
З 10 квітня усі бажаючі мають змогу подивитися на екранах кінотеатрів свого міста гостросюжетний трилер «Фатальний меседж». Це фільм, як повідомляє нам офіційний постер, від продюсерів «Меґан» і «Тихого місця», серед яких фігурують імена Джейсона Блума і Майкла Бея відповідно, а також режисера «Щасливий день смерті» Крістофера Лендона. В огляді нижче розповідаємо, що за кіно пропонує нам це добре товариство та чи варто витрачати на нього свій час.
«Фатальний меседж» / Drop
Жанр трилер
Режисер Крістофер Лендон
У ролях Меган Фегі, Брендон Скленар, Вайолетт Бін, Джекоб Робінсон, Рід Даймонд, Габріель Раян Спрінг, Джеффрі Селф, Ед Вікс, Тревіс Нельсон
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт
Мати-одиначка Вайолет виховує 5-річного сина Тобі та надає психологічну підтримку нужденним жінкам, що пройшли через аб’юз. Нарешті вона наважується піти на побачення після інтернет-знайомства з, на перший погляд, хорошим хлопцем Генрі, поки її молодша сестра Джен наглядатиме за дитиною.
У розкішному чиказькому ресторані з мальовничим видом на місто Джен готується до приємного вечора і здається, що ніщо не може завадити цьому. Однак на її телефон починають надходити дивні повідомлення з мемними картинками, що на початках можуть здатися чиїмись безглуздими, але нешкідливими пустощами. Втім, невдовзі нав’язливий відправник наочно демонструє нажаханій Вайолет, що в її будинок завітав убивця, тож жінка повинна дотримуватися усіх інструкцій, які надходитимуть на телефон, якщо хоче побачити рідних живими ще раз. Таким чином побачення мрії миттєво перетворюється на найжахливіший кошмар в житті героїні.
Оригінальна назва стрічки Drop відсилає до розробленої компанією Apple технології AirDrop, що дозволяє передавати дані за допомогою бездротового зв’язку між еплівськими пристроями, щоправда, на обмеженій відстані. А це, своєю чергою, сповіщає про те, що таємничим шантажистом є хтось з присутніх у ресторані. Але лиходієм може виявитися будь-хто — від піаніста до власне самого Генрі, недарма ж вищезгаданий постер містить логічний напис «кожен під підозрою».
У своїх фільмах режисер та сценарист Крістофер Лендон звик міксувати жанри, зокрема комедію і жахи. У «Скаутах проти зомбі» (2015), як неважко здогадатися, смішне співіснувало з зомбі-горором. У «Щасливому дні смерті» (2017) та «Химерах» (2020), відповідно, історії про «день бабака» та обмін тілами сусідили зі старим добрим слешером. Хоча в «Фатальному меседжі» у кращих традиціях «Крика» особа антагоніста тримається у таємниці аж до розв’язки, а в кадрі фігурує небезпечний кухонний ніж, цього разу постановник вельми далекий від маніячних пристрастей та бажанні сильно повеселити глядача. Хіба що по-хорошому дурнуватий офіціант може викликати легку посмішку на обличчі.
Натомість творці пропонують дещо серйозніший підхід, додаючи в оповідання очевидний соціальний коментар. Жахлива ситуація, у якій опинилася головна героїня, недвозначно натякає на аб’юзивні стосунки, коли в цьому випадку пригноблена жінка з тієї чи іншої причини не може розповісти про свою проблему навколишнім, а ті, своєю чергою, ледве готові її почути. Наявність цього змістового нюансу підтверджує і діалог, який відбувається на початку фільму між Вайолет та однією з її пацієнток, і флешбек трагічного минулого самої героїні.
Втім, будь-який підтекст тут все одно обрамлений у досить захопливий трилер, тож «Фатальний меседж» — першочергово розважальне жанрове кіно, яке непогано справляється зі своїми основними завданнями. Дехто з англомовних колег навіть не посоромився написати, що стрічка виконана за заповітами Гічкока.
Спочатку, щоправда, приводів сподіватися на щось вартісне знаходиться не так багато — особливо доводиться нудьгувати в перші пів години, адже не скажеш, що на екрані відбувається щось справді захопливе. Якийсь покидьок починає шантажувати Вайолет, а глядачі без особливого натхнення слідкують за намаганнями жінки розібратися в ситуації. Її збентеженість показана за допомогою відповідного саундтреку та достатньої кількості голландських кутів. Та скільки не завалюй горизонт і не роби положення нещасної патовим, складається враження, що фільму, де усього півтори локації, бракує гачків, на які вдасться підчепити глядача.
А ще логіки, бо часом важко повірити в реалістичність показаного. По-перше, сам план шантажистів виглядає, м’яко кажучи, сумнівно: за наявності вбивці, готового в будь-який момент прикінчити 5-річного малого, уся брудна робота лягає на плечі непідготовленої наляканої жінки. По-друге, хтось інший пішов би з такого побачення вже через 10 хвилин після його початку, адже побачити навпроти себе нехай симпатичну, але якусь суцільно неврівноважену розсіяну панянку — це явно не те, чого очікуєш від романтичної вечері. І по-третє, забігаючи наперед, сам душогуб виявляється ще тим умільцем, можливо, саме через це йому і не довірили найвідповідальніше.
Попри початковий скептицизм, згодом оповідання захоплює, а у фінальній третині напруга викручується на максимум, і тоді відірватися від екрану стає рішуче неможливо. І саме такого ти очікуєш під час перегляду трилера.
Загалом це притомний жанровий зразок, призначений рівно для одного перегляду, не більше. Стрічка довгенько розхитується, та й вистачає тут нісенітних епізодів, яким дивуєшся в негативному сенсі. Та у підсумку про проведений в цій компанії час жалкувати не доводиться. На відміну від тутешніх двох самотностей, що спробували знайти щастя, та замість того знайшли на свою голову купу проблем.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: