Механічна клавіатура з підтримкою QMK відкриває двері до нового рівня взаємодії з комп’ютером. Те, що на перший погляд виглядає як звичайна клавіатура, насправді є потужним програмованим пристроєм, який можна налаштувати під будь-які потреби та уподобання.

За останнє десятиліття спільнота ентузіастів механічних клавіатур створила революційну екосистему програмного забезпечення, яка перетворює звичайний пристрій введення на персональний інструмент продуктивності. В основі цієї екосистеми лежить QMK Firmware – відкрите програмне забезпечення, яке працює всередині клавіатури, а також зручні графічні інтерфейси VIA та Vial, які дозволяють змінювати поведінку клавіатури без програмування.

Механічна клавіатура містить мікроконтролер – невеликий процесор з типовою частотою 16-48 МГц, який керує спеціалізованим програмним забезпеченням, відомим як прошивка. Ця прошивка функціонує як операційна система клавіатури, відповідаючи за сканування матриці фізичних перемикачів, виявлення натискань клавіш та передачу відповідних сигналів комп’ютеру через протокол USB HID. У стандартних клавіатурах від більшості “мас-маркет”-виробників, включно з усіма периферійними A-брендами на кшталт ASUS, Corsair, HyperX, Logitech, Razer чи SteelSeries, ця прошивка залишається закритою та незмінною. І згадана революція у спільноті кастомних клавіатур почалася з можливості заміни пропрієтарної прошивки на потужну альтернативу з відкритим кодом.

Ця стаття проведе шляхом від моменту “є клавіатура з підтримкою QMK/VIA” до впевненого “вона працює саме так, як потрібно”. Почнемо з базових концепцій, поступово відкриваючи все більш потужні можливості. Кожен досвідчений користувач QMK колись вперше відкривав VIA і не розумів, що робити далі. Головне – рухатися своїм темпом, експериментувати без страху щось зламати (це практично неможливо), і пам’ятати, що за кожною функцією стоїть проста ідея: зробити роботу з комп’ютером комфортнішою та ефективнішою.

Що таке QMK і чому це важливо

QMK розшифровується як Quantum Mechanical Keyboard, і це назва великого проекту з відкритим кодом, який об’єднує тисячі розробників та користувачів по всьому світу. Проект почався у 2015 році як відгалуження від іншої популярної прошивки TMK і з тих пір став стандартом де-факто для програмованих клавіатур. Сьогодні QMK підтримує понад 400 різних моделей клавіатур – від популярних серійних моделей до унікальних саморобних проектів.

Важливо розуміти, що QMK – це не одна програма, а ціла екосистема інструментів. Основа – це прошивка, написана мовою програмування C, яка компілюється в невеликий файл розміром 20-30 кілобайт і завантажується на мікроконтролер клавіатури.  Для тих, хто не знайомий з програмуванням, існує QMK Configurator – зручний веб-інтерфейс, де можна створити власну розкладку через drag-and-drop інтерфейс без написання коду. Генерує готові до прошивання .hex або .bin файли через хмарну компіляцію. А для завантаження готової прошивки на клавіатуру є QMK Toolbox – програма, яка працює на Windows, macOS та Linux і робить процес оновлення прошивки максимально простим.

Ця багаторівнева структура дозволяє кожному знайти свій комфортний рівень взаємодії з системою. Початківець може користуватися лише графічними інструментами і все одно отримати доступ до потужних можливостей кастомізації. З часом, коли з’являється бажання більшого контролю, можна поступово заглиблюватися в більш технічні аспекти.

Потужність QMK полягає в його розширеному наборі функцій, який перетворює клавіатуру зі статичного пристрою введення на динамічний та персоналізований інструмент продуктивності.

Перепризначення клавіш працює на рівні скан-кодів матриці. Кожна фізична позиція в матриці (рядок/колонка) може бути призначена будь-якому з понад 300 доступних keycodes, включаючи стандартні клавіші, модифікатори, медіа-контроль, системні функції та спеціальні QMK-коди.

Система шарів (layers) дозволяє створювати до 32 незалежних розкладок, кожна з яких займає окрему область в EEPROM пам’яті мікроконтролера. Перемикання між шарами відбувається за допомогою спеціальних keycodes:

• MO(layer) – моментальна активація при утриманні
• TG(layer) – перемикач (toggle) для постійної активації
• TO(layer) – пряме перемикання з деактивацією інших шарів
• LT(layer, kc) – подвійна функція: шар при утриманні, keycode при натисканні
• OSL(layer) – одноразова активація на наступне натискання

Така можливість в обмеженому виробником вигляді часто присутня у геймерських клавіатурах та ноутбуках – тоді клавіші навіть мають додаткові легенди. Razer та ASUS, наприклад, додають вторинні значення клавіш на бокову сторону відповідних кейкапів. І, звісно, не дають їх переналаштовувати.

Макроси реалізовані через функцію SEND_STRING() та можуть містити до 128 дій в одній послідовності. Підтримують затримки (SS_DELAY()), модифікатори (SS_LCTL(), SS_LALT()) та складні комбінації. Зберігаються в флеш-пам’яті мікроконтролера або динамічно в EEPROM для VIA/Vial.

VIA – простота без компромісів

Традиційний спосіб зміни прошивки QMK вимагає редагування коду, компіляції та перепрошивання клавіатури для кожної, навіть найменшої зміни. Для багатьох користувачів це занадто складно і довго. VIA була створена для вирішення цієї проблеми. Технічно VIA – це розширення QMK, яке додає протокол зв’язку в реальному часі через USB HID Raw інтерфейс. 

Прошивка з підтримкою VIA містить спеціальний модуль, який дозволяє спілкуватися з клавіатурою через USB. При відкритті додатка VIA на комп’ютері або на сайті usevia.app, програма автоматично знаходить клавіатуру і показує її поточну розкладку. Будь-які зміни застосовуються миттєво – достатньо клікнути на клавішу, яку потрібно змінити, вибрати нову функцію, і готово. Жодної компіляції, жодного перепрошивання.

Налаштування зберігаються прямо в пам’яті клавіатури, тому вони залишаються навіть після від’єднання від комп’ютера. Можна експериментувати з розкладкою, створювати макроси, налаштовувати підсвічування – і все це через простий і зрозумілий інтерфейс. VIA підтримує базові чотири шари, прості макроси та основні функції QMK, чого достатньо для більшості користувачів.

Єдина складність може виникнути, якщо клавіатура ще не додана до офіційного репозиторію VIA. В такому випадку потрібно завантажити JSON-файл з “визначенням” (definition) клавіатури від виробника, що містить матрицю, візуальну розкладку, опції і вручну завантажити його в програму. Але це робиться лише один раз, після чого клавіатура працює як звичайно.

Обмеження VIA:

• Підтримка лише 4 шарів за замовчуванням (можна розширити)
• Обмежена кількість макросів (16 слотів по 64 символи)
• Відсутність GUI для Tap Dance, Combos, Key Overrides
• Необхідність офіційного схвалення JSON для автодетекту
• Відсутність механізмів безпеки проти HID-ін’єкцій

Vial – коли хочеться більшого

Vial був створений як повністю відкрита альтернатива VIA з акцентом на розширені можливості та безпеку. Якщо VIA фокусується на простоті та базових функціях, то Vial намагається відкрити через графічний інтерфейс якомога більше можливостей QMK.

Головна архітектурна відмінність Vial – визначення клавіатури вбудоване прямо в прошивку. Це означає, що програма Vial автоматично розпізнає будь-яку сумісну клавіатуру без необхідності шукати та завантажувати додаткові файли. Після підключення клавіатури та відкриття vial.rocks або desktop-додатка можна одразу починати налаштування.

Vial відкриває доступ до просунутих функцій QMK через зручні вкладки в інтерфейсі. Можна налаштовувати Tap Dance без написання коду (про це – нижче), створювати складні Combos через візуальний редактор, тонко налаштовувати поведінку модифікаторів через Key Overrides. Підтримується до 32 шарів замість 4 у VIA, розширені макроси до 256 символів, повне керування енкодерами та RGB-підсвічуванням.

Особлива увага в Vial приділена безпеці. На відміну від VIA, де будь-яка програма з доступом до USB може змінити конфігурацію клавіатури, Vial вимагає фізичного підтвердження. При спробі внести зміни програма показує випадкову комбінацію клавіш, яку потрібно натиснути на клавіатурі протягом п’яти секунд. Це гарантує, що налаштування може змінити лише той, хто фізично має доступ до клавіатури.

Порівняльний аналіз

Всю інформацію про QMK, VIA та Vial простіше звести в єдину таблицю:

Функція	QMK (рівень коду)	VIA	Vial
Основна функціональність
Базове перепризначення клавіш	Повна	Так	Так
Шари	Повна (до 32)	Так (часто 4 за замовчуванням)	Так (налаштовується)
Макроси	Повна (на основі C)	Базовий запис	Розширений запис та редагування
Підтримка обладнання
Поворотні енкодери	Повна	Обмежена/нещодавня	Повна нативна підтримка
RGB підсвічування (базове)	Повна	Так	Так
RGB Matrix (розширене)	Повна	Ні	Так
OLED дисплеї	Повна	Ні	Ні (потребує коду)
	Повна	Ні	Так
Розширені keycodes
Mod-Tap	Повна	Так (через клавішу ‘Any’)	Так (нативний інтерфейс)
Tap Dance	Повна	Ні (потребує коду)	Так (нативний інтерфейс)
Combos	Повна	Ні (потребує коду)	Так (нативний інтерфейс)
Key Overrides	Повна	Ні (потребує коду)	Так (нативний інтерфейс)
Leader Key	Повна	Ні (потребує коду)	Обмежено/без інтерфейсу
Auto Shift	Повна	Ні (потребує коду)	Так (QMK Settings UI)
Mouse Keys	Повна	Обмежено/хак	Так (нативний інтерфейс)
Користувацький досвід
Зміни в реальному часі	Ні (компіляція/прошивання)	Так	Так
Автовиявлення	Н/Д	Ні (потребує схваленого/завантаженого JSON)	Так (визначення в прошивці)
Процес налаштування	Складний	Простий (якщо підтримується)	Простий
Безпека
Модель безпеки	Н/Д	Відсутня (вразлива до HID-ін’єкцій)	Так (блокування/розблокування)
Продуктивність
Розмір прошивки (60% на ATmega32U4)	18-20 КБ	22-24 КБ	26-28 КБ
Використання RAM	~1.5 КБ	+~200 байт	+~400 байт
Швидкість застосування змін	30-60 секунд	<100 мс	<100 мс

Переваги QMK: 

• повний контроль, 
• мінімальний розмір, 
• максимальна продуктивність, 
• необмежені можливості 

Недоліки QMK:

• високий поріг входу, 
• повільний цикл тестування, 
• необхідність знання C

Переваги VIA:

• простота використання, 
• широка підтримка, 
• стабільність, 
• невеликий розмір

Недоліки:

• обмежені функції, 
• проблеми безпеки, 
• централізований контроль, 
• залежність від схвалення

Переваги Vial:

• розширені функції, 
• безпека, 
• децентралізація, 
• активна розробка 

Недоліки:

• більший розмір прошивки, 
• менша підтримка виробниками, 
• потенційні проблеми сумісності

Для початківців у світі кастомних клавіатур оптимальним вибором буде клавіатура з попередньо встановленою підтримкою VIA. Простота інтерфейсу, відсутність необхідності в технічних знаннях та широка підтримка виробниками роблять VIA ідеальною точкою входу. HATOR Gravity X TKL та Gravity TKL мають опціональну прошивку QMK/VIA, яку можна скачати та встановити замість підтримки звичайного драйверу. HATOR Rockfall 3 TKL Wireless підтримує QMK/VIA “з коробки”.

Для досвідчених користувачів які потребують розширених функцій без занурення в код, Vial пропонує оптимальний баланс. Можливість налаштування Tap Dance, використання Combos на компактних розкладках та детальний контроль над всіма аспектами поведінки клавіатури роблять Vial потужним інструментом. Необхідно враховувати збільшений розмір прошивки для старіших мікроконтролерів.

Для розробників та ентузіастів пряма робота з кодом QMK залишається єдиним способом реалізації унікальних функцій. Це включає кастомні OLED-анімації, складну умовну логіку, інтеграцію з зовнішніми пристроями через I2C/SPI, оптимізацію під конкретні потреби. VIA та Vial можуть використовуватися для швидкого прототипування перед фінальною імплементацією в код.

Для корпоративного середовища з підвищеними вимогами до безпеки Vial є єдиним рекомендованим варіантом серед GUI-рішень. Механізм фізичної авторизації ефективно запобігає атакам через HID-ін’єкції, що критично важливо при використанні на керованих корпоративних комп’ютерах.

