Експертна думка
IT Community

Почнемо з того, що Фонтан Юності — не прямо відразливе і погане кіно. На фоні таких свіжих “шедеврів”, як Білосніжка і Майнкрафт глядач принаймні не закриває обличчя руками від іспанського сорому. Кіно розважає і його не хочеться вимкнути через 15-20 хвилин. А це уже досягнення. Але давайте спробуємо розібратися що пішло не так.

Головна проблема в тому, що Гай Річі — не геніальний режисер. Він нішевий. Фактично єдиний жанр де Гай Річі виступає впевнено і досяг культового статусу — кіно про британський кримінальний світ. І коли він намагається відступити від “свого” жанру — зазвичай виходить повна шляпа. Ба більше — дійсно культові фільми Гая Річі можна перерахувати пальцями однієї руки — і більшість із них з його ранніх років, як режисера. Так, бували потім і просвітлення, але скоріше виняток з правила.

Автор огляду влучно згадав, що не дивлячись на здавалося б усі умови — хіту не вийшло. Сценаристи, актори, та і сам режисер дали в штангу. На мою думку, поясненням є продюсерський склад. Бо зазвичай коли ми маємо справу з режисером, який якимось чином уже отримав статус культовості — то мусимо мати потужних продюсерів, які матимуть змогу направляти, а іноді й виправляти дивні забаганки режисера, що не дуже шарить.

До прикладу фільми Гая Річі про Шерлока Холмса вийшли вдалими саме через те, що мали на борту Брюса Бермана (поцікавтеся його фільмографією), а також власне Дауні молодшого зі своєю жінкою продюсером, які власне і мали змогу бити по руках Гая Річі, коли щось ішло не так.

І подивіться на фільмографію продюсера Івана Аткінсона, який приєднався до фільмів Гая Річі акурат на Алладіні — і далі не відходив від нього ні на крок. Жодного іншого проекту ез Гая та якість їх відверто плаває. Такий собі власний кишеньковий продюсер Гая Річі, який скоріше за все є прямим продовженням його руки.

Взагалі, якщо вже розбирати фільмографію Гая Річі, то диву даєшся, як він взагалі тримається на плаву:

• “Карти, гроші, два стволи” та “Snatch” – безумовно культові, які задали свій стиль Гая Річі
• Револьвер та Рокенрольщик — намагання повторити успіх. Але спробуйте передивитися їх зараз і будете неприємно здивовані. Вони виглядають як гіпертрофована пародія на перші два фільми. Починаєш замислюватися, а чи був талант.
• Обидва Шерлоки Холмси — на мій погляд, дуже вдале кіно, але скоріше за все не одного Гая Річі це заслуга
• Агени UNCLE, Алладін, The Covenant, Міністерство неджентельменських справ – відверта шляпа. Навіть Уве Болл міг би краще
• Досить спірний, на мій погляд, Джентельмени, де Річі намагався повернутися в топ з фірмовою темою бандитського Лондону. На мій погляд, абсолютно вторинне кіно з купою зайвих персонажів та з власним камео самого Гая Річі, що тільки підкреслює не, що це спроба повторити самого себе. Мені цей фільм не стрельнув.
• Джентельмени, як серіал, на мій погляд, уже були вдалими. Можливо формат краще підійшов.
• Wrath of Men та Король Артур — непогано. Не геніальне, але приємне кіно з якоюсь темною атмосферою.
• Операція Фортуна — не сіло не впало. Виглядає як просто непогане, але посереднє кіно, яке ніхто не згадає через 10 років.І нарешті Фонтан Юності. Що ж пішло не так?
• І нарешті MobLand. Ще не бавчив. Але є підозра, що Гай Річі там не був рушієм, адже зняв 2 серії з 10 і до сценарію, на відміну від шоу Джентельменів (хоч не Джентельмен Шоу)) ) не докладався.

Але що ж пішло не так з Фонтаном Молодості? Чому воно не працює?

Почнемо з головного персонажа. Люк — не Індіана. Це просто рандомний гарного виду і середнього віку чоловік. В нього немає очевидних мінусів. Немає за що зачепитися.

Якщо Індіана Джонс — це іронічний герой, не надто спортивний, зі своїми вадами, зі страхом змій, не романтичний. Він трохи хуліганський bad-boy, що ганяється за старожитностями в одному і тому ж капелюсі та потертій куртці. Регулярно попада у халепу за халепою. За ним цікаво спостерігати. А Люк від Красінськи — прямо з усіх сторін позитивний персонаж. Не має вад, вдягається, як денді — міняє костюми частіше Мадонни на концертах. Він такий добрий і охайний — що аж верне. І так йому все чудово вдається, що не виникає ніякого переживання за героя.

