Рецензія на фільм “Мумія Лі Кроніна” / Lee Cronin’s The Mummy

16 квітня стартував прокат надприродного горору “Мумія Лі Кроніна” — одразу спішимо попередити усіх шанувальників культової серії з Бренданом Фрейзером, що до неї фільм не має жодного відношення. Але і сумувати з цього приводу не варто, адже продовженню нетлінок Стівена Соммерса бути, проте доведеться запастися терпінням. У нашому сьогоднішньому огляді обов’язково про це поговоримо, але головною темою матеріалу буде все-таки поточна новинка. То якою ж вона вийшла, ця нова “Мумія” — нумо розбиратися.

“Мумія Лі Кроніна” / Lee Cronin’s The Mummy

Жанр надприродні жахи
Режисер Лі Кронін
У ролях Джек Рейнор, Лая Коста, Мей Каламаві, Наталі Грейс, Шайло Моліна, Біллі Рой, Вероніка Фалькон
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2026
Сайт IMDb

Телевізійний журналіст Чарлі Кеннон вже кілька місяців проживає у Каїрі разом зі своєю дружиною Лариссою та маленькими Кеті і Себастьяном. Але в Єгипті родину спіткає лихо — хтось викрадає Кеті серед білого дня, поліція безсила.

Минає вісім років. Кеннони повертаються до США, в Альбукерке, у них народжується ще одне янголятко Мод. Раптовий дзвінок з Єгипта сповіщає про неймовірну знахідку — у старовинному саркофазі була виявлена їхня зникла донька. І вона жива, хоча й виглядає, м’яко кажучи, не дуже. Щасливі батьки забирають дівчину додому, ще не підозрюючи, з яким кошмаром їм доведеться зіткнутися у найближчому майбутньому.

Якщо ви з тих, хто задається питаннями “хто такий Лі Кронін?” та “з якого дива його ім’я згадується у назві?”, ніби це якийсь визнаний кінематографіст калібру Спілберга, спробуємо відповісти на обидва. За плечима цей добродій, горормейкер, має усього дві повнометражки — “Глибинне зло” (2018) та “Повстання зловісних мерців”, що є п’ятою частиною культової франшизи, започаткованої Семом Реймі.

У своєму дебюті Кронін також піддавав химерним метаморфозам дитину, тоді це був хлопчик, і певні напрацювання звідти явно перекочували у нову стрічку. Другий фільм при бюджеті у $15 млн заробив вдесятеро більше, що спонукало досвідчених продюсерів Джейсона Блума та Джеймса Вана повірити у кінороба, надати йому достатньо творчої свободи та навіть винести його ім’я у назву, нахабно вдаючи, ніби це сформований бренд, знак якості. Після перегляду важко позбутися думки, що тієї свободи у постановника було аж надто багато.

Біда у тому, що окрім огидних кадрів гнилої дівчини, зокрема здирання шкіри (чи радше брудних бинтів), відрізання потворних нігтів (при тому що зуби в страховидла чомусь досі нівроку), витікання сумнівних рідин, поїдання скорпіонів і погляду, що ніби запевняє у розумовій відсталості, Кроніну запропонувати рішуче нічого.

А от в плані захопливої історії, адекватності персонажів або, вже вибачайте за недоречне слівце, свіжості погляду не на класичного монстра Universal, але на жанрові тропи, тут у творців якось не склалося. Пояснення того, що у біса відбувається з малою настільки прозаїчне і невигадливе, що покійний Вільям Фрідкін напевно перевертається у труні. Вороже налаштовані чи то мертві, чи то не зовсім мертві дівчатка, зловісні відеокасети, босі ноги та немите довге волосся — ніколи ж ми раніше такого не бачили і от знову.

Про поведінку горе-батьків годі й згадувати. Тільки в рамках цієї історії вони двічі гублять своє багатостраждальне чадо, не кажучи про те, що про існування сина-підлітка, здається, остаточно забули. Що цікаво, рівно до того моменту, поки він не хапається за бейсбольну биту. Про те, що з понівеченою донею щось не так, недолуга мамця починає здогадуватися лише після того, як когось викинуть з вікна.

І звісно, ледь не в кожній рецензії ви зустрінете справедливі нарікання на недоречно роздутий хронометраж. Знущання з психіки і травною системи глядача триває понад дві години. І це зійде за поступки з боку Кроніна, адже чорнова монтажна версія диво-фільму складала 3 години 45 хвилин. Може, це і є відповідь на питання, чому фільм називається “Мумія Лі Кроніна”, якщо провести аналогію з 4-годинною “Лігою Справедливості Зака Снайдера” (2021).

Але для всіх шанувальників “Мумії” є і гарні новини — продовження дилогії Стівена Соммерса наразі знаходиться у розробці, нехай і під керівництвом інших режисерів. Парадом будуть правити Метт Беттінеллі-Олпін та Тайлер Джиллет. Саме ці хлопці подарували світу дилогію “Гра у хованки” (про нещодавній сиквел можна почитати ось тут), а у 2022-му успішно реанімували невмирущий “Крик”.

Особливо приємно, що Брендан Фрейзер та Рейчел Вайс знову в ділі (цілком можливо, що не тільки вони), тоді як події знищеної критиками третьої частини Роба Коена (2008), за чутками, проігнорують. Прем’єра запланована на 19 травня 2028 року.