Магія шарів – як одна клавіатура стає багатьма

Найпотужнішою концепцією QMK є система шарів (layers). Для тих, хто користувався клавішею Fn на ноутбуці, яка змінює функції F-клавіш на керування медіа чи яскравістю, базова ідея буде знайомою. В більш широкому розумінні, насправді, кожне натискання на клавішу-модифікатор Shift, Alt чи Ctrl разом з якоюсь іншою (всім відомі Ctrl-C/Ctrl-V або Ctrl-Alt-Del, наприклад) вже є використанням саме схеми шарів на клавіатурі! Але QMK виводить цю концепцію на абсолютно новий рівень.

Клавіатура з QMK може мати до 32 різних “особистостей” – повних розкладок, між якими можна миттєво перемикатися. Базовий шар (Layer 0), який завжди активний, містить звичайну розкладку для друку. Але натиснувши та утримуючи певну клавішу, користувач активує інший шар, де кожна клавіша може виконувати зовсім іншу функцію. Коли активовано кілька шарів, QMK перевіряє їх зверху вниз, шукаючи визначення для натиснутої клавіші.

Наприклад, на компактній 60% клавіатурі фізично відсутні клавіші F1-F12, стрілки та цифровий блок. Але з системою шарів вони нікуди не зникають – просто переносяться на інші шари. Утримуючи клавішу-модифікатор, можна перетворити домашній ряд HJKL на стрілки, цифровий ряд на F-клавіші, а праву частину клавіатури на повноцінний нампад:

• Layer 0 (Base): Стандартна QWERTY/Dvorak/Colemak розкладка
• Layer 1 (Navigation): Стрілки на HJKL, Page Up/Down, Home/End
• Layer 2 (Numbers): Цифровий блок на правій половині клавіатури
• Layer 3 (Symbols): Розширені символи, які важко досягти на базовому шарі
• Layer 4 (Function): F1-F12, медіа-клавіші, керування підсвічуванням
• Layer 5 (System): Макроси, перемикання розкладок, діагностичні функції

Особливо елегантною є концепція “прозорих” клавіш. Коли клавіша на верхньому шарі позначена як прозора, натискання на неї “провалюється” на нижчий шар. Це дозволяє створювати часткові накладки – наприклад, шар лише з навігаційними клавішами, який не змінює решту розкладки.

SpaceFN – геніальність у простоті

Одним з найелегантніших винаходів спільноти QMK є концепція SpaceFN. Ідея настільки проста, що дивно, чому вона не стала стандартом раніше. Пробіл – найбільша та найдоступніша клавіша на клавіатурі, і натискається вона великими пальцями, які зазвичай мало задіяні в роботі. SpaceFN перетворює пробіл на подвійну клавішу: швидке натискання друкує пробіл як завжди, але утримування перетворює його на активатор спеціального шару.

Найпопулярніша конфігурація SpaceFN розміщує навігаційні функції прямо під пальцями. Можлива конфігурація SpaceFN шару виглядає, наприклад, таким чином:

• HJKL → стрілки (так звана “Vim-style” навігація)
• YUIO → Home, Page Down, Page Up, End
• 1234567890 → F1-F10
• QAZ → Escape, Tab, Shift
• Backspace → Delete
• P → Print Screen

Руки залишаються в природному положенні для друку, великі пальці нарешті отримують корисне навантаження, а необхідність тягнутися до віддалених клавіш практично зникає.

Технічна реалізація SpaceFN використовує keycode LT(layer, KC_SPC):

• При швидкому натисканні (<200мс) – надсилається пробіл
• При утриманні (>200мс) – активується призначений шар
• TAPPING_TERM налаштовується індивідуально (типово 150-200мс)

Налаштування часу спрацювання – ключовий момент для комфортної роботи SpaceFN. Стандартне значення 175 мілісекунд добре підходить для більшості користувачів, але його можна точно підлаштувати під індивідуальну швидкість друку. Занадто короткий час призведе до випадкових пробілів при спробі навігації, занадто довгий – до пропущених пробілів при швидкому друці.

Розширені можливості – коли одна клавіша робить багато

QMK пропонує ще кілька інноваційних способів розширити функціональність кожної клавіші. Tap Dance дозволяє призначити різні дії залежно від кількості швидких натискань. Система відстежує швидкі послідовні натискання та виконує різні дії залежно від їх кількості. Одне натискання може друкувати відкриту дужку, два – квадратну дужку, три – фігурну. Або одне натискання надсилає Escape, а два – активують Caps Lock. Можливості обмежені лише фантазією та пам’яттю користувача.