Сам сюжет — на диво вторинний. Його міг би написати та ChatGPT – ніхто б про це не дізнався. Збираємо артефакти — відгадуємо загадку — знаходимо наступне місце — збираємо артефакти — відгадуємо загадку — находимо наступне місце… і так поки не буде фініш. У процесі будь-якої розгадки пазлу прибігають болванчики для биття, що ще і стріляють як ті імперські штурмовики — тож розгадувати треба швидше. Але не занадто, бо болванчики всеодно погано стріляють. Можна навіть іноді просто покрутитися на крутій тачці по центру міста, бо поліцейські це теж безголові NPC, що не можуть за себе постояти.

Причому є дивний диссонанс між — більш-менш реальстичними пригодами в справжніх локаціях зі зберанням підказок — до просто невимовних розмірів секретної локації в кінці, яка магічним чином знаходилася мало не у всіх на виду у найбільш очевидному місці. Це не якась богом забута бечера посеред пустелі, чи занедбаний храм у джунглях — це одне з найдослідженніших і найбільш протоптаних місць у світі. Просто ловиш фейспалм, коли відкривається квесь масштаб.

Я вже не буду говорити про пряму кальку кінцівки з Індіани — хіба що нацистів не вистачає та практичних спец-ефектів. До речі, щодо спецефектів — щось із ними не так. Вони не те щоб не вражають — але виглядають гірше ніж ефекти, що були 20 років тому. І взагалі, якщо вже торкатися технічної складової — то деякі елементи просто не доречні. Місцями дивний монтаж, додавання звукових ефектів, яких там не бало бути — наприклад в “погоні” на вінтажній спортивній тачці звук “вжух-вжух-вжух” повторюється кілька разів і він просто не вписаний у сцену. Саме бажання вразити хитрістю механізмів та пасток у фінальній локації — грає дуже поганий жарт. Не можливо повірити, що такі споруди ні за розміром, ні за складністю механізмів можливо було побудувати. Не інакше як іншопланетяни доклали руки. (Так Індіана теж цим грішив, але не настільки)

Персонаж Джона Красінскі — просто не має харизми. Не має конфлікту, окрім того, що він хоче щось поцупити, а рандомні болванчики хочуть йому завадити. Якби персонаж Наталі Портман була не його сестрою, а його бувшою жінкою “з причепом” – то тоді був би цікавий конфлікт у відносинах “бувших”. І більша логіка звідки у дитини здібності (так логіка наче є, але було б логічніше). А так додали лишню сюжетну лінію і персонажів, які не необхідні. Таке враження, що початково мало б бути “чоловік-жінка”, але Гай Річі за звичкою вирішив додати додаткових персів, але вийшло гірше.

Сцена з затонулим кораблем — цікаво, але викликає масу питань. Спойлер: спочатку дивуєшся чому парочку висадили на корито й одразу залишили їх там наодинці. А коли з’явилися очевидні поганці — то нікому з команди головного героя не спало на думку витягати їх звідти, або піти допомогти битися з лиходіями. Тупо споглядали увесь процес зі сторони. І найтупіше — бачимо як Красінськи потенційну подружку, ща за ним ганяється, без роздумів залишає помирати разом з тонучим коритом. При чому ні судна, ні гелікоптера, ні бодай акваланга, чи рятувального жилета — нічого на сотні миль навколо. А в наступному кадрі “подружка” знов за ним ганяється. А в кінці натужно грають “хімію”. Дивина та й годі.

Ліниві діалоги, ідіотські експозиції при зустрічі “привіт сестра, а пам’ятаєш, як ми 10 років… і вивалює необхідну біограафію… До речі, а що зараз?” І друга порція експозиції. Просто купа непотрібних сцен. Деякі сцени просто погано поставлені. Виникає враження, що хтось зі сценаристів та режисер активно грали в ігри, а не розвивали наративні навички. Чисто відчуття, що забрали ігрову партію з кількох персів з унікальними перками. Пацан уміє грати на піаніно — знадобиться, щоб шарити в нотах. Багатій має гроші — буде кидати в негідників жменю монет. Чувак викрадає картини — буде бігло читати на стінах древні ієрогліфи (як це пов’язано, біс його зна, бо Індіана принаймні був наукавцем і викладав в тому числі й древні мови в університеті). Мабуть, це такий стереотип — якщо хтось шукає старі артефакти — автоматично вміє з наскоку прочитати, що написали на стіні кілька тисяч років тому вже давно мертвою мовою.

Якщо цікаво де ж на цей раз Гай Річі застосує слоу-моушен. Може в якісь крутій сцені бійки, перестрілки, чи погоні — не здогадаєтеся! В розмові. От така само-іронія від Гая Річі. Чи від монтажера.

Якщо підсумувати — маємо дуже посередрній фільм, який міг би зняти випускник курсів режисури, а сценарій написати штучний інтеллект. Меш-ап образів і ідей з інших культових фільмів та франщиз. Між перонажами не має хімії, а в історії купа дірок та стереотипів. Це звісно трохи краще за відверто тупе “Міністерство неджентименських справ” – але його забудуть рівно так же як і Операцію Фортуна.

Якщо хочеться пригод про шукачів скарбів — краще пограйте в Indiana Jones and the Great Circle, або як відтворити Гарісона Форда без Гарісона Форда.

Назад до статті