Німецькі вчені з Гамбурзького університету за результатами дослідження довели, що після нетривалого сну у людей в голові дійсно частіше з’являються проривні ідеї.
«У Томаса Едісона була така техніка: він тримав чашку або щось таке, коли дрімав у кріслі. Коли він засинав надто міцно, чашка, що випадала з його руки, будила його — він був переконаний, що це був спосіб викликати ці моменти осяяння», — пояснює один з провідних авторів дослідження, професор когнітивної науки у Гамбурзькому університеті Ніколас Шук.
Варто зазначити, що насправді Едісон засинав, тримаючи в руках не чашку, а металеві шарики, які падали у піднос, коли він засинав, і будили його.
Низка вчених серйозно поставилась до цієї техніки і вирішила перевірити її ефективність. Одне з останніх досліджень було проведене французькими вченими з Університету Сорбони під керівництвом когнітивної нейробіологині Селії Лако. Понад 100 учасників дослідження мали вирішити математичну задачу. Учасникам повідомили, що задачу можна вирішити, застосовуючи два простих правила послідовно. Однак також існував і коротший шлях до вирішення. Метою експерименту було перевірити, чи знайдуть учасники цей короткий шлях після нетривалого сну у стилі Томаса Едісона.
Чи матиме місце ефект геніальності, перевіряли за допомогою ЕЕГ. Науковці також проводили експерименти з різними предметами, які учасники мали тримати в руках під час нетривалого сну і чашки виявились найкращим вибором. Більшість учасників усвідомила, що існує короткий шлях до вирішення задачі, після того, як падаюча чашка розбудила їх.
Спочатку команда німецьких науковців під керівництвом Ніколаса Шука прагнула повторити експерименти французьких колег. Однак в їхньому випадку чашки чомусь не спрацювали.
«У нас це просто не спрацювало. Люди, які засинали, часто не кидали ці чашки — я не знаю, чому», — зазначає Шук.
Більш того, не спрацювала сама фаза короткого сну. Науковці вирішили змінити експеримент і попросили 90 учасників відслідковувати рух цяток на екрані у серії випробувань з 20-хвилинним сном між кожним з них. Цятки на екрані були доволі маленькими фіолетового та помаранчового кольорів і рухались в одному з двох напрямків.
Учасникам необхідно було здогадатись, що колір кожної цятки безпосередньо пов’язаний з напрямком її руху. Після кількох спроб, де напрямок цяток був випадковим, команда внесла зміни. Помаранчеві точки завжди рухалися в одному напрямку, а фіолетові — в іншому.
Учасники більше не тримали чашок та інших предметів в руках під час сну. Дослідники дозволили їм увійти у другу фазу легкого сну N2. Виявилось, що після пробудження люди найбільш часто відчували моменти осяяння. Зокрема, понад 80% учасників після пробудження від другої стадії легкого сну знайшли вирішення задачі із рухом цяток на екрані. Серед учасників, які увійшли у початкову стадію сну N1, лише 61% успішно впорався із завданням. Серед людей, які взагалі не засинали упродовж цих 20 хвилин, успішно впоралось лише 55% учасників. У контрольній групі, яка виконувала те саме завдання без перерви на сон, лише 49% учасників змогли знайти рішення.
Оцінюючи результати експерименту за допомогою аналізу із використанням ЕЕГ, німецькі науковці дійшли висновку, що чим глибше людина спить, тим більша ймовірність того, що її мозок зможе знайти рішення для якоїсь складної задачі.
«Традиційно люди ділили показання ЕЕГ сну на дискретні стадії, такі як N1 або N2, але, як завжди в біології, насправді все не так дискретно. Вони набагато безперервніші, є свого роду сіра зона. В даний час ми проводимо дослідження, яке розроблялося роками. Ми хочемо використовувати як ЕЕГ, так і МРТ одночасно, щоб побачити, що відбувається в мозку, коли люди сплять. Ми також сподіваємося отримати деяке уявлення, без жартів, про процеси, які відіграють роль у формуванні ідей», — підкреслив професор Ніколас Шук.
Результати дослідження опубліковані у журналі PLOS Biology
Джерело: ArsTechnica
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: