Гильермо Сонлайн. Фото с Instagram
Гільєрмо Сонлайн, співзасновник компанії OceanGate, яка прославилась трагічною експедицією за участі субмарини «Титан», поділився майбутніми бізнес-планами з Insider.
Один із найграндіозніших – запуск експедиції за участі 1000 людей на Венеру.
«Я думаю, що це надихає більше, ніж відправити мільйон людей на поверхню Марса до 2050 року», — сказав Сонлайн.
За розмірами Венера близька до Землі, однак не здається надто приязною для життя людей: її атмосфера переповнена вуглекислим газом, температура поверхні може розплавити свинець, а хмарний шар переповнений сірчаною кислотою. Атмосферний тиск планети також нищівний – він у понад 92 рази перевищує земний.
Усе це, схоже, не заважає планам Сонлайна, який не розуміє, чому люди не хочуть випробувати життя на Венері. Він посилається на дослідження, в яких кажуть про те, що приблизно за 48 кілометрів під поверхні планети є атмосферна ділянка, де люди теоретично змогли б вижити – тиск там менш інтенсивний, а температура значно нижча.
Сонлайн каже, що якби вдалось збудувати космічну станцію, здатну вижити під впливом сірчаної кислоти, то близько 1000 людей одного дня могли б пожити в атмосфері Венери.
OceanGate прагнула зробити глибоководні занурення доступними для всіх, а технології для створення кораблів, могли б надалі використовуватись й у космосі, впевнений Сонлайн.
Тактика не нова – SpaceX у прагненні відправити мільйон людей на Марс розробила багаторазові ракети для запуску Starlink та мегаракету Starship.
Подібним чином Humans2Venus, венчурна компанія Сонлайна, заснована спільно з підприємцем Халідом Аль-Алі, розроблятиме креативні бізнес-концепції та ідеї для стартапів, щоб подолати комерційні бар’єри для розміщення людей на Венері. Попутно вони намагатимуться розробити методику зниження експлуатаційних витрат на запуск і фінансування космічних місій без підтримки урядових установ.
З усім тим, для Сонлайна життя 1000 людей у хмарах Венери, не є простою мотиваційною метою.
«Це бажано, але я думаю, що й цілком можливо здійснити до 2050 року», – сказав він.
До 2013 року, коли Сонлайн передав контроль над OceanGate Стоктону Рашу, компанія вже знайшла способи знизити вартість експлуатації та витрати на запуск підводного апарату.
Однак була одна перешкода – експерти казали, що підводні апарати для глибокого занурення мають бути у формі невеликої кулі та виготовлені з титанової сталі. Раш, утім, вирішив піти власним шляхом і розробити великий глибоководний підводний апарат із вуглецевого волокна.
Ми всі знаємо, чим закінчилась ця ініціатива. Однак інший співзасновник OceanGate вважає, що ця трагедія не повинна зупинити людей від дослідження підводних апаратів із вуглецевим волокном як способу дістатися дна океану.
«Забудьте про OceanGate. Забудьте про Титан. Забудьте про Стоктона. Людство може опинитися на порозі великого прориву і не використати його — тому що нас, як вид, закриють і повернуть до статусу-кво», — сказав Сонлайн.