Астрофізики з Університету астрономії у Маноа на Гаваях запропонували нову гіпотезу, яка дозволяє вирішити так звану «проблему напруги Габбла», що полягає у розбіжності результатів двох способів вимірювання швидкості розширення Всесвіту.
Науковці припускають, що Всесвіт може здійснювати один оберт на 500 млрд років, що у такому разі пояснювало б розбіжності у вимірюванні швидкості його розширення шляхом спостереження за реліктовим випромінюванням та на основі аналізу світла від наднових типу Ia і змінних цефеїд. Спостереження за реліктовим випромінюванням вказує, що швидкість розширення раннього Всесвіту складала 67,4 км/(сек·Мпк), де мегапарсек становить 3,26 млн світлових років. У той же час спостереження за надновими типу Ia та змінними цефеїдами демонструє, що швидкість розширення Всесвіту протягом минулих кількох мільярдів років становила 73 км/(сек·Мпк).
Фізики доклали чимало зусиль, щоб вирішити проблему цієї розбіжності, однак питання досі залишається відкритим. Нова гіпотеза про повільне обертання Всесвіту може усунути протиріччя.
«Якщо перефразовувати грецького філософа Геракліта з Ефесу, який сказав знамениту фразу «panta rhei» (усе рухається), ми подумали, що, можливо, panta kykloutai – все обертається. На наш великий подив, ми виявили, що наша модель з обертанням вирішує розбіжності, і не протиречить поточним астрономічним вимірюванням. Навіть краще, вона сумісна з іншими моделями, які припускають обертання. Тому, можливо, все дійсно обертається», — зазначив Іштван Шапуді з Гавайського університету в Інституті астрономії Маноа.
На думку науковців, це дуже повільне обертання і його буде важко виявити, однак з часом воно здатне впливати на динаміку розширення простору. Вони зазначають, що сучасні моделі не передбачають обертання Всесвіту, оскільки це могло б призводити до виникнення «замкнених часоподібних кривих».
«Цікаво, що ймовірне обертання близьке до максимального обертання, уникаючи замкнутих часоподібних петель із тангенціальною швидкістю, меншою за швидкість світла на горизонті. Ми виявили, що кутова швидкість, близька до максимального обертання на сьогоднішній день, передбачає постійну Габбла, що узгоджується з локальними вимірами, якщо виходити зі швидкості розширення, яка узгоджується з реліктовим випромінюванням», – підкреслюють науковці.
Надалі вони планують провести комп’ютерне моделювання та на основі подальших спостережень обгрунтувати власну гіпотезу. Вони також хочуть виявити ознаки повільного обертання Всесвіту.
Зла фізика. Чому більша частина Всесвіту завжди буде недосяжною для людства?
Результати дослідження опубліковані у журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
Джерело: IFLScience
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: