Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.

Зменшення ваги стало визначальним трендом розробників мишей за останні п’ять років. Сьогодні вага миші – ключовий фактор, що впливає на вибір гравців та їхню ефективність у змагальних іграх. Здається, ще нещодавно виробники рекламували можливість додавати вагу до мишей за допомогою знімних металевих важків. Тепер вони ж змагаються за кожен зекономлений грам і в хід йдуть вже досить серйозні інженерні рішення. Цей розворот ілюструє фундаментальну зміну в розумінні ефективності ігрової миші та відображає вплив професійного кіберспорту на розвиток ринку.

Вага миші має значення

Вага миші – не лише питання смаку. За цим параметром стоять конкретні фізичні та ергономічні фактори, що впливають на продуктивність і комфорт користувача. Розуміння переваг різних вагових категорій пояснює, чому індустрія рухається до легших конструкцій.

Важкі миші забезпечують стабільність і контроль. Більша маса створює інерцію, що запобігає випадковим рухам – це допомагає при виконанні точних задач і користувачам із високою чутливістю курсора. Важка миша не “зіскакує” з цілі при легкому тремтінні руки, а її опір природно згладжує мікрорухи. Користувачі часто цінують солідне відчуття вагомого пристрою в руці. При снайперській стрільбі в шутерах або дрібних коригуваннях рухів додаткова вага діє як демпфер. Стабільність під час прицілювання – головна причина вибору важчих мишей кіберспортсменами. У період, коли стандартна вага миші перевищувала 100 г, гравці адаптувалися до плавного відстеження цілі після подолання початкової інерції. 

Стиль захвату також впливає на вподобання. Користувачі, які тримають мишу всією долонею (palm grip), ефективніше керують важчими моделями, оскільки задіюють усю руку та плече, розподіляючи навантаження. Нарешті, існує також психологічний фактор: історично важче обладнання асоціюється з кращою якістю. Саме тому деякі користувачі часто встановлюють усі додаткові важки у свої Logitech G502 або Corsair M65 – “я заплатив за них всі, я поставлю їх всі”.

Сучасний тренд схиляється до легших мишей, особливо в змагальному геймінгу. Фізика пояснює це просто – менша маса потребує менше сили для прискорення та гальмування. Легку мишу швидше пересувати і точніше зупиняти. Це забезпечує коротший час реакції та менше втомлює. У динамічних FPS-іграх та MOBA навіть кілька грамів змінюють відчуття прицілювання. Легша миша усуває супротив інерції, дозволяючи швидше рухатись і точніше контролювати напрямок. Приціл переміщується з мінімальним зусиллям. Додатково, тривала гра з легшим пристроєм створює менше навантаження на суглоби – тобто можна грати довше без дискомфорту. Менша вага зменшує втому кисті та пальців під час інтенсивних сесій. З медичної точки зору, це знижує ризик розвитку травм повторюваного напруження (RSI).

Ще один ключовий фактор – точність. Сучасні високочутливі сенсори реагують на найменші рухи, і важка миша через інерцію часто “перелітає” ціль. Ультралегка миша (до 70 г) забезпечує пряму відповідність між рухом руки та курсором, з мінімальним запізненням. 

Кожен варіант має свої компроміси. Важча миша, хоч і забезпечує стабільність, вимагає більше зусиль. При тривалій грі м’язи передпліччя швидше втомлюються від постійного подолання опору. Миші вагою понад 100 г можуть спричиняти втому під час марафонських змагальних сесій. Натомість ультралегка миша (менше 50 г) виявляє найменшу нестабільність руки. Без інерції навіть легке тремтіння пальців зміщує курсор, що може знизити точність у користувачів без ідеального контролю дрібної моторики. Деякі гравці з високими налаштуваннями DPI виявляють, що надто легка миша “літає” повз цілі, і віддають перевагу певній вазі для стабілізації. Важча миша природно згладжує мікрорухи, тоді як легші моделі вимагають кращого моторного контролю.

Легші миші підвищують швидкість і зменшують втому, важчі – забезпечують стабільність і точність при повільному прицілюванні. Вибір залежить від індивідуальної техніки та жанру ігор. Проте з розвитком кіберспорту та вдосконаленням техніки прицілювання тренд схиляється до легших мишей для динамічних ігрових сценаріїв. Радикали Zaunkoenig взагалі проголошують, що ідеальна вага миші – нуль грамів і своїми незвичними продуктами намагаються його досягнути буквально за будь-яку ціну. Масовий ринок консервативніший, але також рухається в бік зменшення ваги.

І баланс також…

Дві миші однакової ваги відчуваються по-різному, якщо в одній вага зосереджена ззаду, а інша збалансована рівномірно. Ідеально збалансована миша не перекидається під час підйому і рухається рівномірно при швидких рухах. Незбалансована миша спричиняє напруження руки. Важча задня частина змушує пристрій “провисати”, що вимагає сильнішого захвату пальцями. Надмірна вага спереду вимагає більше зусиль для підйому та коригування положення. Рівномірний розподіл ваги забезпечує нейтральне положення руки без постійної протидії нахилу в певному напрямку.