Технічна реалізація вимагає визначення в keymap.c:

Combos дозволяють активувати функції через одночасне натискання кількох клавіш. Це особливо корисно на компактних клавіатурах (справді компактних, ми говоримо про 40% клавіатурі і тому подібне), де фізично немає місця для всіх потрібних клавіш. Натискання J та K разом може надсилати Enter, Q та W – Escape, а крапка зі слешем – знак питання. Правильно налаштовані комбінації відчуваються природно і не заважають звичайному друку. Ефективні комбінації:

• J+K → Enter (центр домашнього ряду)
• F+D → Backspace (ліва рука)
• Q+W → Escape (верхній лівий кут)
• A+S → Tab (легко досяжно)
• Z+X → Caps Lock (рідко використовується)
• .+/ → ? (природне поєднання)

Home Row Mods – можливо, найрадикальніша зміна в підході до використання клавіатури. Ця техніка переносить модифікатори Ctrl, Alt, Shift та Win/Cmd прямо на клавіші домашнього ряду через механізм подвійної функції (Mod-Tap). Швидке натискання друкує літеру, утримання активує модифікатор. Стандартна конфігурація (GACS/SGAC):

• A → Tap: A | Hold: GUI (Win/Cmd)
• S → Tap: S | Hold: Alt
• D → Tap: D | Hold: Ctrl
• F → Tap: F | Hold: Shift
• J → Tap: J | Hold: Shift
• K → Tap: K | Hold: Ctrl
• L → Tap: L | Hold: Alt
• ; → Tap: ; | Hold: GUI

Критичні налаштування для уникнення помилкових спрацювань:

Початкове освоєння вимагає терпіння та правильного налаштування таймінгів, але результат вражає – руки практично не покидають домашню позицію навіть для найскладніших комбінацій клавіш.

Окрім перелічених вище можливостей, за допомогою QMK-прошивок роблять такі речі, як “Leader Key”, “Auto Shift” та “Mouse Keys”. Залишимо пошук інструкцій про них в якості домашнього завдання для допитливих читачів.

Перепрошивка HATOR Gravity TKL на QMK/VIA

Для кращого розуміння процесу переходу на QMK варто розглянути конкретний приклад. Клавіатури HATOR Gravity TKL та Gravity X TKL мають можливість прошивання SonixQMK – адаптованою версією QMK для контролерів Sonix. Процес переходу на QMK для Gravity TKL демонструє типові кроки, які проходить користувач при зміні прошивки. Повна, максимально детальна інструкція знаходиться на сайті виробника: https://hator.crunch.help/uk/info/gravity-na-qmk, але корисно описати загальний процес.

Отже, спочатку потрібно завантажити файл прошивки для конкретної моделі та програму SonixFlasher. Важливо розуміти, що після переходу на QMK фірмове програмне забезпечення HATOR працювати не буде – натомість з’явиться можливість використовувати VIA.

Найцікавішим моментом є активація режиму bootloader. На платі Gravity під клавішею пробілу розташовані спеціальні контакти, які потрібно закоротити металевим предметом (навіть звичайною скріпкою) при підключенні USB-кабелю. У цьому режимі клавіатура не реагує на натискання і не світиться – вона готова прийняти нову прошивку.

Сам процес прошивання займає менше хвилини через SonixFlasher. Програма автоматично визначає клавіатуру в режимі bootloader і показує модель контролера. Після вибору файлу прошивки та натискання кнопки Flash QMK процес починається автоматично. Критично важливо не від’єднувати клавіатуру та не закривати програму до завершення процесу.

Цікаво, що HATOR передбачили можливість повернення до оригінальної прошивки. У QMK-прошивці закладена комбінація Fn+~ для активації bootloader без фізичного доступу до контактів. Це дозволяє легко повернутися до заводських налаштувань, якщо користувач вирішить, що QMK не підходить для його потреб.

