Вже через кілька днів розпочнеться торгівля електроенергією між Україною та ЄС. Про це повідомив голова правління «Укренерго» Володимир Кудрицький на своїй сторінці у Facebook.
24 лютого, за декілька годин до початку війни, національна енергосистема від’єдналася від російської та білоруської енергосистем, а 16 березня Україна приєдналася до об’єднаної енергосистеми континентальної Європи ENTSO-E — це вдалося зробили на півтора року раніше запланованого. Тоді це рішення в уряді назвали «енергетичним безвізом» з ЄС.
27 червня ENTSO-E підтвердила, що «Укренерго» разом з ОСП суміжних країн успішно виконали шість технічних передумов для відкриття перших 100 МВт експорту електроенергії з України до Європи. Україна у разі необхідності також може імпортувати такий обсяг європейської електроенергії.
«Це рішення остаточно розбиває “акваріум” закритого українського енергоринку і водночас наближає нас до повної інтеграції в європейський енергетичний простір.
Відкриття експорту — це можливість заробляти для держави під час війни. Заробляти, а не просити допомоги.
Володимир Кудрицький,
голова правління «Укренерго»
Пропускна спроможність між Україною та ENTSO-E складає до 2 тис. МВт та матиме прямий економічний ефект для країни в декілька мільярдів доларів на рік.
Пізно ввечері 28 червня відбувся перший аукціон на доступ до міждержавного перетину після синхронізації української та європейської енергомереж — і рекордні 4200 грн за МВт*год доступу.
«Лише за один перший день державна компанія Укренерго заробила 10 млн грн. Якщо уявити ситуацію, коли пропускна спроможність експорту складає, наприклад, 1000 МВт, то при таких умовах ми могли би заробити 100 млн грн за день, або 36 млрд грн за рік. Відповідно, 2000 МВт можуть принести державі близько 72 млрд грн на рік»
Володимир Кудрицький,
голова правління «Укренерго»
Напередодні Wall Street Journal випустила матеріал під заголовком «Європа звертається до неочікуваного джерела заміни російської енергії: до України». Її автори відзначають, що наразі Україна має надлишкову електроенергію через відтік населення та припинення роботи низки великих промислових підприємств. Водночас у ЄС спостерігається дефіцит. Ба більше, українська електроенергія має менший вуглецевий слід та дешевша, тож європейські компанії зможуть закуповувати електроенергію за нижчими цінами, ніж вони сплачують своїм національним виробникам.
Автори WSJ також виокремлюють кілька потенційних спірних питань, які доведеться розв’язати, щоб врешті стати великим гравцем у європейському енергетичному комплексі. По-перше, дехто стурбований тим, що Україна виробляє електроенергію на атомних станціях з такими низькими витратами й частково це обумовлено тим, що вона не врахувала вартість виведення цих станцій з експлуатації. По-друге, українські енергетичні компанії отримають перевагу на європейському ринку, оскільки не платять за дозволи на викиди вуглецю. І по-третє, залишаються ризики, пов’язані з війною. Так, Запорізька АЕС перебуває під контролем російських окупантів. Втім електростанція продовжує постачати електроенергію до української енергосистеми, а в Енергоатомі запевняють, що росіяни технічно не в змозі красти цю енергію.