Баланс також впливає на точність відстеження. Центрований розподіл маси забезпечує рівномірне ковзання – при швидкому руху передня і задня частини рухаються синхронно. Більшість користувачів хоче, щоб точка балансу знаходилась “прямо посередині” миші.

Стиль захвату також визначає оптимальний баланс. Користувачі palm grip (долонного захвату) краще контролюють дещо важчу ззаду мишу, оскільки долоня підтримує вагу. Натомість прихильники fingertip grip (захвату кінчиками пальців) віддають перевагу передньому або центрованому балансу, оскільки вага ззаду створює ефект “хвоста”, що заважає точному контролю.

Кілька ігрових мишей, націлених на користувачів захвату кінчиками пальців, концентрують масу ближче до передньої/середньої частини, щоб уникнути навантаження задньої частини. З іншого боку, легша миша загалом зменшує ці відмінності; коли загальна вага становить, скажімо, 60 г, дисбаланс менш помітний, ніж на миші вагою 120 г. Це одна з причин, чому ультралегкі миші іноді мають нетрадиційні форми — вони можуть дозволити собі це, оскільки проблеми розподілу ваги менш виражені при низькій вазі.

Екскурс в історію

Механічні миші (“з кулькою”) важили, зазвичай, від 100 грамів та вище. Власне, та сама кулька окремо важила близько 30 грамів. Перша справді геймерська миша, Razer Boomslang 2000, важила дещо більше – 125 грамів, але і розміри її корпусу були помітно більші за звичайні моделі. Перехід від механічних до оптичних сенсорів дещо зменшив вагу самого механізму, втім на загальну тенденцію тримати вагу біля 100 грамів це не вплинуло. Більше того, розповсюдження бездротових моделей додало на ринку долю продуктів вагою біля 150 грамів через використання досить важких елементів живлення.

Середина 2000-х років принесла справжній перелом, але в неочікуваному напрямку – з’явилися спеціалізовані ігрові миші з регульованою вагою. Logitech G5 Laser Mouse (2005) встановила тренд, запропонувавши 36-грамовий знімний картридж для восьми металевих важків різного розміру. Користувачі могли налаштовувати як загальну вагу, так і баланс пристрою. Виробник рекламував “тисячі варіацій ваги та балансу” для задоволення індивідуальних потреб. Інші виробники, включаючи Microsoft з лінійкою SideWinder, також впровадили змінні вагові системи.

Така була панівна філософія дизайну тих років: ігрова миша повинна відчуватись солідно і масивно, а регулювання ваги вважалось преміум-функцією. Взагалі, ідею певної кастомізації миші під смаки користувача найактивніше просуває до сих пір компанія Mad Catz з модельним рядом виразно футуристичних ігрових мишей R.A.T. – вони все ще продаються, хоча не з найактуальнішіми поколіннями сенсорів.  Зрозуміло, що накладки корпусу різного розміру важать дещо по-різному, а з додаванням ще й системи налаштування ваги в результаті з’являвся пристрій вагою більше 150 грамів.

До такого рівня налаштувань інші виробники масово не дійшли. Скажімо, єдиною схожою моделлю Razer була Ouroboros – з замінними боковими панелями, регулюванням довжини корпусу та вагою біля 145 грамів без можливості “тюнингу” і після того, як начинка цієї миші перестала бути конкурентоздатною, її просто зняли з виробництва без створення другого покоління.

Моделі з налаштуванням ваги до сих пір є у продажу. Скажімо, Corsair M65 пропонує регулювання у діапазоні від 110 до 128 грамів, а нащадок неіронічно славного роду продуктів Logitech під назвою G502 Hero важіть від 121 до 139 грамів. Razer так й не приймали участь у цьому атракціоні, але цікавим внеском Razer у маркетингову культуру є підбір слів для просування свого конкурента подібних мишей – серії Basilisk. Виробник офіційно іменує їх “імерсивними” мишами і це, мабуть, максимально точний опис. Адже форма та розмір дозволяють розташувати багато кнопок та додаткових елементів накшталт багатозонного RGB-підсвічування, гумових накладок, коліщатка з горизонтальним скролінгом і так далі. Широко може розгулятися душа й інженера, й маркетолога, коли не потрібно при цьому рахувати кожен грам конструкції миші. І так було протягом 20 років.

А далі відбулася переоцінка цінностей. Десь в середині 2010-х років змагальний кіберспорт, особливо в шутерах від першої особи, продемонстрував переваги легших мишей для швидкого прицілювання. Нішеві виробники почали експериментувати зі зменшенням ваги. Для широкого загалу правила гри змінила компанія Finalmouse у 2018 році, випустивши Air58 Ninja – ультралегку дротову мишу вагою 58 грамів із перфорованим сотовим корпусом. Модель набула популярності через підтримку відомого стрімера. 

