3 травня, через пів року після виходу на великі екрани, нарешті свою офіційну цифрову прем’єру отримав нашумілий японський кайдзю-блокбастер «Ґодзілла мінус один». Це 37-ма стрічка про культового радіоактивного ящера, яка була присвячена його 70-річчю. У цій рецензії порівнюємо місцевого та голлівудського Ґодзі, а також розповідаємо, чому цей фільм вважається одним з найкращих в серії за всю її історію.
Жанр епічний фільм про кайдзю, фільм-катастрофа, драма
Режисер Такаші Ямадзакі
У ролях Камікі Рюносуке, Хамабе Мінамі, Юкі Ямада, Мунетака Аокі, Хідетака Йошіока, Андо Сакура, Кураносуке Сасакі
Прем’єра Prime Video
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Японія, 1945 рік. Друга світова майже завершена, її результат очевидний. Пілот-камікадзе Коічі Сікішіма не готовий марно загинути під час виконання місії, тож, посилаючись на технічні несправності літака, сідає на базу на острові Одо. Аж раптом туди навідується величезний страшний монстр, відомий як Ґодзілла, і поки Коічі роздумує, чи відкрити по ньому вогонь з кулемета, гинуть майже всі місцеві механіки.
З почуттям повної спустошеності чоловік повертається додому, у зруйнований Токіо, та дізнається, що його батьки загинули під час бомбардувань. Втім, довго у самотності йому бути не доводиться: Сікішіма зустрічає стражденну молоду жінку з немовлям на руках та погоджується надати їм дах над головою, чи радше, те, що від нього залишилось. Але нова поява Ґодзілли несе за собою ще більш катастрофічні руйнування, що змушує Коічі та інших ветеранів війни дати бій гарчащій почварі.
«Ґодзілла мінус один» став не тільки міжнародним хітом, заробивши більше 100 мільйонів доларів при сміховинному бюджеті, але й справжньою сенсацією з «Оскаром» за спецефекти у кишені.
Його називають кращою стрічкою про Ґодзіллу за всю історію та небезпідставно розхвалюють провідні медіа і поважні голлівудські кінематографісти. Наприклад, журналіст The Hollywood Reporter Гевін Дж. Блер відзначав, що «Годзілла мінус один», поряд з «Хлопчиком і чаплею» Хаяо Міядзакі чи «Сьоґуном», посприяв новітній популяризації японської попкультури на Заході. І це чиста правда.
Не скупилися на добрі слова і кінороби. Режисер голлівудської «Ґодзілли» 2014 року Ґарет Едвардс зізнавався, що відчув заздрість під час перегляду і вважає, що «фільм про Ґодзіллу саме таким і має бути». Один з авторів «Тихоокеанського рубежу» Ґільєрмо дель Торо у масківському Х назвав стрічку «дивом». Стівен Спілберг розповідав, що переглядав її тричі. Крістофер Нолан схарактеризував картину як «приголомшливий фільм». Одним з найкращих проєктів 2023 року «Ґодзіллу мінус один» назвали Джо Данте, Джейсон Блум, режисер «Ґодзілли і Конґа» Адам Вінгард. Під враженням залишилися Кевін Сміт і геймдизайнер Хідео Кодзіма.
Постановнику і сценаристу Такаші Ямадзакі справді є чим пишатися, з огляду на такі компліментарні відгуки від голлівудських колег і справжніх метрів, як от Нолан чи Спілберг. З «Оппенгеймером» першого «Мінус один» ріднить тема ядерних випробувань та ударів з боку США (тут у кадрі фігурує операція «Кросроудс», котра вплинула на сюжет та пішла слідом за «Триніті» й бомбардуваннями Хіросіми та Наґасакі). А культовими блокбастерами другого, такими як «Щелепи» або «Парк Юрського періоду», надихався сам Ямадзакі.
І знаєте, під час перегляду приходить чітке усвідомлення того, що усі ці багаточисленні захоплення цілком справедливі. Тепер творіння, що виходять з-під крила Legendary Pictures та Warner Bros. і відомі як MonsterVerse, остаточно зійдуть за Ґодзіллу курця, в той час як «Мінус один» — Ґодзілла здорової людини.
Однією з найбільших сценарних заслуг є гармонійне поєднання гостросоціального та суто розважального, приземленого і фантастичного, екшену і драми. Не дивлячись на свою значну постать, Ґодзі аж ніскільки не заступає собою камерну людську драму, якою щиро переймаєшся. І навпаки, персонажі не заважають показати себе кайдзю у всій красі. При цьому головний герой, Сікішіма, встигає отримати гарний розвиток характеру, пройшовши крізь потужні випробування, і його доля геть не байдужа.
Якщо зірки-титани MonsterVerse виступають у ролі протагоністів та зарекомендували себе як «санітари лісу», то тут Ґодзі — запеклий негідник. Він тупуватий, але дійсно навіює жах та виглядає переконливо, а ще набуває справжню супергеройську здібність. Важко повірити, що в те, що ми бачимо на екрані, було вкинуто не сотню мільйонів доларів (згадайте хоча б огидний CGI у сцені з падінням немовлят у «Флеші» за 200 млн.), а набагато, набагато менше. Для свого бюджету візуальний бік картини виглядає дуже пристойно.
Японці знову розповідають про те, що їм сильно болить, але їх можна зрозуміти, бо сьогодні болить не тільки їм. Ґодзіллі вже 70 років і в першу чергу він символізував атомну бомбу, уособлював найгостріші страхи й травми Японії після війни (див. перший фільм 1954 року). Напевно, не варто зайвий раз нагадувати, що зараз наративи про застосування ядерної зброї лунають з кожної російської помийки. І це не кажучи про те, що тема травмованої війною нації ще буде відгукуватись нам дуже довго.
Дивитися стрічку краще з усвідомленням того, що у сюжеті все ж існують певні умовності, а суто голлівудсько-блокбастерний твіст аля «Месники: Завершення» — це вже трохи перебір. Та й сентиментальна кінцівка більше скидається на маніпуляцію викликати емоційний сплеск, ніж обґрунтований драматургічний хід. Та ці дрібниці навряд здатні зіпсувати загальне враження.
«Ґодзілла мінус один» однозначно вартий тих щедрих епітетів, що лунали в його бік, і як мінімум на голову вищий за голлівудські аналоги. Ґарет Едвардс мав рацію — саме таким і має бути фільм про Ґодзіллу.