Приклад HATOR з QMK-сумісними моделями Gravity TKL та Gravity X TKL, а також Rockfall 3 TKL Wireless, що працює саме з QMK/VIA “з коробки” показує, що навіть масові геймерські клавіатури поступово відкриваються для спільноти ентузіастів. Виробники розуміють, що частина користувачів хоче більшого контролю над своїми пристроями, і створюють можливості для безпечного експериментування з альтернативними прошивками.

Практичний шлях освоєння

Найкращий спосіб почати – це просто спробувати. Якщо клавіатура вже має прошивку з підтримкою VIA або Vial, достатньо відкрити відповідний веб-сайт або завантажити програму. Можна подивитися на поточну розкладку, спробувати поміняти місцями пару клавіш – наприклад, Caps Lock та Escape, що популярно серед користувачів Vim або тих, хто не любить випадкові ВЕЛИКІ ЛІТЕРИ. Перший власний приклад автора: це Mac-стиль перемикання розкладки за допомогою Caps Lock – якщо звикнути до цієї функції на її оригінальній платформі, то мускульна пам`ять почне вимагати аналогічної можливості і в інших операційних системах. 

Наступний крок – створення простого додаткового шару. Можна призначити якусь зручну клавішу (часто використовують той самий Caps Lock або правий Alt) як MO(1) – це означає “активувати шар 1 при утриманні”. На цьому шарі розміщують те, чого не вистачає – F-клавіші на цифровому ряді, стрілки на WASD або HJKL, медіа-контроль на зручних позиціях.

Після освоєння шарів варто спробувати SpaceFN. Починати краще з високого значення TAPPING_TERM (200-250 мс) і поступово зменшувати, поки не знайдеться баланс між надійністю спрацювання та комфортом при швидкому друці. На SpaceFN-шар варто додати лише найнеобхідніші функції – стрілки та кілька навігаційних клавіш.

Розширені функції як Tap Dance та Combos варто додавати поступово. Краще почати з однієї-двох комбінацій для найчастіше використовуваних функцій. Наприклад, Tap Dance для дужок та Combos для Enter та Escape. Тиждень-два на звикання перед додаванням нових дозволять сформувати пам’ять пальців. Краще мати кілька добре засвоєних комбінацій, ніж десяток тих, які постійно забуваються. Налаштування COMBO_TERM під швидкість друку також допоможе з адаптацією.

Home Row Mods – це вже просунутий рівень, який варто пробувати після кількох місяців використання програмованої клавіатури. Починати варто з одного модифікатора, наприклад Shift на клавішах F та J. Після звикання можна додати Ctrl на D та K, потім Alt та Cmd/Win. Налаштування таймінгів критично важливе – занадто короткі значення призведуть до випадкових модифікаторів при друці, занадто довгі зроблять комбінації незручними.

Якщо вже заглиблюватися у повноцінну кастомізацію, то існує багато філософій та підходів до створення ідеальної розкладки. Miryoku – мінімалістична система для 36-клавішних клавіатур з home row mods та продуманою системою шарів. Seniply адаптує ідеї Miryoku для стандартних клавіатур. Manna Harbour є розширеною Miryoku з додатковими оптимізаціями, а Callum пропагує агресивне використання one-shot модифікаторів. Кожен підхід має свої переваги, і варто вивчити різні варіанти перед створенням власної системи. Але це вже дуже просунута тема і ті, кому справді цікаво, зможуть знайти достатньо інформації шляхом пошуку по вказаних назвах.

Оптимізація під конкретні завдання

В якості практичних прикладів, чим можна покращити життя різних користувачів за допомогою особливих налаштувань клавіатур, можна навести такі варіанти. Безумовно, це лише загальні нариси, але по них кожен сам зможе побачити для себе нові можливості відповідно до своїх потреб.

Для геймерів:

• Макроси для швидкої зміни зброї або активації здібностей
• Окремий шар для кожної гри з оптимальними біндами
• Rapid fire через Tap Dance
• Швидкі повідомлення в чат або голосові команди через макроси

Для стрімерів:

• Макроси для перемикання сцен в OBS/Streamlabs
• Миттєве вимкнення мікрофону/камери через призначені клавіші
• Автоматичні відповіді в чат для частих питань
• Шар для керування кількома платформами одночасно (Twitch, YouTube, Discord)

Для програмування:

• Шар з символами на домашньому ряду: (){}<>[]
• Макроси для часто використовуваних конструкцій
• Навігація в стилі Vim через HJKL
• Quick access до -> => :: через Tap Dance

Для системного адміністрування:

