Розмова з Юрієм Філатовим, начальником відділення безпілотних систем штабу Третьої штурмової бригади, переносилась внаслідок атак російських дронів на Київ. Втім, саме тема дронів й була приводом для спілкування. Тож журналіст ITC одразу після відбою тривоги звʼязався з Філом, щоб поговорити, як відбувається «війна дронів». 

Понад годину представник Третьої штурмової розповідав про те, в якому напрямку будуть розвиватися дрони, на якому рівні зараз росіяни і які у них вади. Окрім цього співбесідник видання поміркував чи є майбутнє у машинного зору й так званого «рою дронів», а також як під час мобілізаційних дій попасти саме в підрозділ безпілотних систем.  Розмова відбулася в рамках великого збору для 3 ОШБр з придбання БПЛА ударного типа. 

З чого почалася війна для вас?

Війна почалася 24 лютого з обстрілів, як для всіх. Я живу за містом, тому ракети летіли над домом. А далі було ТРО з перших днів, і потім вже я приєднався до Третьої штурмової. 

А ви одразу з дронами почали працювати? 

На початку війни це ще були не настільки дрони, скільки був просто сумбур і хаос. Потрібно було якось організовуватися, щоб не грати в партизанщину. Тому було трохи інше завдання – навчити людей. Бо прийшло багато тих, які не мали досвіду поводження зі зброєю. Тому і задачі, відповідно, були такі, щоб навчити цих людей, підготувати. А потім вже було, коли виїзди на ту ж Харківщину, Луганщину. Коли вже стало зрозуміло, що це війна трохи іншого формату – не війна окремих рот чи батальйонів навіть – і потрібно доєднуватися до більших підрозділів. І Третя штурмова, мабуть, найкращий вибір.

А чому саме безпілотна система?

Тому що це мій бекграунд – я з ІТ. Я знаю мікроелектроніку, дрони у мене були ще задовго до війни, розумію, як ними керувати, виготовляти. Відповідно, я прийшов до своїх друзів, коли приєднався до підрозділу, – це була рота БПЛА. Фактично пілотні системи були тоді єдиним компонентом представлені, й перші роти безпілотних систем у Збройних Силах були експериментальні. 

А що ви маєте на увазі, що ви були дотичні до цього? Ви розробляли ПЗ? 

Ні, просто мікроелектроніка – це моя спеціальність. А потім залишилася як хобі. Але в принципі, якщо ми навіть зараз подивимося на FPV-дрони, то це так чи інакше іграшки з магазину, якщо чесно і відверто.

Як побудована сама система безпілотних підрозділів у Третій штурмовій? Як би її можна було описати?

Вона вже складна. Я можу сказати, що ми є лідерами, у Збройних Силах точно. В Сухопутних військах теж. 

У рамках збору «Артатроща» нас підтримує проєкт Braveproject. Разом ми збираємо 10 млн на «Наймаштабнішу Артатрощу ворога». У них цікавий підхід до фандрейзінгу тим, що дають компаніям-донорам додаткову цінність.

 

Поясніть, що значить – «лідери»? Це кількість? Якість? Ефективність?

Це все разом, можемо сказати відверто. У нас зараз є метрики, які дозволяють нам вимірювати нашу ефективність, ми знаємо кількість.

А можете назвати хоч одну цифру, КПД якесь? Умовно, зі ста вильотів 60–70 успішні.

Таку можу сказати. Наприклад, по FPV наша ефективність – у районі 65 %. 

А зазвичай скільки вони можуть бути?

По-різному у різних підрозділів. Але якщо взяти велику вибірку, то вона, мабуть, відсотків 30–40.

А як ви вважаєте, у росіян приблизно яка?

Важко сказати, тому що я досить упевнений, що у них теж по-різному залежно від підрозділів. Знаю, що ми їх перехоплюємо досить багато, але в принципі вони теж не стоять на місці. Сказати, що ми маємо безперечну перевагу, то ні. Власне, як тільки ми десь зупиняємося в розвитку, вони наздоганяють нас коштом обсягів, державних програм.