Це змінило парадигму: вагу миші більше не додавали, а зменшували заради продуктивності. І це відбулося за практично повного ігнорування тренду основними виробниками. Тож з ультралегкими мишами вийшло схоже на ситуацію з механічними клавіатурами: вузькопрофільний ринок ентузіастів спромігся передати свій погляд на пристрої мас-маркету одночасно з готовими рішеннями під цей погляд від брендів, про які до цього мало хто чув – Finalmouse, Glorious, ZOWIE, Endgame Gear, WLMouse, LAMZU, Pulsar, Xtrfy і так далі… Виявилося, що традиційні профільні виробники, тобто ті ж самі Logitech, Mad Catz, Razer, ROCCAT, SteelSeries, а також ті гранди галузі, для яких геймерські миші є тільки вторинною, але традиційною, частиною портфоліо (ASUS, Cooler Master, Corsair, EVGA, HyperX, Thermaltake) були майже абсолютно не готові до різкої зміни курсу ринку. Пройшли роки, перш ніж всі ці компанії, напруживши свої відділи розробки та досліджень, змогли підготувати продукцію, яка здатна гідно протистояти порівнянню зі спеціалізованими бутіковими брендами.

Тож зараз ми знаходимося в чудовому періоді часу, коли ринок ультралегких мишей вже розповсюдився на всю галузь – виграли від цього, в першу чергу, споживачі: і по цінах, і по технологічних рішеннях. Бутікові бренди теж не сплять і про сучасні та майбутні пропозиції ми ще поговоримо нижче. Але перш ніж перейти взагалі до розгляду, що саме впливає на вагу миші, треба виправити історичну помилку і вказати, окрім Finalmouse Air58 Ninja ще три продукти, без яких нічого б не вийшло:

1. Tt eSports Ventus (2014), схоже, була першим свідомим використанням корпусу з такими звичними тепер шестикутними отворами в корпусі миші, але не заради економії ваги, яка була типовою і навіть з системою регулювання, а для… вентиляції! Втім, що ще чекати від дочірнього бренду виробника охолодження Thermaltake?  
2. Mad Catz R.A.T. 1 (2015) – наче антонім до монстрів серії R.A.T., ця миша важила всього 60 грамів за рахунок незвичної форми корпусу. Нажаль, застарілий сенсор та загальні проблеми з якістю не зробили її популярною за межами вузького кола культового поклоніння.
3. Logitech G Pro X Superlight (2020) – розвиток G Pro Wireless 2018 року, що поєднав дуже вдалий та універсальний дизайн корпусу з найсучаснішою начинкою та вагою 63 грами. Краще всього про вплив так званих “GPW”, “GPX” та “GPX2” каже їх положення у рейтингу ProSettings.net станом на березень 2025 року: до сих пір 2, 3 та 7 місця в топі мишей по популярності серед професійних кіберспортсменів займають саме ці моделі разом з третім поколінням у вигляді G Pro X Superlight 2.

Кіберспорт став каталізатором тренду. Професійні гравці FPS досягали кращих результатів з легшими мишами, а їхня аудиторія миттєво помічала цю перевагу в турнірних трансляціях CS:GO та Overwatch. Маркетингове повідомлення формувалося природно: миша, яка допомагає професіоналам перемагати, бажана для всіх амбітних гравців. Поширення моделей вагою менше 70 г та навіть менше 50 г свідчить про фундаментальні зміни пріоритетів у дизайні ігрових мишей, де швидкість і зменшена втома стали ключовими вимогами. Навіть консервативні виробники переглянули свої підходи, адаптуючись до нового стандарту.

З точки зору трендовості, такі нішеві бренди як Finalmouse, LAMZU, Ninjutso чи Skyrox лідирують в ультралегкій категорії, пропонуючи популярні моделі вагою менше 60 грамів, а в деяких випадках навіть менше 40 грамів. Але всі великі усталені виробники впровадили спеціалізовані серії: Razer Viper, Logitech Pro X Superlight, Steelseries Aerox, HyperX Haste, ASUS ROG Harpe і так далі. Водночас ці компанії зберігають більш важкі, функціонально багаті лінійки, як Razer Basilisk та Logitech G502, для користувачів, яким важливіша ергономіка та додаткові кнопки. Як можна помітити по рейтингу ProSettings, вибір саме професіоналів, в результаті, схиляється до ультралегких мишей А-брендів, причому це не пояснюється навіть спонсорськими контрактами, адже зазвичай на вибір саме миші, як найбільш важливого інструменту, вимоги по використанню пристроїв спортсменами не розповсюджуються. Загалом же, якщо зібрати статистику по саме найлегших продуктах кожного з популярних брендів, то картина вимальовується така:

