У цьому році троє дослідників стали лавреатами Нобелівської премії з фізіології та медицини.

Мері Бранкоу з Інституту системної біології в Сіетлі, Фред Рамсделл з компанії Sonoma Biotherapeutics у Сан-Франциско та Сімон Сакагучі з Осацького університету у Японії були нагороджені за відкриття механізму периферичної імунної толерантності. Їхнє дослідження вперше розкриває можливості контролю за імунною системою для боротьби з патогенами та уникнення аутоімунних реакцій.

Імунна система в людському організмі покликана захищати від великої кількості небезпечних мікроорганізмів та вірусів. Нобелівські лавреати дослідили, як організм використовує регуляторні T-клітини для боротьби з патогенами та контролю над імунною системою.

Сімон Сакагучі зробив перше відкриття периферичної імунної толерантності у 1995 році. Тоді більшість дослідників вважала, що імунна система розвиває толерантність тільки внаслідок процесу, званого центральною толерантністю, коли шкідливі клітини імунної системи знищуються у тимусі — спеціалізованому органі у грудній клітині, який виробляє білі кров’яні клітини. 

Однак Сакагучі продемонстрував, що імунна система значно складніша, виявивши регуляторні T-клітини, які пригнічують занадто активні імунні реакції для захисту організму від аутоімунних хвороб. Ці спеціалізовані T-клітини слідкують за іншими клітинами імунної системи для забезпечення толерантності до природних тканин організму.

Через 6 років Мері Бранкоу та Фред Рамсделл виявили, що деякі миші мають мутацію гену Foxp3, яка робить їх особливо вразливими до аутоімунних захворювань. Вони також виявили, що зміни в людській версії цього гена відповідальні за порушення регуляції імунітету, поліендокринопатію, ентеропатію, зчеплений з Х-хромосомою (IPEX) синдром – аутоімунне захворювання.

У 2003 році Сімон Сакагучі продемонстрував, що ген Foxp3 відповідає за керування розвитком регуляторних T-клітин. Розуміння цих складних процесів дозволило іншим фахівцям розробити низку експериментальних курсів лікування проти таких хвороб як гліобластома мозку або червоний вовчак.

Зокрема, завдяки імунній терапії організм отримує змогу краще розпізнавати ракові клітини. Під час лікування аутоімунних захворювань також з’явився шанс усувати причини у вигляді дефектів, через які імунна система атакує клітини власного організму.

У 2024 році Нобелівську премію з медицини присудили за відкриття мікроРНК. Лавреатами стали Віктор Амброс та Гері Равкін. МікроРНК — новий клас крихітних молекул РНК, які мають ключове значення у регуляції генів.

У 2023 році Нобелівську премію отримали Каталін Каріко та Дрю Вайсман за розробку мРНК-вакцин від COVID-19.

7 жовтня також має відбутись оголошення лавреатів Нобелівської премії з фізики.

Джерело: LiveScience