Читацькі дописи
IT Community

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.

У день, коли я вирішив написати про Playstation VR2 я розбив люстру. Граючи в The Last Clockworker я робив дуже вдалий високий пас фруктом своєму клону на інший кінець віртуальної майстерні. Це був сильний пас, але його зупинив звук розбитого скла та падаючи на підлогу уламки кришталю. Пояснити іншим переваги купівлі цього девайсу стало трохи важче.

Але чи вдалий зараз час для освоєння VR, та що необхідно знати перед покупкою? Те про що ми дивилися голлівудські фільми в 90-х стало доступною реальністю за якісь там 30 років. Спробую відповісти на найбільш поширені питання та додам пару лайфхаків. 

Почнемо — чому саме Playstation VR2?

• Для тих у кого вже є Playstation 5 — це очевидний вибір.
• Навіть з купівлею приставки та гарнітури PS VR2 – це дешевше більшості аналогів, які працюють на базі PC, або standalone (привіт Apple).
• Найбільш сучасні характеристики гарнітури, FOV-рендерінг, відстежування зору, легкість та зручність під’єднання, деякі цікаві фічі.
• Окрім того — закрити гештальт з 90-х про подорожі віртуальними світами.

Я з тих, хто вже цікавився попереднім поколінням PS VR, але зупиняла складність конструкції, велика кількість кабелів, необхідність камери та в цілому не надто вдале “занурення” через низький резолюшн та проблеми з частотою кадрів. Можна сказати, що я чекав на більш сучасну версію одразу після виходу першого покоління.

Справді зручно — один кабель USB, яким гарнітура підключається до PS5. От і увесь сетап. Кабель достатньо довгий, щоб грати на відстані в пару метрів від консолі та більш-менш вільно себе відчувати. В порівнянні з першим покоління – це небо і земля.

Підвищений резолюшн та відстеження погляду — та річ яка насправді прибирає бар’єр між реальним та віртуальним світом. Якщо в PS VR було чітко видно кожний окремий піксель (і це важко було “розвидіти”) – то тут це можна помітити тільки, якщо шукати. Ті ігри що використовують FOV-рендеринг мають набагато більш деталізовану та реалістичну картинку. І таких проєктів все більше.

Наприклад, Red Matter 2 – має дуже реалістичні матеріали та текстури. В поєднанні зі 120 кадрами в секунду та FOV-рендерингом – це зараз одна з найбільш імерсивних і реалістичних ігор. Навіть в порівнянні з Horizon, який є фактично бенчмарком й продає платформу, має FOV-рендерінг, але не 120 кадрів – Red Matter 2 заглиблює легше.

Red Matter 2 має дуже хитрий козир в рукаві. Ігрові контролери фактично продубльовані в грі та все що ти робиш у віртуальному світі — ти робиш саме за допомогою цих маніпуляторів. Через це досягається максимальний рівень імерсивності. Я вже мовчу про деякі вкрай вдалі ходи в дизайні рівнів та оточення в цілому, які дозволяють занурити гравця у світ.

Є питання, які я чую від друзів, щодо VR і які слід озвучити

-Це ж, мабуть, можна в Фар Край взагалі тепер піти в ліс і загубитися? – Ні. На жаль щоб грати в VR гра має мати спеціальний режим. (Хоча можна запустити будь-що, але на віртуальному пласкому дисплеї. В більшості випадків гра має бути спеціально розробленою для віртуальної реальності. Це сильно звужує вибір ігор. Але станом на зараз це вже бібліотека з більше ніж 100 ігор (третина ще в розробці). І серед них є вже зо два десятки дуже вдалих тайтлів.

З того, що можна легко рекомендувати зараз – Horizon Call of the Mountain, Saints&Sinners, Resident Evil Village, Gran Turismo 7 (!), Kayak Mirage, Pistol Whip, Red Matter 2, Drums Rock, Synth Riders, Beat Saber, Before Your Eyes, Until You Fall, The Last Clockwinder, SwitchBack VR, Budget Cuts Ultimate, Hubris, The Light Brigade, Synapse… 

Horizon Call of the Mountain ви скоріше за все придбаєте в комплекті з пристроєм. Це ідеальна гра для знайомства — демонструє всі можливі фічі і є аналогом Half-Life:Alyx для PS VR2. Максимально наврочена гра, щоб відчути всі фішки VR.

