам потрібні, а потім просто натиснути бажану клавішу для збереження макросів і все — на обраній клавіші буде свіжонаписаний макрос, і не треба навіть заходити в софт із налаштуванням. Чи зручно це? Для тих, кому ліньки налаштовувати макроси “ручками” – так. Для інших же в редакторі макросів доступна гігантська кількість можливих дій, зокрема встановлення затримок між виконанням команд і тип їхньої роботи (одноразове повторення/повторення під час натискання/повторення, доки клавішу не натиснуть повторно).

Підсвічування

Клавіші з макросами — це добре, але як їх знайти в темряві? Тут на допомогу приходить підсвічування. У G15-1 воно було синього кольору, у G15-2 його змінили на помаранчеве. Чому змінили? Думаю, з тієї причини, що синій колір негативно впливає на зір у темний час доби, а підсвічування здебільшого якраз саме в цей час і використовується найбільше.

На клавіатурі є кнопка швидкої зміни яскравості підсвічування, при цьому всього є 3 режими – слабкий, сильний і вимкнений. Для 2007 року це більш ніж було достатньо.
Варто зазначити, що вже тоді компанія Logitech не стала використовувати просто нанесення кирилиці на клавіші фарбою, а цілком собі виконала гравіювання, яке дало змогу розв’язати 2 проблеми: символи на клавішах не стираються і їх видно з увімкненим підсвічуванням.

Блок з описом клавіш для управління медіа я опущу, оскільки там нічого цікавого, все стандартно — відтворити/пауза, наступний трек, попередній трек і клавіша Стоп. Однак варто зауважити, що в G15-1 використовували “крутилку” — регулятор гучності, а в другій ревізії (G15-2) вже використовували звичайні клавіші збільшення/зменшення звуку. Найімовірніше, було зроблено на догоду зменшення розмірів і скорочення “складних” механізмів (регулятор об’єктивно складніший за дві прості клавіші).

Дисплей

Саме те, що відрізняло цю клавіатуру від більшості (або взагалі від усіх на той момент) – стильний, модний, монохромний дисплей. Сам дисплей підсвічувався загальноклавіатурним підсвічуванням, тому в G15-1 він був синій, а в G15-2 помаранчевий. Роздільна здатність екрана в обох версіях становила 160 х 43 пікселів, але цього було більш ніж, для відображення потрібної інформації. На жаль, 3 роки тому мій дисплей перестав нормально працювати та тепер працює з дуже змінним успіхом.

За замовчуванням дисплей відображав: годинник/секундомір/повідомлення від поштових і RSS клієнтів/інформацію про поточний музичний трек/інформацію про навантаження RAM і ЦПУ комп’ютера. Між кожною з перерахованих функцій, можна було перемикатися за допомогою відповідної клавіші біля дисплея.

Разом з тим, на кожному “екрані” з певною функцією можна було використовувати 4 клавіші для управління (які знаходяться під дисплеєм). Наприклад, на екрані з секундоміром запускати/ставити на паузу/скидати відлік часу, а на екрані з повідомленнями перегорнути їх же.

Варто зазначити, що під час запуску певного переліку ігор, на дисплеї відображалася інформація з цих ігор. Це було весело, але за фактом не надто зручно та інформативно. Зазвичай інформацією, яка відображалася була кількість здоров’я/патронів, час у раунді. Однак існують різноманітні неофіційні моди, які збільшують кількість як ігор, що підтримують відображення інформації на дисплеї, так і програм (наприклад, додають графік частоти кадрів чи температуру “заліза”).

Ергономіка

Клавіатура має знімну підставку під зап’ястя — вона пластикова і тверда. Так, вона не потріскається як аналогічні підставки зі шкірозамінника, і загалом вона дуже зручна. Мінусом у неї можна вважати те, що вона має перехід/поріг між собою і безпосередньо клавіатурою, в який ой як любить набиватися пил/бруд.


Сама клавіатура має два рівні нахилу, які регулюються пластиковими ніжками зі зворотного боку клавіатури. Біда цих пластикових ніжок у тому, що, якщо ви вирішите посунути клавіатуру, не піднявши її зі столу, — ймовірність того, що ніжка вилетить та/або зламається, вкрай висока. За весь час перебування з цією клавіатурою я замінив ніжки загалом 4 рази.

Ще однією цікавою властивістю клавіатури (якою я, щоправда, не користувався) був кабелепровід під клавіатурою + спеціальний отвір у підставці під зап’ястя. Ця комбінація давала змогу “прокласти” дріт від навушників не поверх клавіатури, а під нею. З одного боку це звучить зручно, з іншого боку це справа звички.

Залишки — солодкі (не дуже)

Залишилося кілька функцій, про які я не розповідав докладно, вони не особливо важливі/потрібні (як на мене), тому коротко:

  • Світчер для “Ігрового режиму” – механічний світчер на клавіатурі, під час увімкнення якого кнопки Win перестають реагувати на натискання. Зроблено для того, щоб гравець випадково не згорнув гру натисканням на Win. Як на мене – рішення дивне і на любителя, за весь час користуванням клавіатури я буквально кілька разів користувався цим світчером і то, просто для перевірки, що він працює.

  • Два порти USB 1.1 – вже на момент 2005 (а тим паче 2007) формат USB 1.1 був дуже застарілим інтерфейсом і через нього ви ТОЧНО не захочете під’єднати флешку, але для під’єднання мишки або USB-мікрофона цього було більш ніж достатньо.
  • Дренажні отвори — у клавіатурі є кілька дренажних отворів, які теоретично допоможуть, якщо ви в розпалі бою вирішили випадково вилити на неї пі… чай. На щастя, їхню здатність до водовиведення я не перевіряв, тому обмежуся описом того, що вони просто є.

Висновок (або щось таке)

Logitech G15 була сміливою клавіатурою свого часу, і залишається нею і донині. Крім вичерпного функціонала, вона могла похвалитися якісним складанням і деталями, які вже понад півтора десятка років працюють, живуть і приносять комфорт і задоволення. Так, вона не позбавлена технічних недоліків, які можуть проявитися з роками, але порівнюючи з сучасними клавіатурами, які “помирають” за кілька років, ця клавіатура є справді якісною та надійною.

Disqus Comments Loading...