• Макроси для SSH команд та IP адрес
• Шар з F-клавішами для термінальних комбінацій
• Combos для Ctrl+C, Ctrl+Z
• Спеціальний шар для tmux команд

Для дизайну та креативу:

• Макроси для shortcuts в Adobe/Affinity
• Точне керування через mouse keys
• Швидкий доступ до кольорових пресетів
• Шар для специфічних інструментів

Для письма та редагування:

• Шар з навігацією по словам (Ctrl+стрілки)
• Макроси для часто використовуваних фраз
• Quick punctuation через Combos
• Markdown shortcuts на окремому шарі

Далеко не всі з перелічених можливостей існують тільки через QMK/VIA/Vial. Різниця “лише” в тому, що фірмові застосунки для керування клавіатурами конкретних брендів часто дають лише частину цих можливостей, але не всі. А також у тому, що описані дії як раз є “стандартом індустрії” (точніше, спільноти) та не залежать від примхів виробника – змінивши бренд клавіатури, не потрібно перенавчатися, бо всюди, де є QMK, працює все з описаного вище і багато, багато іншого. 

Вирішення типових проблем

Найчастіша проблема новачків – невдала спроба оновити прошивку. Варто переконатися у використанні правильного USB-кабелю (деякі призначені лише для зарядки), спробувати інший порт, особливо USB 2.0 замість 3.0. Також має сенс перевірка правильного режиму bootloader (DFU/Caterina). На Windows може знадобитися оновлення драйверів через програму Zadig. QMK Toolbox зазвичай працює надійніше, ніж спроби прошити через командний рядок.

Іноді після експериментів з налаштуваннями клавіатура починає поводитися дивно. Це може бути пов’язано з пошкодженням даних в EEPROM – пам’яті, де зберігаються налаштування. Рішення просте – очистити EEPROM через QMK Toolbox або призначити спеціальний keycode EE_CLR на якусь клавішу і натиснути її.

Якщо користувач “застряг” в якомусь шарі і не може повернутися до базового, швидше за все, було використано TO() для перемикання без можливості повернення. Завжди потрібно додавати TO(0) або аналогічний спосіб повернення на кожен постійний шар. Для попередження цієї проблеми краще використовувати MO() для тимчасової активації, де це можливо.

Проблеми з Mod-Tap та випадковими модифікаторами вирішуються налаштуванням таймінгів. Варто збільшити TAPPING_TERM, якщо модифікатори спрацьовують при звичайному друці. Експерименти з PERMISSIVE_HOLD та IGNORE_MOD_TAP_INTERRUPT дозволять знайти оптимальну поведінку.

Питання швидкодії

Продуктивність клавіатури з QMK залежить від багатьох факторів, які можна тонко налаштувати під конкретні потреби. Розуміння цих параметрів дозволяє оптимізувати клавіатуру для різних сценаріїв використання – від професійного геймінгу до швидкісного друку.

Алгоритми debounce визначають, як прошивка обробляє електричні сигнали від механічних перемикачів. Коли контакти перемикача замикаються або розмикаються, виникає короткочасне “брязкання” контактів, яке може призвести до реєстрації кількох натискань замість одного. Eager алгоритм миттєво реагує на натискання, але додає невелику затримку при відпусканні клавіші. Це робить його ідеальним для геймінгу, де важлива швидка реакція на початок дії. Deferred алгоритм додає однакову затримку як при натисканні, так і при відпусканні, що забезпечує більш стабільну та передбачувану поведінку для друку. Asymmetric дозволяє встановити різні затримки – наприклад, 5 мілісекунд на натискання та 10 на відпускання, створюючи баланс між швидкістю та надійністю.

Частота опитування USB визначає, як часто клавіатура надсилає інформацію комп’ютеру. Теоретичний максимум для USB Full Speed становить 1000 Гц, що означає оновлення кожну мілісекунду. Новітні геймерські моделі пропонують підвищену частоту опитування аж до 8000 Гц. Однак більшість клавіатур використовують стандартні 125 Гц (оновлення кожні 8 мілісекунд), що достатньо для більшості завдань і помітно економить енергію. QMK за замовчуванням також використовує 125 Гц, але дозволяє збільшити частоту до 1000 Гц простою зміною параметра USB_POLLING_INTERVAL_MS на 1. Варто розуміти, що реальна користь від такого збільшення помітна лише в специфічних сценаріях, наприклад, у професійному кіберспорті, а 4000/8000 Гц у клавіатурі взагалі є набагато більше маркетингом, ніж у мишах (про це детальніше тут: “Чи потрібні 4000/8000 Гц в мишах та клавіатурах?”).