Для тих хто грає в Gran Turismo 7 з рульовим колесом і педалями – PS VR2 буде просто відкриттям. Не впевнений, що є сенс купувати whole package чисто заради цієї гри, але за відгуками людини, що ганяє GT7 з high-end рулем, спортивним кріслом та PS VR2 – це зовсім інший рівень сприйняття. На жаль я не пробував — але відгуку від людини, що працювала в Oculus і є VR ентузіастом довіряю.

Фактично з PS VR ви відкриваєте для себе цілу бібліотеку окремих ігор і нові жанри.

Перше. Як бути з VR хворобою? Як побачу VR – так блювати та кидати.

Це найбільш загальне питання, що зупиняє від придбання (після вартості та наявності ігор).

Розберімося в причині цього ефекту, та як з ним боротися.

Виникає він через розсинхронізацію та невідповідність між різними сенсорними сприйняттями. Власне — той рух, який ми бачимо очима у VR не відповідає руху в реальному світі. Тобто наше внутрішнє вухо, або вестибулярний апарат надає інші дані від тих, що надають очі та вуха.

І коли це відбувається, наш внутрішній доктор каже “нас отруїли — пора блювати, щоб врятувати життя!”. Це також корелюється з особистою схильністю до морської хвороби. Наприклад, вважається, що жінки більш вразливі до “загойдувань” у VR через більш широкий кут зору, у порівнянні з чоловіками.

Але є вихід. По-перше, це тренується. Як і будь-який новий досвід для організму — необхідний час на адаптацію та формування навички. Як правило, перший день — найважчий. В моєму випадку в перший день після 1-1.5 години гри в мене ввечері піднялася температура — організм намагався перетравити нові враження і зрозуміти що ж це було.

На другий день вже краще. А вже за декілька сесій на тиждень можна було проводити в віртуальних іграх по 2-3 години, без проблем. Більше ніж 4 години навряд вийде, через акумулятор в контролерах. І хоча в інтернеті є купа лайфхаків, як приколхозити до рук павербанки та заряджати контролери під час гри — далеко не факт, що ви зможете комфортно грати увесь день. Адже в порівнянні зі звичайними “пласкими” іграми — це все ж навантаження.

Оскільки, часто ігри досить рухливі та можуть вимотати вас без проблем, та і просто простояти на одному місці більше ніж 4 годин ви навряд схочете. Спробуйте регулярно тримати руки піднятими, як в Horizon, лазячи по скелі, не кажучи вже про активний ритм ігри типу Beat Saber та Synth Riders.

По-друге – VR-відторгнення відбувається через невеликий лаг в русі між поворотом голови, та реальною зміною картинки. Це було характерно для платформ ранніх поколінь та особливо для мобільних VR на базі смартфонів. Низька частота кадрів та не надто довершені сенсори руху робили брудну справу. Навіть найвитриваліші люди “кричали на сантехніку” вже через 15 хвилин гри, а VR на базі Samsung Galaxy 6. Власне, в PS VR2 цей ефект фактично відсутній – і це була одна з причин конектити гарнітуру через USB, а не робити її цілком бездротовою.

По-третє — ефект американських гірок, коли ти не рухаєшся в просторі. Будь-який вертикальний рух в ігровому просторі, коли ти насправді стоїш на землі однозначно тригерить вестибулярний апарат. Це трохи менше впливає, під час руху по горизонталі, але все ж ефект є. З цим борються самі розробники і в багатьох іграх є опції руху. Рух за допомогою телепорта, зміна швидкості повороту камери (коли повертаєш стіком), іноді зміна швидкості руху взагалі. Додавання затемнення по краях області зору для зменшення куту огляду під час руху та поворотів.

І хоча останнє виглядає досить дивно, але є дієвим. Тим паче, з часом це налаштування можна вимкнути, коли організм уже звикне з правилами поведінки у віртуальному просторі.

Ще згідно з інсайдом знайомого розробника з Oculus, вони проводили різні тести, як можна вплинути на зменшення VR-хвороби. І найбільш ефективні результати дав алкоголь. Мабуть, у стані приборкування вестибулярного апарату уже не так прискіпливо ставиться до своїх задач. Та й організм в цілому каже “ну ми це знаємо, нічого нового, алкоголь нас не вб’є — продовжуємо далі”. Але ми цей метод не радимо та закликаємо до відповідального вживання.

Можна рекомендувати знайомитися з VR поступово. Є більш “спокійні” ігри, що не передбачають активного руху з провокуванням “блюватрону”. Наприклад Drums Rock – це шикарний симулятор барабанів — і можна годинами відкривати в собі талант рок-барабанщика не дошкуляючи навколишнім. А от в розрекламованій Switchback VR хоч і граєш сидячи, але постійні американські гірки гарантовано відіб’ють бажання грати у неофіта — одразу ставте тазик.

