Змодельовані зображення глорії на Венері та Землі. Джерело: ESA
Мова йде про екзопланету WASP-76 b, яка порадувала дослідників яскравим світловим шоу, більш відомим як «глорія» — досі його спостерігали лише в межах Сонячної системи.
WASP-76 b розташована приблизно за 637 світлових років від Землі та вперше була виявлена у 2013 році. Припускають, що планета, яка становить близько 90% маси Юпітера (але десь удвічі ширша), у минулому знищила свого сусіда розміром з Меркурій. Також WASP-76 знаходиться надзвичайно близько до своєї зірки — один оберт навколо неї займає 1,8 дня.
У 2020 році дослідники виявили, що планета припливно заблокована, тобто одна сторона завжди повернена до рідної зірки (так само як Місяць повернутий до Землі). У результаті температури освітленої сторони сягають 2400 °C (тому планета й пекельна), тоді як темна — холодніша. Ця незначна різниця призводить до того, що такі метали, як залізо, можуть випаровуватися на світлому боці, а потім конденсуватися у вигляді дощу на темному боці.
У новій статті, опублікованій на початку квітня у журналі Astronomy & Astrophysics (через Live Science), дослідники аналізували нові дані про WASP-76 b, зібрані декількома космічними апаратами (включаючи супутник ESA «Хеопс»). Зрештою вздовж східного краю екзопланети на кордоні, де зустрічаються постійні день і ніч на планеті, було виявлено дивну яскраву пляму світла.
Дослідники припускають, що ця яскрава пляма може бути глорією — рідкісним оптичним явищем, яке можна побачити на Землі і яке зазвичай складається з концентричних райдужних кілець, що утворюють гігантське коло.
На Землі глорії утворюються, коли сонячне світло проникає крізь невеликі отвори між молекулами води в хмарах або тумані, переломлюючись та розділяючись на окремі хвилі. Подібним чином працюють веселки — за винятком того, що світло викривляється через дифракцію (тобто коли світло згинається навколо перешкоди замість заломлення, або коли світло згинається під час проходження через різні середовища).
«Необхідні дуже особливі умови», — каже провідний автор дослідження Олів’є Деманжон, астроном з Інституту астрофізики та космічних наук Португалії. «Частинки атмосфери повинні мати близьку до ідеальної сферичну форму, бути повністю однорідними та достатньо стабільними».
Ну і також свою роль відіграє правильна орієнтація спостерігача. Цілком можливо, що за подібних умов ефект можна побачити на інших планетах (раніше астрономи спостерігали глорію на Венері).
«Потрібно шукати додаткові докази, щоб переконливо сказати, що це інтригуюче «яскраве світло» — рідкісна глорія», — сказала Тереза Люфтінгер, астрофізик ESA, яка не брала участі в дослідженні. «Нам, швидше за все, знадобляться потужніші інструменти, як-от ті, що встановлені на космічному телескопі Джеймса Вебба».