 

Ви ще сказали, що ви одні з найкращих, тобто це ефективність, застосування. Можливо, ще якісь такі характеристики?

Тут багато факторів насправді грає роль. Кількість переходить у якість. І для того, щоб це сталося, потрібно вибудовувати відповідну систему управління засобами, систему забезпечення людьми тощо. Це великий комплекс. І відповідно, цей комплекс проходить стадії розвитку. І коли у тебе, умовно, є лише рота ударних БПЛА, то це одна історія. Рота – 100 людей. Коли все починає розвиватися, коли з’являються відповідні підрозділи в батальйонах, то це вже зовсім інша історія з організації, управління.

Зараз вже полки роблять. 

Але тут є теж такі аспекти, що ті полки, які з’являються, це спеціалізовані полки безпілотних систем. І вони мають діяти, допомагаючи піхотним, штурмовим або механізованим бригадам. І тут є і за і проти, тому що в принципі, з досвіду, все ж таки краще, коли безпілотний компонент знаходиться безпосередньо якомога ближче до піхоти у взаємодії з артилерією, з піхотою. 

І коли все це працює як комплекс, відповідно, тоді найбільша ефективність, обізнаність. Бо лише підрозділи, які знаходяться в смузі, у яких є власна зона відповідальності, обізнані про логістику ворожу, знають, де завдавати удар, поставити мінування, де очікувати ворога, якими силами. Коли це приїжджає якийсь зовнішній підрозділ, йому потрібен час, щоб зрозуміти, як діє ворог, як протидіяти йому. 

Ви сказали про росіян. Можна прочитати багато різних поглядів на те, що хтось каже, що вони взагалі нас випереджають за дронами, хтось каже, що у нас перевага. А як ви бачите? 

Ефективність вимірюється критерієм. Це або кількість уражень на кількість знищених, або загальна кількість уражень відносно інших засобів ураження тощо. Можуть бути просто різні критерії. Фронт досить різний у різних частинах. Я знаю, що на нашій ділянці ми стримуємо ворога більшою мірою завдяки безпілотним системам. 

Це харківська ділянка?

Так. Наша задача, як безпілотних систем, не допускати ворога до піхоти. 

Скільки потрібно часу, щоб людина прийшла і навчилася, стала майстром, асом? 

Це не головне. Насправді головне – культура застосування в цілому. Не тільки досвід керування самим дроном має вирішальне значення. Головне все в комплексі, тому що потрібно знати, яке обладнання застосувати, як його налаштувати, як його підібрати, яку бойову частину використовувати, як обрати позицію, як виставити антени, як використовувати додаткові всякі компоненти. І тільки маючи це все, можна говорити про ефективність екіпажу або цілого підрозділу безпілотних систем загалом.

Скільки потрібно людині навчатися? Чи потрібен досвід?

По-різному. Ми маємо завжди розуміти, що це не одна людина, бо ми ж проводимо постійно рекрутинг і набираємо людей, у безпілотні системи в тому числі. І багато хто приходить з думкою, що буде пілотом, буде керувати FPV чи ще чимось. Це не так працює. Працює команда. І вона складається не тільки з пілота. Тут є й інженер, який збирає боєприпаси, майстер, який налаштовує дрони, оператор, який буде наводити, повертати антену, розвертати ретранслятор, командир розрахунку, який буде обирати ціль і допомагати наводитися. І ці всі ролі однаково важливі: якщо хоч один із цих компонентів не працює, не буде ніякого результату.

Відповідь на ваше питання трохи складна. Не питання керувати дроном. Керувати дроном можна навчитися, сидячи на дивані й завантажуючи емулятор, можна літати краще ніж будь-який спортсмен зможе. Проходити смугу перешкод і залітати у вікна. Але це нічого не скаже про ефективність розрахунку.

Ви згадали про рекрутинг. От він точно відрізняється у вас від інших – і білборди теж упадають в око. А рекрутинг пілотів також відрізняється у вас?