Бренд	Модель	Вага
ASUS ROG	Harpe Ace Extreme	47
Corsair	M55 Lightweight	55
Endgame Gear	OP1 8k	50
Finalmouse	ULX Prophecy – Clix	33
Glorious	Model O 2 Mini Wired	49
HATOR	Stellar Pro	47
HyperX	Pulsefire Haste 2 Mini Wireless	59
LAMZU	INCA	40
Logitech	G PRO X SUPERLIGHT 2	60
LORGAR	MSE90W	60
Ninjutso	Sora V2	39
PMM	CYBER 4.1	17
Pulsar	Feinmann FO1	46
Razer	Viper Mini Signature Edition	49
Scyrox	V8	36
Steelseries	Aerox 3 2022 Edition	59
VAXEE	E1	60
VXE	MAD R Major	36
XTRFY	M68 WIRELESS	53
Zaunkoenig	M3K	24
Zowie	U2	60

Звісно, в таблиці зведені дуже різні моделі, які не можна порівнювати напряму через різні габарити та технологічні особливості. Втім, помітно, що у деяких брендів поняття “ультралегкості” поки зависло біля 60 грамів, в той час як інші вже пройшли межу 50 грамів та рухаються до рівня лідерів цих перегонів – нижче 40 грамів. Радикали PMM та Zaunkoenig дивляться на середньогалузеві показники ваги з посмішкою переможців в той час, як галузь дивиться на їх найлегші конструкції з подивом, чи це до сих пір може рахуватися комп’ютерною мишею.

Фактори, що впливають на вагу миші

Корпус визначально впливає на вагу миші. Для більшості моделей використовують пластик ABS – відносно легкий і міцний матеріал. Проте для забезпечення довговічності такі корпуси потребують певної товщини, що збільшує вагу. Тому тепер виробники експериментують з екзотичними матеріалами, щоб знизити вагові показники, а також зі внутрішньою структурою, щоб можна було зробити тоншою зовнішню “шкарлупку”.

Зараз вже багато хто створює миши з магнієвого сплаву, а першим таким продуктом був Finalmouse Starlight-12 у 2020 році. Магній поєднує міцність зі значно меншою вагою порівняно зі сталлю чи алюмінієм. Razer застосувала цей підхід у Viper Mini Signature Edition, досягнувши ваги лише 49 грамів, але у від початку компактній моделі. Конструкції більших розмірів не так вражають абсолютною вагою, як вражають користувачів самою ідеєю металевого корпусу. При цьому миша виходить дорожчою за пластикову, але не в рази. Втім, є й недоліки. По-перше, не всім подобається відчуття металу у руці – це питання смаку, а не об’єктивних факторів, але воно є: магній може бути надто холодним чи надто теплим, чи надто, власне, “металевим”. По-друге, метал є метал, радіохвилі його не дуже люблять, тож не завжди магнієві миші здатні надійно працювати на частоті опитування 8000 Гц, навіть якщо вона заявлена виробником. Особливо, якщо виробник не з відомих.

Іншим рішенням є вуглеволокно, воно ж “карбон”. Вперше в якості матеріала для миші його використав німецький стартап Zaunkoenig у своїй першій же моделі М1К. Збір на Kickstarter у 2019 році з сумою $10000, в якому майбутній виробник обіцяв мишу вагою 23 (!) грами закрили за дві хвилини. І обіцянка була виконана, хоча дуже радикальним шляхом. Zaunkoenig (названий в честь маленької пташки “волове очко”, яка важіть 7-11 грамів і яку спостерігачі іноді плутають з мишами за те, що ці пташки полюбляють нишпорити по землі) відмовилися від всього, що заважало тримати дротову мишу пальцями та натискати на дві основні кнопки. Завдяки винятковому співвідношенню міцності до ваги, сміхотворно легкий корпус M1K зберігає структурну жорсткість. З тих пір Zaunkoenig випустили друге покоління (M2K) з коліщатком скролінгу при вазі 24 грами та ось-ось почнуть відвантажувати  вже третє покоління (M3K) з підримкою частоти опитування 8000 Гц для своїх клієнтів, що готові заплатити 340 євро та роками стояти в черзі на замовлення. 

Суттєво менш ексклюзивною з усіх боків є ASUS ROG Harpe Ace Extreme, що поступила у продаж у 2024 році по ціні біля $250. Якщо не торкатися апгрейду “начинки”, то це карбонова версія попередньої моделі ROG Harpe Ace Aim Lab Edition. При цьому розробникам вдалося зекономити 7 грамів ваги (47 г проти 54 г), хоча з карбону виготовлена тільки верхня частина корпусу та дві основні кнопки, а низ залишається з біонейлону. При цьому розробникам не вдалося зекономити гроші споживачів ($250 проти $150), хоча з карбону виготовлена тільки верхня частина корпусу, ага… Що й приводить нас до основного недоліку цих преміальних матеріалів – вартість готового корпусу з вуглеволокну значно перевищує ціну пластику. В принципі, роздрібному клієнту прийдеться сплатити як раз приблизно на $100 більше, ніж за аналогічну мишу з пластику – варто підкреслити, що цей розрахунок заснований не на нехитрій математиці цін двох моделей ASUS, а на даних від контрактних виробників. ASUS лише наочно ілюструє ситуацію. Скажімо, заявлена ціна карбонового та дуже легкого Finalmouse ULX складає більш дружні $189, от тільки в кращих традиціях бутикових брендів вони повністю розпродані…

Так чи інакше, ми спостерігаємо тенденцію поширення цих матеріалів, принаймні у спеціальних версіях та флагманських моделях. Але навіть серед пластикових корпусів виробники розробляють тонші конструкції та нові матеріали. Формула проста: легші матеріали = легша миша. Наприклад, ASUS почали для цих цілей використовувати біорозкладний нейлон саме з точки зору його меншої ваги, а “зелена” частина історії є вторинною.

Конструкція корпусу

Фізичний дизайн корпусу суттєво впливає на вагу. Революційним рішенням став сотовий дизайн – перфорація корпусу шестикутними отворами. Така структура видаляє значну кількість матеріалу, зберігаючи міцність, оскільки сотова геометрія ефективно розподіляє навантаження. Цей підхід, як вже згадано вище, формально вигадали Tt eSports, але він набув популярності у 2018-2019 роках з появою Finalmouse Air58 і Glorious Model O.

Сотова перфорація миттєво перетворила 100-грамові моделі на пристрої вагою до 70 грамів без втрати жорсткості. Виконавчий директор Glorious PC Gaming Race наголошував на складності інженерної задачі: створити корпус із отворами, який відчувається таким же міцним, як суцільний. Model O переконала користувачів, що перфорація не означає крихкість.

Проте сотовий дизайн має недоліки. Відкриті отвори пропускають пил та у крайніх випадках вологу всередину пристрою, тож їх треба більше чистити. А деякі користувачі не сприймають текстуру перфорованої поверхні, аж до так званої трипофобії, тобто страху кластерних отворів. Тому новіші техніки фокусуються на зниженні ваги із збереженням суцільного корпусу. ASUS та Razer досягли ваги менше 60 грамів без зовнішніх отворів, використовуючи внутрішні решітки та тонкостінне лиття.

Сучасний тренд поєднує найкраще з обох підходів: ранні ультралегкі моделі використовували сотові корпуси, а новіші досягають подібної ваги із закритими поверхнями. Деякі виробники обирають компромісний підхід: великі трикутні вирізи знизу, що зменшує вагу, але зберігаючи гладку зовнішню поверхню.

Форма корпусу та кількість деталей також впливають на вагу – менше швів, гвинтів і з’єднань зменшують кількість грамів. Починається все з простих речей. На прикладі специфічної моделі Razer Naga з замінними боковими панелями можна дізнатися, що перехід від звичайних двох кнопок на лівому боці миші до ММО-конфігурації з 12 кнопками буде коштувати додаткових 6 грамів (134 проти 129 г), а 6-кнопочний варіант для МОВА знаходиться посередині з 131 грамом ваги. А доходить все до того, що на “зайвих” гвинтиках у конструкції Razer Viper V3 Pro можна зекономити 1 грам в процесі тюнингу, про що мова піде нижче.

Нарешті, хоча про це, може, вартувало сказати від самого початку, але тоді було б не так цікаво ілюструвати – найочевиднішим чином на вагу впливають габарити миші. Навіть не беручі до уваги творчість Zaunkoenig, саме завдяки компактним розмірам магнієвого корпусу Razer Viper Mini Signature Edition вдалося вперше серед мейнстрімних брендів досягти ваги менше 50 грамів. І досить наочний прогрес видно по Razer Viper V3 Pro, де 54 грами досягаються вже у стандартному розмірі без компромісів.

А ще наочніше це демонструє Finalmouse, бо карбонова модель ULX пропонується у трьох розмірах: “Small” важить 33 грами, “Medium” – 36 грамів, а “Classic” – 38 грамів. І треба віддати шану чесності маркетологів, які не назвали третій варіант “Large”, бо ніякий він не великий, а найзвичайніший, відомий ще з минулого століття по класичних симетричних мишах. Тож заяви виробника про надлегку 33-грамову мишу є, з одного боку, правдивими, а з іншого – не кожен погодиться на такий компроміс.

Так склалося історично, що більшість ультралегких мишей мають симетричний дизайн (взагалі, питання форми мишей є темою для окремої статті). При цьому шульги все одно знаходяться у некомфортному становищі, адже бокових кнопок, зазвичай, тільки дві – під великий палець правої руки. Logitech колись навіть свідомо позбулися кнопок з правого боку G Pro Wireless задля економії ваги при створенні першої моделі Superlight. Але для тих, хто принципово віддає перевагу ергономічному дизайну, певний вибір також є. Найпопулярнішою у професійних геймерів мишею цього типу є Razer Deathadder V3 Pro і багато інших брендів мають у своєму портфоліо подібні моделі. А у Pulsar присутня навіть версія X3 LHD Mini – 50 грамів та ергономічна форма під ліву руку з відповідним розміщенням бокових кнопок!