Швидкість сканування матриці визначає, як часто прошивка перевіряє стан кожної клавіші. Стандартна швидкість становить близько 1000 сканувань на секунду, чого більш ніж достатньо для виявлення всіх натискань. Розмір матриці впливає на швидкість сканування – компактна матриця 6×15 обробляється швидше, ніж повнорозмірна 8×20. Параметр MATRIX_IO_DELAY дозволяє налаштувати затримку в мікросекундах між читаннями рядків матриці, що може знадобитися для стабільної роботи.

Споживання енергії стає важливим фактором для безпровідних клавіатур або при використанні через USB-хаби з обмеженим живленням. Базова конфігурація QMK споживає близько 15 міліампер при 5 вольтах – це мізерно мало. RGB підсвічування може додати від 20 до 100 міліампер залежно від кількості світлодіодів та яскравості. Bluetooth модуль в активному стані споживає 10-30 міліампер, але в режимі сну падає до менш ніж 1 міліампера. OLED дисплей додає ще 15-40 міліампер залежно від розміру та яскравості. При плануванні функцій для безпровідної клавіатури важливо враховувати загальне споживання, щоб забезпечити розумний час роботи від батареї.

Спільнота та ресурси

Однією з найсильніших сторін екосистеми QMK є активна та дружня спільнота, що виходить за межі офіційних веб-сайтів QMK, VIA та Vial. Основний репозиторій проекту на GitHub (github.com/qmk/qmk_firmware) містить не лише код, але й детальну документацію, приклади конфігурацій та відповіді на часті питання. Те ж саме є для VIA (github.com/the-via/keyboards) та Vial (github.com/vial-kb/vial-qmk). Discord-сервер QMK – місце, де можна отримати швидку допомогу з будь-якого питання, від вибору клавіатури до налагодження складних макросів.

Reddit-спільноти r/olkb та r/ErgoMechKeyboards об’єднують тисячі ентузіастів більш екзотичних розкладок, які діляться своїми розкладками, ідеями та досвідом. Там можна знайти натхнення для власних експериментів, дізнатися про нові техніки та отримати відгуки на свої ідеї. Додатково варто згадати такі ресурси та інструменти:

• KeymapDB: База даних користувацьких розкладок
• Keyboard Layout Analyzer: Оцінка ефективності розкладки
• Keymapviz: Візуалізація QMK розкладок
• QMK Heatmap Generator: Аналіз використання клавіш

Що далі?

Світ програмованих клавіатур постійно розвивається. З’являються нові мікроконтролери з більшою пам’яттю та швидкістю, що дозволяє реалізовувати ще складніші функції. Безпровідні технології стають все доступнішими, з’являється інтеграція з розумними пристроями та системами автоматизації.

Але найголовніше – це подорож від стандартної клавіатури до персонального інструменту, ідеально налаштованого під конкретні потреби. Кожна людина друкує по-своєму, має свої звички та вподобання. QMK, VIA та Vial дають можливість створити клавіатуру, яка працює саме так, як потрібно конкретному користувачеві. Кожен інструмент займає свою нішу: QMK забезпечує фундамент та необмежені можливості, VIA пропонує простоту та швидкість для базових потреб, а Vial розширює доступність складних функцій через інтуїтивний інтерфейс. Вибір конкретного рішення залежить від технічних навичок, необхідних функцій та вимог до безпеки. Важливо розуміти, що ці інструменти не є взаємовиключними – багато користувачів успішно комбінують їх, використовуючи VIA або Vial для швидкого експериментування, а потім переносячи остаточну конфігурацію в оптимізований код QMK.

Не варто намагатися змінити все одразу. Краще почати з малого, експериментувати, дати собі час на адаптацію. Те, що спочатку здається складним та незручним, через кілька тижнів стане природним та ефективним. Інвестиція часу в освоєння цих інструментів окупиться підвищенням продуктивності, зменшенням втоми та справжнім задоволенням від роботи з ідеально налаштованою клавіатурою. Ідеальна клавіатура чекає – залишилося лише її створити для себе!