Деякі ігри можуть цілком змінити ваші враження від жанру. Наприклад Resident Evil Village – повноцінна гра, що абсолютно змінюється в VR. Вона стає більш страшною, більш реалістичною — коли необхідно поцілити у монстра, перед цим намагатися перезарядиться не однією кнопкою, а “реально” замінивши набої у зброї та пересмикнувши затвор. Це зовсім інший рівень гри. Навіть для тих хто пройшов цю гру в “пласкому” вигляді декілька разів гарантовані нові відчуття. Стереоскопічне бачення додає справжньої імерсії І деякі моменти лякають не на жарт. Психіка просто легше обдурюється. 

Певні речі настільки по іншому сприймаються в VR режимі, що ловиш себе на думці, що вони першочергово розроблялися під цей режим. Наприклад, лазерні приціли не мають особливого значення у звичайній грі, а в VR – це сильно спрощує прицілювання. Скажімо, частина на фабриці, у стилі Вульфенштейна в VR сприймається чи не найцікавіше, саме через іншу систему прицілювання. В той час як, в іншій главі, ховатися під ліжком, стоячи на підлозі – сильно ламає мозок і розриває заглиблення в гру. 

Однозначно чекаємо на VR режим в Resident Evil 4 Remake, сподіваюся він буде ще більш пропрацьованим.

Найцікавіше в цьому поколінні VR  – це те що вже є відчутна конкуренція. Деякі ігри, які були вдалими на інших платформах отримують свою (зазвичай покращену) версію на PS VR2. Наприклад дилогія Saints & Sinners вийшла з покращеною графікою і є обов’язковою для ознайомлення.

Запланований порт Wanderer на PS VR2  – обіцяє бути одним з кращих VR проєктів. 

Цікаво виглядають Vampire: The Masquerade – Justice, Assassin’s Creed VR, та ще кілька анансованих проєктів.

Особливо інтригує олдфагів гра 7th Guest – що обіцяє перенести один з найвеличніших квестів дитинства у чесний віртуальний простір.

Зараз імерсійний ескапізм може врятувати вашу психіку, якщо ви вже не “вивозите”, те що відбувається навкруги. Якщо для вас занурення в віртуальні світи дає відпочинок та перемикає на деякий час — то VR здатний вивести це на наступний рівень.

Замість висновків хотів би додати кілька корисних порад:

• Грати босим, не в капцях. Треба відчувати відстань, предмети та домашніх тварин під ногами.
• Покладіть килимок, яким би ви обмежили ігрову зону. Є спеціальні, але можна будь-який.
• Інфрачервоний випромінювач для гри в темряві. Оскільки PS VR2 орієнтується в просторі через вбудовані в нього ІЧ-камери, то в темряві можна підсвітити кімнату ІЧ-прожектором. Я знайшов на алі-експресі. Дешево і сердито.

• Підставка-зарядка. Немає сенсу купувати фірмову зарядку. Але і виділяти під кожний контролер окремий кабель — не торт. Краще знайти у китайців док станцію з підставкою під сам шолом, та навушники
• Навушники. Вони є в комплекті — досить прості затички. До того, вони підмикаються до гарнітури через стандартний 3,5 мм джек. Тож можна під’єднати ваші улюблені “вуха”. Але рекомендую придбати Sony Pulse 3D. Воно розроблені в парі з гарнітурою і досить комфортно сідають поверх шолома. Та і додають імерсивності коштом якісного звуку.

• Знайдіть положення гарнітури на голові, при якому ви будете максимально чітко бачити зображення. Якщо щось не в фокусі — скоріше за все є більш вдале положення. 
• Перевіряйте підтримувані режими гри. Деякі ігри вимагають Room Mode і просто стоячи на килимку 2×2 метра не пограєш. Треба досить багато вільного простору навкруги. Тим паче що PS VR2 сканує простір і обдурити його не вдасться.
• Перерви. Починайте грати короткими сесіями. Робіть паузи. Дайте можливість організму адаптуватися до нових вражень.
• Шапочка для гри, тканинний захист обличчя. Краще щось вдягати, щоб не мати собі на лобі смуги від VR. Не страшно, але не дуже гарно.
• Приберіть крихкі предмети, не підходьте до скляних шаф та телевізора. Вказуйте область гри меншу, за реальне доступне місце. Щоб коли ви вийдете за зону безпеки не одразу ж вдарилися в сервант.
• І одразу зніміть кришталеву люстру!

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.