Миша – це не лише корпус. Внутрішні компоненти суттєво впливають на загальну вагу.

Батарея: У бездротових мишах батарея часто стає найважчим елементом. Це особливо помітно по моделях, де в якості елементу живлення використовуються стандартні батарейки: наприклад, заміна штатної алкалінової батарейки типу АА (“пальчикова”) у Razer Viper V3 Hyperspeed на літієву ААА (“мізинчикову”) за допомогою адаптеру дозволяє зекономити 16 грамів і таким чином зкинути вагу з 82 до 66 грамів, що є великим досягненням для відверто бюджетного продукту.

Коли ж мова йде про вбудовані акумулятори, то виробники знаходять баланс між ємністю і вагою, використовуючи менші акумулятори разом з оптимізацією споживання самої миші. Сучасні ультралегкі бездротові миші використовують батареї близько 300 мАг замість традиційних 800 мАг, жертвуючи автономністю заради ваги. І тут з’являється та ж проблема, про яку ми вже згадували в матеріалі про ANC для навушників. В режимах 4000/8000 Гц енергоспоживання зростає пропорційно порівняно з 1000 Гц, тож реальна робота в ігрових умовах без підзарядки складає 10-20 годин замість 100. Відповідно, це 1-2 дні активної “катки”, після чого мишу потрібно буде підключати по USB. 

Проблеми з самим процесом начебто немає, сучасні миші заряджаються по кабелю в процесі нормальної роботи і роблять це досить швидко, от тільки типова батарея має строк служби 300 циклів і не покривається гарантією на пристрій. Відповідно, навіть стандартні 2 роки гарантійного терміну такий продукт може не витримати. Для запобігання такому прикрому для користувачів сценарію, наприклад HATOR почали використовувати кастомні акумулятори з 500 циклами – вони зможуть прожити довше навіть у найзапекліших геймерів. Також, доречно буде за можливості налаштувати перемикання миші в режим 4000/8000 Гц тільки в іграх, а для повсякденної роботи використовувати хоча б частоту опитування 2000 Гц.

Електроніка: Друковані плати стають компактнішими, з вирізами для зниження ваги. Виробники відмовляються від невикористовуваних портів і кнопок. Сучасні мікросхеми займають менше місця і важать менше. Той самий Zaunkoenig M1K колись встановив рекорд з платою вагою лише 6,8 грамів – достатньо компактною, щоб вмістити тільки найнеобхідніші компоненти. Вони пишаються тим, що цей елемент розроблений та виробляється в Німеччині, але й менш пихаті бренди приділяють увагу оптимізації ваги. Скажімо, PCB для Razer Viper V3 Pro важить взагалі 6,2 грама, правда ще майже три грами потребує додаткова PCB коліщатка та кнопок. Втім, мова йде вже про мишу з бездротовими компонентами.

Механічні елементи: Колесо прокрутки вносить значний внесок у вагу, особливо якщо виготовлене з металу. Історично ігрові миші використовували металеві або металево-гумові колеса для преміального відчуття. Сучасні ультралегкі моделі переходять на простіші конструкції, заощаджуючи кілька грамів. Режим free scrolling, качення праворуч-ліворуч для горизонтального скролінгу, підсвічування – все це йде під ніж заради ваги.

Кожен перемикач, кожна кнопка додає вагу: не лише самі перемикачі, але й корпус, плата і проводка. Тому екстремально легкі миші, як Zaunkoenig M2K, повністю відмовляються від бічних кнопок, орієнтуючись на те, що цільова аудиторія гравців все одно їх не використовує. Більш мас-маркетні моделі дозволити собі такого не можуть, втім, наприклад, дуже наочною була відмова Logitech від хоча б правих бокових кнопок у G Pro Wireless при розробці G Pro X Superlight. Мінімалістична кнопка вибору DPI на нижній поверхні та/або режиму підключення – все, чого можуть дозволити виробники на додачу до двох основних кнопок, коліщатка та двох бокових з лівого боку.

З’єднання: Дротова миша не потребує батареї, але кабель створює буквально відчутну вагу під час руху. Новітні ультралегкі моделі використовують надгнучкі кабелі з обплетінням паракордом, що колись були аксесуаром для ентузіастів від окремих майстерень. Не зайвим буде нагадування, що для боротьби з відчуттям ваги кабелю існують підставки типу mouse bungee, які тримають останні сантиметри кабелю у повітрі, чим справді допомагають. 

Структурні елементи: Старші моделі часто містили навіть металеві рами для жорсткості та надійності. Сучасні ультралегкі миші використовують мінімалістичні опорні конструкції. Всередині легкої миші можна побачити переважно порожній простір з кількома стратегічно розташованими опорами та платою.

