15 березня сервіс Apple TV+ завершив показ військової драми «Володарі неба», яка складається з 9 епізодів, що обійшлися творцям мінімум у 250 мільйонів доларів. Сюжет серіалу заснований на однойменній документальній книзі Дональда Л. Міллера (2007), що містить інтерв’ю льотчиків та різні архівні записи. Це цікавезна доповідь про долю американських пілотів та одну з найважливіших складових Другої світової війни, а саме — повітряний простір на театрі воєнних дій. У рецензії нижче розповідаємо, як цей доклад виглядає в рамках кіноекрана.
Жанр військова драма
Творці Джон Шибан, Джон Орлофф
У ролях Остін Батлер, Каллум Тернер, Баррі Кіоган, Ентоні Бойл, Нейт Манн, Бел Паулі
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
У розпал Другої світової, навесні 1943 року, американські військові льотчики та найкращі друзі, майори Гейл Клівен та Джон Іган, у складі 100-ї бомбардувальної групи 8-ї повітряної армії ВПС США відправляються до Англії. Там їм належить здійснювати смертельно небезпечні бойові вильоти та бомбити стратегічно важливі об’єкти на території ворога.
Виконувати завдання пілоти будуть на важких бомбардувальниках В-17, і у повітрі їм доведеться не тільки проходити крізь стіни щільного зенітного вогню, а й відбиватися від великої кількості смертоносних «пташок» Люфтваффе.
«Володарі неба» — третій спільний продюсерський проєкт Стівена Спілберга, Тома Генкса та Ґарі Ґецмена після «Братів по зброї» (2001) та «Тихого океану» (2010). Попередні серіали розповідали про десантників та морських піхотинців відповідно, а нині військові баталії переносяться у повітряний простір. Таким чином «Володарі неба» замикають масштабну трилогію, присвячену кровопролитним битвам часів Другої світової війни.
Це класичний приклад епічного телевізійного блокбастера з не менш класичним підходом до його реалізації. Тут все створено за лекалами високобюджетних військових драм на кшталт «Врятувати рядового Раяна» того ж Спілберга, але це не означає, що такий концепт втратив свою актуальність чи безповоротно застарів. Навпаки, сьогодні подібна прихильність перевіреним творчим методам викликає повагу і впевненість у результаті, а голосне нагадування про катастрофічні наслідки воєн знову має неабиякий сенс.
Перші три епізоди з дев’яти становлять єдину структуру, коли пілоти відвідують обов’язковий брифінг з інструкціями щодо майбутнього вильоту, після чого на них чекає гарячий прийом на території ворога. Цей досить монотонний, але від того не менш цікавий процес розбавляється рятівними для хлопців перервами на пиво чи закадровим голосом одного з героїв у виконанні Ентоні Бойла, котрий орієнтує глядача у ситуації.
Наприклад, у другому епізоді пояснюється, що британці та американці мали принципово різні підходи щодо досягнення цілей. Якщо перші воліли використовувати нічні килимові бомбардування, то другі вдавалися до точкових і здійснювали їх удень. Ці вильоти були набагато ризикованішими, і саме через величезні втрати 100-та бомбардувальна ескадрилья отримала назву «Кривава сотня».
Втім, творці явно не планували виконати весь серіал за єдиною схемою, і четверта серія (остання під керівництвом Кері Фукунаги, відповідального за перший сезон «Справжнього детектива») ламає усталену структуру та пропонує доречний розвиток історії.
З цього моменту оповідання вийде далеко за межі авіабази RAF Thorpe Abbotts, розташованої на сході Англії. Комусь доведеться рятуватися з окупованих територій, хтось потрапить в полон, для когось Наліт на Швайнфурт і Регенсбург, що відбувся у серпні 43-го, виявиться останнім.
Якщо до цього часу вам не вдавалося особливо відрізняти численних персонажів (а таке цілком може статися), далі ця проблема повинна відпасти автоматично. Особливо контрастують характери двох друзів — майорів Гейла Клівена (Остін Батлер) та Джона Ігана (Каллум Тернер). Перший — стриманий, відповідальний і холоднокровний. Другий — запальний любитель алкоголю і жіночої компанії. Показовою, коли ми вже згадали про контрасти, виглядає сцена, у якій Іган та польська вдова займаються коханням на тлі бомбардувань за вікном. «Make love, not war», так? Тільки станом на зараз цей слоган більше не працює.
Щобільше, у місцевому касті можна помітити сина Джуда Лоу Раффа, молоду копію свого батька, і зірок інших військових драм. Зокрема, виконавця однієї з головних ролей в екранізації «Все те незриме світло» німецького актора Луїса Гофмана, а також Бел Паулі, котра грала Міп Гіс у байопіку «Маленький вогник» від National Geographic. Тут героїня Паулі — єдиний жіночий персонаж, якого можна вважати більш-менш повноцінним, а не епізодичним.
Загалом у сюжеті, як і належить великій військовій драмі, знайшлося місце і відчайдушному героїзму, і певній долі пафосу (особливо він відчувається під час вступної заставки), і піднесеному оркестровому саундтреку, покликаному задати очевидний тон відповідним сценам. Та в першу чергу все ж варто відзначити запеклі й невимовно захопливі сцени бойових вильотів і повітряних двобоїв.
Польоти, як технічно, так і драматургічно виконані на найвищому рівні, і коли персонажі здіймаються високо у небо на своїх «летючих фортецях», глядачу нічого не лишається, як буквально прикипіти до екрану і невідривно спостерігати за тим, що там відбувається.
Нових же істин про війну і безжальну природу абсолютного зла серіал точно не відкриє, та це від нього і не вимагається. Українці як ніхто інший знають про жахіття війни та щоденно змушені стикатися з новими викликами і трагедіями. Втім, хоча і штрихпунктирно, творці приділяють певну увагу трагедії Голокосту, що не дивно, враховуючи, наскільки ця тема небайдужа самому Спілбергу — постановнику видатного «Списку Шиндлера».
У «Володарях неба» виразно помітна сила впливу пропагандистської машини на простих цивільних німців, котрі постійно миготять у кадрі. І про жодного з них сказати щось добре не вийде.
Звичайні фермери завзято біжать шукати американського пілота, що був змушений катапультуватися на ворожій території, а їхні діти у весь голос волають «американа, американа!». Постраждалі від бомбардувань містяни готові розірвати захоплених у полон льотчиків на шмаття, не усвідомлюючи, що це фюрер прирік їх на таку долю. Дурні підлітки у військовій формі поза жодними сумнівами беруться колоти багнетами втікачів з концтабору. Хлопче, твій Гітлер вже майже програв, а тобі з цим тягарем жити далі.
Якщо спиратися на тезис про циклічність історії, тоді навряд чи варто дивуватися війні нинішній. Та коли вже реально керуватися цією теорією, є сенс пам’ятати, що минулого разу зло зазнало нищівної поразки. А серіал хороший. Не пропустіть.