Супутник Європа або Юпітер II — один із небагатьох світів у Сонячній системі, який потенційно може мати умови, придатні для життя.
Попередні дослідження вже виявили, що під крижаною корою Європи пролягає солоний океан з рідкою водою та скелястим морським дном, а нині космічний телескоп Джеймса Вебба відшукав в окремому регіоні водойми вуглекислий газ. І що цікаво — він з’явився там відносно недавно.
«Життя на Землі полюбляє хімічне різноманіття, і воно в основному засноване на вуглекислому газі. Подальші аналізи допоможуть визначити чи присутність CO2 в океані Європи робить її придатною для життя», — каже Джеронімо Вільянуева з Центру космічних польотів імені Годдарда NASA, провідний автор одного двох незалежних досліджень.
У жовтні 2024 року NASA планує запустити свою міжпланетну станцію Europa Clipper, яка здійснить серію близьких обльотів Європи для подальшого дослідження того, чи умови на супутнику, придатні для життя.
Регіон, де Вебб виявив найбільшу поширеність вуглекислого газу, називається Tara Regio — це геологічно молода територія місцевості. Поверхневий лід тут був зруйнований і, ймовірно, далі відбувся обмін матеріалом між підповерхневим океаном і крижаною поверхнею.
«Попередні спостереження космічного телескопа «Габбл» свідчать про наявність океанічної солі в регіоні. А тепер ми бачимо там і сильну концентрацію CO2 — який, ймовірно, походить із внутрішнього океану», — каже Саманта Трамбо з Корнельського університету в Ітаці, штат Нью-Йорк, провідна авторка другої статті, в якій аналізуються ці дані.
Обидві групи ідентифікували вуглекислий газ, використовуючи дані інтегрального польового блоку спектрографа ближнього інфрачервоного діапазону Вебба (NIRSpec). Цей режим забезпечує спектри з роздільною здатністю 320 x 320 км на поверхні Європи, яка має діаметр 3100 км, що дозволяє астрономам визначити, де знаходяться певні хімічні речовини.
Присутність вуглекислого газу на поверхні — нестабільна, і, ймовірно, він з’явився там у геологічно недавньому часовому масштабі (висновок підтверджується його концентрацією в регіоні молодої місцевості).
Команда Вільянуева також шукала докази існування шлейфу водяної пари, який виривається з поверхні Європи (подібно до того, як це відбувається на крижаному супутнику Сатурна), використовуючи дані попередніх досліджень 2013, 2016 та 2017 років. Нові дані Вебба не надали аргументів щодо активності шлейфу, що, утім, не виключає можливості його існування.
«Завжди існує ймовірність того, що ці шлейфи мінливі й ви можете побачити їх лише в певний час. Все, що ми можемо сказати зі 100% упевненістю, це те, що ми не виявили шлейф на Європі, коли проводили ці спостереження з Веббом», — кажуть вчені.
Обидві статті опубліковані в журналі Science 21 вересня.
Джерело: NASA