Ніжки: це здається несуттєвим, але все здається несуттєвим, поки не починається боротьба за грами. Модні глайди “Zowie-style”, які займають чи не половину нижньої площини миші, важать біля 3 грамів, в той час як компактні ніжки менше 1 граму, причому як з PTFE у форматі “G305-style”, так й круглі скляні. Клеїти такі можна на місце більших ніжок, крім зовнішнього вигляду нічого не страждає. Доречі, краще ковзання таких ніжок допомагає у суб’єктивному сприйнятті об’єктивної ваги миші. Тож, поєднання скляних ніжок з правильною тканинною поверхнею, або, навпаки, PTFE-ніжок зі скляним килимком може змінити враження від вже існуючої миші.

Функціональність: Кожна додаткова функція збільшує вагу. RGB-підсвічування вимагає додаткових світлодіодів, проводів і дифузорів, що разом додають 5-10 грамів. Тому ультралегкі миші обмежуються одним індикаторним LED або взагалі відмовляються від підсвічування. “Імерсивні” ігрові миші на додачу до складних коліщаток та безлічі додаткових кнопок часто включають в свою конструкцію гумові накладки, знімні панелі та навіть дисплеї. Звісно, цьому всьому не місце в ультралегких моделях. Скажімо, Logitech прямо охарактеризувала свій Superlight як “гіпер-мінімальний редизайн”. Ті самі регульовані вагові системи самі потребують додаткових компонентів. Відповідно, в ультралегких мишах цієї функції не буває – вона суперечить меті мінімізації ваги. Навіть якщо мова йде про оптимізацію балансу, відповіддю є те, що виробник приклав зусилля при проектуванні, щоб користувачу не було потрібно компенсувати недоліки продукту зсувом додаткових вагів.

Початкові побоювання щодо міцності ультралегких мишей виявилися перебільшеними. Сучасна інженерія забезпечує достатню жорсткість навіть перфорованим конструкціям. Високоякісні пластики з відповідною гнучкістю запобігають пошкодженням при падіннях в нормальних умовах. Виробники знаходять компроміси, зберігаючи критичні структурні елементи. Оптимальний баланс – мінімізація ваги без шкоди для функціональності та довговічності. Сучасні миші вагою близько 50 грамів демонструють багаторічну надійність, спростовуючи занепокоєння щодо крихкості легких конструкцій.

Тюнинг: коли миша недостатньо ультралегка

Весь цей час мова йшла про серійні продукти, навіть якщо деякі – в обмежених кількостях. Але є ще творчість ентузіастів-модерів та продукція невеличких брендів тюнингу. Власне, весь рух до ультралегких мишей почався з кастомних переробок, коли користувачі або видаляли деталі корпусу за допомогою дрелі та дремелю, або повністю друкували новий корпус на 3D-принтері. Наприклад, є рецепт, як вагу Logitech G305 знизити майже вдвічі, з 99 до 52 грам! Подібні модифікації й стали натхненням для бутікових брендів. Як сказав СЕО компанії Glorious Шазім Мохаммад про створення Model O: “Ми взяли нішеву ідею і зробили її доступною для всіх… Ми бачили, що жодна компанія не впроваджувала інновації в індустрії мишей, а ті, що намагалися це робити, йшли неправильним шляхом…“.

Зараз можна знайти на ринку також набори для заміни нижньої частини корпусу на легші, адже це не впливає на зовнішній вигляд пристрою і порівняно легко розробляється. Наприклад, Lethal Gaming Gear продають легку нижню пластину для Razer Viper V3 Pro, яка зменшує вагу на 5,4 г, тобто на 10%. Але що, якщо піти по цьому шляху далі та дещо перестати турбуватися про бюджет питання? Відповідь дає інший бутіковий німецький виробник – PimpMyMouse (PMM), який створює набори для модифікації високоякісних мишей. Замість друку власних деталей можна придбати професійно виготовлений ультралегкий корпус і компоненти для трансформації наявної миші.

Показовим прикладом є набір PMM ZEN 8K для модифікації Razer Viper V3 Pro. Стандартна Razer Viper V3 Pro вже є легкою бездротовою мишею вагою 54 грама. Набір PMM Zen 8K повністю змінює корпус (і деякі внутрішні компоненти), зберігаючи форму V3 Pro, але зменшуючи вагу на 44% — миша важить ледь більше 30 г! Це вражаюча цифра для бездротової миші з компонентами вищого класу. По суті, PMM пропонує новий зовнішній корпус взагалі без нижньої частини, а також, за бажанням, деякі посилення для нього, коліщатко з магнієвого сплаву, ніжки та зменшений акумулятор. В результаті внутрішні компоненти Viper V3 Pro переносяться в ультралегкий корпус, подібного якому не випустив жоден великий виробник (варто нагадати, що Finalmouse ULX важіть 33 грами тільки в компактному варіанті, в той час як PMM Zen 8K повністю дублює ергономіку Razer). Форма та продуктивність залишаються на найвищому рівні, лише з радикально нижчою вагою.