Так. У нас є наша школа пілотів. Вона знаходиться в Києві, її неважко знайти. Там ми проводимо підготовку. Не обов’язково ви станете нашим пілотом, можливо, комусь буде просто цікаво прийти й навчитися на майбутнє, або піти навіть в інший підрозділ. І ще – навіть коли людина потрапляє в ТЦК, то може показати наш сертифікат і її ймовірно направлять саме в підрозділи безпілотних систем. 

Тож ми в школі пілотів проводимо лекції з побудови дронів, з підготовки. Там у нас є полігон, арена, яка емулює смугу перешкод для дронів. Є навіть техніка, в яку можна спробувати влучити. 

Можливо, варто сказати, що у вас пілоти займаються пілотуванням, вони не перекидаються на інші завдання, умовно, в піхоту. 

Насправді є пряма заборона – не використовувати пілотів в інших завданнях. Ця заборона діє на всі Збройні Сили України. Чому? Тому що підготовка пілота – це дійсно ресурсомісткий процес, він займає час. І втрата пілота буде коштувати дорожче для всіх. 

Вже багато людей пройшло через ваш підрозділ, багато було різних випадків. Згадайте щось таке з реальних подій, що вас вразило, можливо, з роботи вашого пілота.

Знаєте, насправді війна така річ, коли кожен день насичений якимись подіями. Наприклад, вчора нас намагалися штурмувати декілька одиниць бронетехніки, був досить важкий бій. І кожні обставини по-різному сприймаються, бо в якийсь критичний момент вдале влучання може зупинити штурм і таке інше. З одного боку, воно все дуже яскраве, з іншого, за ці роки сприйняття вже трохи притупляється. Так, щоб щось яскраве сходу згадати, то не можу так сказати. 

А росіяни також, саме пілоти, більш професійні стали? Як ви бачите? 

У першу чергу ми бачимо технічний прогрес, що вони дійсно еволюціонують. Вони значно підсилили компоненти, по яких вони були позаду нас, вони наздоганяють нас у застосуванні FPV-дронів. Росіяни не використовують вже так в тупу, наприклад, частоти, як раніше використовували.

Все ж таки перевага на цей час ще за нами саме в еволюційному розвитку?

Напевно, так. І  цьому є доволі просте пояснення: ми досить різноманітні, у нас у будь-якому гаражі будь-яка команда може почати складати дрони. Вони виходять всі різні, але з цього різноманіття ми можемо завжди обирати в ширшому діапазоні. І це наш сильний бік. Це дозволяє розвиватися, йти технологічно на крок попереду, бо у нас досить багато талановитих інженерних команд, які працюють у різних напрямках. 

У ворога це більш централізовано. Коли до вони, умовно, роблять якусь модель, то вона потрапляє на весь фронт одразу й у великих обʼємах. А от різноманіття значно менше. І ці речі, відповідно, впливають на швидкість оновлення, швидкість розробок та інновацій. Бо якщо у нас, наприклад, щось перестало працювати, ми просто впродовж двох тижнів оберемо щось інше. 

У росіян інерція цієї державної машини, держзамовлення, набагато більша. Відповідно, швидкість інновацій у них менша. Тому для нас теж дуже важливо завжди дотримуватися компромісу між держзамовленням і саме швидкістю інновацій – якомога швидшого фідбеку від бойових підрозділів на виробника, щоб не було зайвих посередників. 

Збір «Артатроща» від проєкту Braveproject. Збираємо 10 млн на «Наймаштабнішу Артатрощу ворога».

 

А як ви бачите постійне вдосконалення? Використовуєте інші матеріали? Полегшені акумулятори, двигуни? Або ж оптоволокно, яке повністю нівелює РЕБ? Які будуть наступні кроки? 

Воно в будь-якому випадку буде просуватися в декількох напрямках. І це дуже добре, тому що й оптоволокно має як свої переваги, так і недоліки.

А які недоліки дронів з оптоволокном? Переваги зрозумілі – РЕБ не працює.

Недолік досить простий. Насправді будь-яке додаткове навантаження зменшує корисне навантаження на дрон, коли він несе ще додаткову котушку з оптоволокном, або потрібен більший дрон сам по собі, відповідно, більший акумулятор. Тому на сьогодні у волокна є обмеження по дальності або буде менша бойова частина. 

А є розуміння, як боротися з дронами з оптоволокном?

Є ідеї. Ці дрони використовуються лише в деяких підрозділах (у небагатьох), то ці технології протидії теж тільки з’являються як відповідь на нову загрозу. Тож я думаю, що вголос про це говорити трохи зарано. 

Стосовно розвитку FPV-дронів є два шляхи: це здешевлення самого продукту або навпаки здорожчання самої технології – машинний зір, рій і так далі. У чому найбільш продуктивно будуть розвиватися FPV-дрони?

FPV-дрон хороший у тому формфакторі, який він є. Він ефективний тим, що достатньо масовий, і в принципі нам, знову ж таки, економіка війни диктує напрямок розвитку. Відповідно, ми можемо зробити якусь, умовно, з дрона крилату ракету, яка буде коштувати відповідні гроші. Це автоматично означає, що у нас цих ресурсів вистачить, умовно, на три ракети. Але це не те озброєння, яке нам потрібно. Нам потрібно дійсно масове, максимально дешеве й ефективне. 

Ми знаємо, розуміємо, на яких відстанях воно має працювати, яка тактика його застосування, і відповідно, для різних цілей будуть різні, більш спеціалізовані засоби. У нас буде масовий, дешевий дрон, який ми можемо використовувати по передньому краю, щоб виставити достатній заслін проти штурмових груп. Будуть дрони проти бліндажів. Будуть більш спеціалізовані дрони проти броньованих машин, проти танків тощо. Буде техніка ще більш спеціалізована, вона на дальні відстані – там зовсім інші вимоги. Але вже точно можна сказати, що буде спеціалізація цих засобів. У команд будуть різні дрони на вибір, залежно від цілей. 

А стосовно машинного зору та рою – що з цими технологіями? 

Рій – це хайпова тема, всі про неї говорять, але ніхто не може сказати, як воно має відбуватися, що мається на увазі. Щоб вони злетіли всі разом? Ну добре, злетіли. А далі що? Що вони будуть робити? Машинний зір уже використовується на різних дронах, пройшов шлях еволюції. Це робоча тема. Це не настільки масовий продукт. 

А чому? 

У цьому немає сенсу абсолютно точно. Він якраз займе нішу якогось спеціалізованого обладнання і буде використовуватися під спеціальні задачі. Наприклад, у важких умовах радіоелектронної боротьби, коли інші дрони не можуть залетіти, використання дрона з донаведенням якраз розв’язує цю задачу: збити РЕБ, підбити першу машину, заблокувати її тощо.

Ще хочу поговорити про бомбери. Ви їх використовуєте взагалі в підрозділах? Також є еволюційність якась? У чому вона полягає?

По-перше, хочу нагадати про те, що у нас проводиться збір для 3 ОШБр якраз на великі дрони-бомбери для двох провідних груп пілотів. Стосовно самих бомберів – у нас були на початку повномасштабної війни дрони Р-18 від Аеророзвідки. Ще було декілька напрацювань. Звісно, зараз це зовсім інші вже дрони, вони теж пройшли шлях еволюції. 

Також бомбери отримали свою спеціалізацію, тому що розділяємо легкі дрони, також розвивалися і важкі бомбери. І в межах навіть цього великого класу важких бомберів вони розділилися на бомбери ближньої дії та дальньої. Якраз на останні ми зараз збираємо кошти. 

У чому їх ефективність? Як їх використовують?

