Ще у 2016 році дослідники знайшли ознаки існування прихованого приміщення за знаменитими шевронними блоками на північній стороні Піраміди Хеопса, а за рік команда виявила таке саме приміщення вже в іншому боці. 

У статті, опублікованій в журналі Nature Communications, дві незалежні групи дослідників пишуть, що успішно намітили цілий таємний коридор в піраміді.  Захі Хавасс, колишній голова міністерства старожитностей Єгипту, назвав це «найважливішим відкриттям 21 століття».

Для дослідження використовували метод візуалізації з використанням мюонів — побічних продуктів космічного випромінювання, які лише частково поглинаються каменем, тим самим полегшуючи процес зображення археологічних структур. У 1950-х роках інженери використовували мюони для вимірювання австралійського тунелю, а за 10 років після цього лауреат Нобелівської премії, фізик Луїс Альварес запропонував використовувати цю технологію для пошуку прихованих камер у піраміді Хефрена в Гізі. 

Коли мюони стикаються з частинками газу у камерах, то випускають яскравий спалах світла, який реєструється спеціальним мюонним детектором. Далі вчені обчислюють енергію та траєкторію частинки. Процес схожий на роботу рентгену чи георадару, за винятком того, що тут використовуються природні високоенергетичні мюони, а не радіо- чи рентгенівські хвилі. Ця вища енергія надає дослідникам змогу побачити щільні речовини, такі як каміння, що використовувалось для будівництва пірамід.  

Так звана мюонна томографія використовується й для виявлення ядерних матеріалів, які незаконно перевозять, а також для спостереження за активними вулканами.

У 2008 році вчені з Техаського університету в Остіні за прикладом Альвареса перепрофілювали старі мюонні детектори для пошуку прихованих руїн мая в Белізі. А фізики з Лос-аламоської національної лабораторії розробляють портативні версії мюонних систем візуалізації, щоб розкрити таємниці конструкції високого купола на вершині собору Санта-Марія-дель-Фйоре у Флоренції, розробленого Філіппо Брунеллескі на початку 15 ст. Купол уражений павутинням тріщин, і мюонні зображення могли б підказати як зберегти пам’ятку. 

Один із найвідоміших правителів стародавнього Єгипту, фараон Хуфу (Хеопс) наказав побудувати Велику піраміду висотою 146 метрів (єдине з «Семи чудес світу», яке збереглося до наших днів) на плато в Гізі приблизно 4500 років тому.  У 820 році прохід до приміщення проломив халіф Абу Джафар аль-Ма’мун, який сподівався знайти там численні скарби, а натомість побачив лише відшліфовані плити білого вапняку.

Всередині споруди є три камери (кімната фараона, кімната цариці та покинута підземна кімната), з’єднанні Великою галереєю, а також низхідний і висхідний коридори. 

Здійснено чимало спроб знайти додаткові приміщення, але усі вони були не надто вдалими. Проблема, зокрема, полягає у відсутності плану піраміди, тож незрозуміло навіть, де їх потрібно шукати. Крім того, археологи сьогодні обмежені у застосуванні інвазивних методів пошуку, адже вони можуть пошкодити пам’ятку. Ось чому Мендгі Тайюбі з Інституту збереження інноваційної спадщини (HIP) кілька років тому організував проєкт Scan Pyramid — той самий, де інженери та фізики шукають порожнечу в пірамідах за допомогою мюонів. 

У 2016 році команда, використовуючи мюони, виявила простір за шевронною структурою на північній стороні піраміди Хеопса, а у 2017-му знайшли порожнечу над Великою галереєю — довжиною приблизно 30 метрів, і розташовану у 15-17 метрах над поверхнею землі. Дослідники думали у той час, чи пов’язані ці два приміщення між собою — і пізніше результати двох  незалежних аналізів, які використовували мюонні детектори та мюонні телескопи, підтвердили наявність цілого коридору. Він має довжину близько 9 метрів і ширину 2,1 метра —  куди він веде, все ще залишається загадкою.

Проєкт Scan Pyramid навіть використав крихітну камеру для ендоскопічного дослідження внутрішнього простору.

«Ми знали, що там була порожнина, але побачити її — це зовсім інша річ. Я відчуваю полегшення, що приміщення було порожнім. Не хотілось би брати участь у відкритті гробниці», — сказав New Scientist співавтор дослідження Себастьєн Прокурер з університету Париж-Сакле у Франції.

Джерело: Arstechnica