Аналогічні набори PMM виробляє з 2019 року і зараз пропонує також для Razer V2 Pro, Deathadder V3 Pro, Cobra Pro, Logitech G305, VGN Dragonfly F1 Pro та Ninjutsu Sora V2. Такий підхід пропонує найкраще з обох світів: передові сенсори та бездротові технології від великих брендів у поєднанні з інноваційним легким дизайном від фанатів. Єдиними недоліками є вартість (ці набори можуть бути дорогими, якщо починати набирати всі опції та додати вартість базової миші) та зусилля для самостійної установки. Тим не менш, існування таких продуктів, як PMM, підкреслює, наскільки далеко зайшов попит на зменшення ваги. Йдеться не просто про видалення кількох грамів; це про переосмислення миші з використанням різних матеріалів і форм для досягнення того, що колись вважалося неможливим (бездротова ігрова миша вагою ~20 г).

Для загального розуміння, взявши для порівняння три сучасні легкі бездротові миші: HATOR Quasar 3 Ultra 8K Wireless, LORGAR MSE90W та Razer Viper V3 Pro, а також набір Zen 8K від PMM з відповідними деталями Viper V3 Pro, можна побудувати наступну таблицю:

Компонент/миша	HATOR Quasar 3 Ultra 8K	LORGAR MSE90W	Razer Viper V3 Pro	PMM Zen 8K
Корпус (верх)	19,0	22,1	21,4	18,3
Корпус (низ)	9,0	9,6	7,9	0
Плата	14,0	9,7	6,1	6,1
Батарея	8,3	10,0	5,1	3,0
Бокові кнопки	1,1	0,8	0,8	0
Плата бокових кнопок	2,5	1,4	0,7	0,7
Коліщатко	3,3	1,9	1,9	1,2
Ніжки	2,4	1,7	2,9	0,8
Плата коліщатка	0,6	0	2,6	2,6
Гвинтики	1,5	0,5	1,2	0,3
Інше	0	1,5	3,4	0
Разом:	61,7	59,2	54,0	54,0

Майбутнє

Прагнення до ультралегких мишей стало на сьогодні визначальним трендом. Те, що починалося як нішевий рух ентузіастів, перетворилося на головний напрямок ринку. Виробники змагаються за кожен грам у гонці за створення найлегшої, найшвидшої миші, яка зберігає функціональність і надійність.

Бездротові миші вагою менше 50 грамів з високопродуктивними сенсорами та прийнятною автономністю вже реальність. Миші середнього цінового сегменту встановляться в діапазоні 50-70 грамів, з винятками для спеціалізованих пристроїв з багатьма кнопками. Анонс Finalmouse ULX вагою 33-38 грам має стимулювати інших виробників прагнути до позначки хоча б 40 грамів. Матеріалознавство залишається ключовим фактором подальшої оптимізації – гібридні пластиково-магнієві конструкції можуть знизити вартість при збереженні легкості, а композити дозволять створювати тонші, але міцні корпуси.

Можливо, ми побачимо розвиток модульності: тільки замість додавання важок, користувачі зможуть обирати різні корпусні компоненти. Одна й та сама миша могла б важити 45 грамів у “турнірній” конфігурації зі скелетним корпусом або 60 грамів у “комфортному” режимі із суцільним покриттям.

Ще один продукт на Kickstarter: магнієва миша Angry Miao Infinity з можливістю миттєвої заміни батареї за 1,2 секунди. В комплекті йде два з’ємні акумулятори з магнітним кріпленням, таким чином вирішується проблема частої зарядки батареї невеликої ємності. Можливо, й її деградації з часом також, якщо виробник буде продавати батареї окремо, як запчастину.

Залишається відкритим питання: чи існує межа, за якою миша стає “надто легкою”? Є припущення, що пристрої легше 30 грамів можуть втрачати тактильний зворотний зв’язок, необхідний для точного контролю. Триваючі експерименти таких ентузіастів, як PMM, Zaunkoenig та спільноти модерів допоможуть визначити цей поріг, а масовий ринок піде слідом згідно їх висновків.

Незалежно від майбутніх технологічних проривів, тренд очевидний: вага стала ключовим параметром ігрової миші, не менш важливим, ніж роздільна здатність сенсора чи частота опитування. Конкуренція між виробниками забезпечує користувачів все досконалішими продуктами, що поєднують мінімальну вагу з надійністю та функціональністю. Ми досить швидко пройшли довгий шлях від 120-грамових “цеглин” з регульованими важками до 60-грамових прецизійних інструментів. Гравці отримують буквально відчутні переваги: швидші рухи, менше втоми і кращий контроль. Ера ультралегких мишей тільки починається.

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.