4 січня стримінговий сервіс Netflix презентував 8-серійний комедійний екшн «Брати Сунь», у якому одну з головних ролей виконала володарка «Оскара» Мішель Єо. У рецензії нижче розповідаємо, що пропонують глядачу творці шоу Бред Фелчак та Байрон Ву та чому їхній проєкт викликає суперечливі почуття.
Жанр бойовик, чорна комедія, драма
Шоуранери Бред Фелчак, Байрон Ву
У ролях Мішель Єо, Джастін Чіен, Сем Сон Лі, Джун Лі, Медісон Гу, Гайді Куан, Еліс Г’юкін
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
У Тайбеї група невідомих нападає на Чарльза Суня — любителя пекти солодощі та сина лідера однієї з тріад, відомого як Big Sun. Кілька найманців — не дуже велика проблема для вправного вбивці Чарльза, але згодом виявляється, що цей замах — усього лиш пастка, влаштована таємничим недоброзичливцем задля усунення Суня-старшого.
В результаті останній потрапляє у лікарню, де впадає у кому, а Чарльз швиденько відправляється у Лос-Анджелес, щоб захистити свою матір Ейлін та молодшого брата Брюса від потенційної загрози. Меншенький навіть не підозрює, що його родичі безпосередньо причетні до жорстокого гангстерського світу, і занурення у конфлікт між тріадами стане для необізнаного студента-медика неабияким сюрпризом.
На початковому етапі «Брати Сунь» виглядає більш ніж пристойно та воліє здаватися запальним комедійним екшном з винахідливим гумором та майже “джонуіківськими” бойовими сценами — з кров’ю, що бризкає прямо у камеру, та іншими ефектними моментами. Однак пізніше увесь запал поступово сходить нанівець, і спостерігати за тим, що відбувається на екрані, вже не так цікаво.
Наприклад, у другому епізоді є абсолютно блискучий екшн-відрізок у сетингу тематичного святкування дня народження, присвяченого динозаврам. Очевидно, професор Росс Геллер був би в цілковитому захваті від такого свята, як і глядач точно оцінить вкрай дотепне відсилання до «Парку Юрського періоду». Але вже у четвертій серії доведеться терпіти далеко не найзахопливіші діалоги тривалістю у 6 хвилин і змиритися з невпевненою драматичною складовою, яка заважає розкритися комедійному божевіллю на повну.
Подібні емоційні гойдалки точно не йдуть на користь, а просідання сюжету в середині сезону здатні істотно зіпсувати загальне враження від серіалу.
«Брати Сунь» належить до того типу проєктів, котрі жваво стартують, але дорогою до фіналу втрачають свій початковий шарм.
Ближче до шостого епізоду приходить розуміння того, що дивитися це майже неможливо, аж допоки оповідь не дістанеться до кульмінаційного акту, яким умовно можна назвати сьому та восьму серії. В них помітно зростають ставки, драматизм остаточно бере гору над комедійністю та змушує переживати за персонажів, масштаб бойових сцен збільшується.
Непогано вписалися у свої ролі тутешні актори, особливо це стосується Джастіна Чієна та Сема Сона Лі, котрі виконали титульні партії. Перший дуже переконливий в образі жорстокого вбивці з прихованим хистом видатного кондитера. Другий файно впорався з роллю незграбного дурника, який і мухи не скривдить.
Головна ж зірка цього шоу, Мішель Єо, як завжди, прекрасна. Втім, автори злочинно не використали усі її таланти. Впродовж більшої частини хронометражу володарці «Оскара» та «Золотого глобуса» доводиться розриватися між ролями кухарки, що вправно нарізає зелену цибулю, та амбітної пані, яка звикла керуватися розумом, а не силою. Є тут і колоритні другорядні персонажі, які дійсно запам’ятовуються.
Після перегляду не полишає думка, що досвідченому шоуранеру Бреду Фелчаку («Американська історія жаху», «Королеви крику»), новачку Байрону Ву та їхній творчій команді краще б відмовитись від стандартної нетфліксівської схеми у 8 епізодів.
Якщо зі сценарію повичищати усе зайве, те, що катастрофічно гальмує розвиток історії, і зосередитися на кращих моментах, яких тут вистачає (гумор, бойові сцени, кульмінаційна напруга), вийшло б щось справді видатне. А так вийшов нерівний за темпоритмом, хоча і досить симпатичний серіал, що іронізує над розкішним житлом Джона Чо та яким можна заповнити парочку похмурих зимових вечорів.