Дальність відповідно до 15–20 км. Вони вже вирішують зовсім інший пласт задач, тобто їх основна задача не працювати по передньому краю, а вглиб противника, знищуючи його артилерію, мінометні розрахунки, якісь логістичні склади, техніку в капонірах тощо. Тобто 20 км – це вже такий бригадний рівень нормальний, і в принципі це показує їх досить велику ефективність. 

Є ще така тенденція по бомберах: якщо їх підіймати вище, тоді РЕБ не буде працювати й снаряди будуть керованими?

Є зараз розробки щодо керованих боєприпасів. Це окремий напрямок. Це такий доволі очевидний шлях розвитку, бо йде ускладнення методів ведення війни. З’являються рішення для БПЛА щодо спеціалізованих боєприпасів, якими можна керувати під час скиду. 

Тобто дрони перетворюються в такі собі мінібомбардувальники.

По факту так і є. Тому розвиток боєприпасів теж проходить своєю чергою. Так, розробки інтелектуальних або боєприпасів з наведенням – це теж зараз у роботі. Ми з багатьма командами спілкуємося щодо цього. І я думаю, що так чи інакше ми це побачимо досить скоро на полі бою. 

Збір «Артатроща» від проєкту Braveproject. Збираємо 10 млн на «Наймаштабнішу Артатрощу ворога».

 
Це цікаво. А з бомберами росіяни також трохи відстають? 

Скажу відверто, ми не бачили бомберів від них, за винятком «мавіків». Але от останнім часом ми помітили застосування – вони намагаються використовувати також великі бомбери. 

В основному протидія – це РЕБ?

Це завжди комплекс дій. РЕБ завжди буде частиною цих заходів, допоки є можливість його подавлювати, перебивати ворогу керування системою. Але не тільки. Не секрет, що зараз ми також досить ефективно перехоплюємо ворожі «крила» розвідників за допомогою досить дешевих FPV-дронів. Я думаю, що і тут ми, можливо, будемо рухатися в цьому напрямку. Принаймні ворог вже протидіє нашим бомбардувальникам саме за допомогою FPV. Намагається. 

От я дивлюсь на збиття дронів-розвідників. Так, дуже вдало, але ж мине небагато часу, коли росіяни поставлять камеру заднього виду і дрон почне маневрувати, ухиляючись від FPV. Як тут будуть технології розвиватися? 

Вони вже це зробили, камеру вже встановили, намагаються уходити від наших FPV. Це дія і контрдія, так завжди відбувається. Чому дальні «розвідники» всі у формі крила? Бо “крило” само по собі набагато більш ефективний засіб з погляду витрат енергії до переміщення. Тому що “крило” створює підіймальну силу і в повітрі використовує двигун тільки для того, щоб створити цей потік. Але є обмеження у “крил” у можливості маневрувати: вони набагато більш жорсткі. FPV-дрон може літати в будь-якому напрямку, він може зависнути, може зробити розворот на місці тощо. Уходити від FPV «крилу» буде не так вже й просто, тому подивимося.

Є тенденція – зенітні дрони, деякі вже почали використовувати, принаймні експериментально. Зенітні дрони також можемо використовувати проти «розвідників» і проти скидів бомберів? 

Можна пробувати, але там теж не все так просто. 

А в чому складність?

Дрон – маленька, остання частинка в цьому пазлі. Насправді найпростіша в тому всьому комплексі дій щодо перехоплення «крил». Відповідно, там будуть ще нюанси всякі. 

Знову ж таки про зенітні дрони. Це також доволі хайпова тема. Як ви вважаєте, чи є у технології майбутнє? Як вони будуть застосовуватися? Також в окремих випадках?

Дрони-перехоплювачі насправді – це приклад того, як не треба було робити. Тому що тут ми були однією з перших бригад, які почали робити це системно. І ми це робили досить вдало, досить довго.

І тихо. 

І тихо, так. Допоки зайвий хайп і зайвий розголос це не зробили. Це той випадок, коли краще не хайпувати, а робити просто свою справу. Ми навчали сусідні бригади, навчили майже весь сектор. І всі почали це робити. І навчили б і всіх інших без зайвого шуму. Ми самі розкрили карти та втратили фактично перевагу. Цього не потрібно було робити. 

Ви сказали про державу і приватний сектор. Багато кажуть про постачання дронів. Якщо почитати дописи в інтернеті, то там від зради до перемоги – один рядок. Все ж таки, оцей мільйон дронів, два мільйони від держави – виробляються чи ні? Вони доставляються на фронт чи ні? Потім те, що волонтери збирають періодично, доповнює державне постачання чи повністю замінює? 

Можна помітити, що одні й ті самі експерти можуть коментувати все – від балістичних ракет до кількості дронів. Це маячня. Думаю, знають про кількість закуплених дронів тільки в Міністерстві оборони України. Коментувати про кількість, мільйон чи два, можуть ті люди, які до цього дотичні. 

У принципі, у порівнянні із ситуацією навіть пів року тому, забезпечення збільшилося, принаймні те, що ми отримуємо. Однак його все ще недостатньо. Ми використовуємо значно більше ніж отримуємо від держави, але тенденція позитивна, ми прям відчуваємо – постачання збільшилося. Чи достатньо його? Ні, недостатньо. Наскільки недостатньо? Я б сказав, що зараз ми відсотків 70, якщо говорити про FPV, закуповуємо по різних каналах самостійно. 

Це дуже великий відсоток.

Але тут теж потрібно розуміти. Це ми, тому що ми робимо велику ставку на дрони. Ми використовуємо їх багато, тому що це – цілеспрямована політика командира підрозділу. FPV – те, що ми можемо купити за гроші громад, державні гроші, волонтерські гроші, за збори тощо. Це те, що ми можемо легко виробляти, легко купувати й застосовувати досить ефективно. 

 

З приватними постачальниками нам легше, тому що ми замовляємо, отримуємо досить невеликими партіями. А потім за власний кошт переробляємо їх за потреби. У нас бувають такі ситуації, коли отримуємо якісь продукти, якийсь дрон чи систему, а вона неробоча, вже застаріла. І нам доводиться брати й за власні кошти, витрачаючи власний час, організовувати великі майстерні, які будуть переробляти й адаптувати отримані дрони до реальних умов.

У підрозділу є власна майстерня, яка допрацьовує дрони?

Це вже частина специфіки саме безпілотних систем у цілому. Це стосується і БПЛА, і наземних роботизованих систем. Це необхідність мати власних інженерів, які можуть швидко відреагувати, щось змінити, тому що змінюються обставини. 

Ви сказали, що велика кількість допомоги саме волонтерська. 

Звідки зараз беруться джерела для нашого забезпечення? За винятком державних, це гроші громад по спеціальних субвенціях і збори, які ми проводимо. От таким чином на закриття саме наших потреб. Чому це важливо? Тому що тут ми дійсно досить гнучкі саме в тому, що нам потрібно, і ми можемо замовити у виробника безпосередньо те, що потрібно. І знаючи, враховуючи досвід тут і зараз, ми можемо зробити це набагато краще. Тому, власне, я теж пропагую ринок засобів безпілотних систем. 

Але коли у нас з’являються монополізуючі фактори, якісь централізовані закупівлі, коли, умовно, можна взяти і дуже точково насипати грошей одному виробнику, відповідно, такі речі цей ринок фактично вбивають. Ну навіщо щось комусь робити, якщо він і так отримає контракт? Він отримав, наприклад, контракт на рік і йому навіть можна не слухати, що йому будуть казати підрозділи, бо в нього вже є контракт. 

Такі волонтерські збори допомагають вам бути більш ефективними?

Так, і вони підтримують цю екосистему інновацій і всього іншого значно більше ніж будь-які державні програми. Як би не був вдячний державі, але все одно гроші керують економікою й економічними процесами. Гнучкість та можливості – ось, що нам дають волонтерські збори.

Збір «Артатроща» від проєкту Braveproject. Збираємо 10 млн на «Наймаштабнішу Артатрощу ворога».