Продовжуємо наш цикл матеріалів, присвячених знаковим кінофраншизам, і сьогодні є привід згадати про культовий “Крик”, сьома частина якого вийде у світовий та український прокат вже наступного тижня. В чому особливість серії? Чому вона стала настільки популярною тоді, коли жанр знаходився в глибокій стагнації? Як Примарному обличчю вдається підкорювати екрани протягом трьох десятиліть? Зрештою, чому “Крик” — дуже страшне кіно? Про усе це та не тільки, обов’язково з цікавезними фактами, розповімо у статті.
Зміст
Ідея “Крику” належить сценаристу-початківцю Кевіну Вільямсону, який у березні 1994 року сильно вразився репортажем, присвяченим серійному вбивці Денні Роллінгу, відомому як “Гейнсвіллський різник”. Натхненний автор взявся за написання сценарію під назвою Scary Movie (так-так, сьогодні ви добре знаєте цей пародійний бренд), тримаючи в голові свої улюблені слешери “Гелловін” (1978), “П’ятниця, 13-те” (1980, серіал про мамцю Вурхіза чекаємо цьогоріч), “Шкільний бал” (1980) та “Кошмар на вулиці В’язів” (1984).
Тоді, в середині 90-х, жанр переживав явно не найкращі часи — глядач буквально перенаситився екранними кривавими розвагами, що у 70-ті та 80-ті сипалися мов з рогу достатку. І Вільямсон знайшов геніальне рішення та перетворив загальну втому від жахів на допоміжний засіб. Персонажі його історії були добре обізнані в здерев’янілих кліше, як і маніяк у масці. Існування в такому метаіронічному середовищі змінювало правила гри — це було справжнє постмодерністське переосмислення, що стало новою, рятівною віхою в ледь притомному слешері.
Але це буде пізніше, а поки що мало кому відомий сценарист мав кудись влаштувати свій задум. На щастя, студії побачили у ньому потенціал і за права на сценарій навіть розгорнулася боротьба. Переможцем у ній стала Miramax Films (свого роду A24 розливу 90-х), навесні 1995 року придбавши сценарій за $400 тис. Виробництво відійшло її підрозділу Dimension Films, яким тоді керували Боб та Гарві Вайнштейни.
Звісно, як це зазвичай відбувається у Голлівуді, робота Вільямсона піддалася певним, продиктованим студією, виправленням, спрямованим на пониження рівня жорстокості. Підбір режисера, акторського складу, композитора, розробка вигляду антагоніста тощо були лише питанням часу. У підсумку режисерувати дійство зголосився автор культового “Кошмару на вулиці В’язів” Вес Крейвен, попередній фільм якого “Вампір у Брукліні” (1995) з Едді Мерфі зазнав касового та критичного провалу. Крейвен розпорядився, щоб у фільм повернули задумані Вільямсоном криваві сцени.
Щодо вибору виконавців, студії вдалося залучити у проєкт не тільки молодих ноунеймів, як це було заведено у фільмах жахів, а й досить відомі обличчя. Початково на головну роль Сідні Прескотт була затверджена Дрю Беррімор, яка знімалася ще з дитинства (“Інопланетянин” Спілберга, “Та, що породжує вогонь” за однойменним романом Стівена Кінга), але через завантаженість графіку акторка змогла з’явитися тільки на початку картини.
Проте і це позиціювалося як знахідка — прикінчити свою основну зірку, на якій ґрунтувалася маркетингова кампанія, та потенційну головну героїню ще на початку — це треба мати воістину гічкоківську сміливість.
Впізнаваною на той час була і Кортні Кокс, котра щосили виблискувала у “Друзях” (1994-2004). Причому зірка нині легендарного ситкому особисто переконала Веса Крейвена, що їй стане сили зіграти “справжнє стерво”, тобто журналістку Ґейл Везерс, характер якої був далекий від потішної Моніки Ґеллер.
Маска Примарного обличчя, що відсилала до картини Едварда Мунка “Крик” (або навіть до постеру фільму “Пінк Флойд: Стіна” (1982)), належала компанії Fun World і стала незамінним, а згодом культовим атрибутом образу маніяка. На неї наткнулася продюсерка фільму Маріанна Маддалена в одному з будинків під час пошуку локацій для знімань.
Оскільки дизайн належав компанії Fun World, творцям довелося розкошелитися і на придбання прав на використання маски, хоч як би брати Вайнштейн не намагалися переконати Крейвена, що краще вибрати щось інше. Але навряд чи про це доводиться жалкувати — вкритий ореолом таємничості образ лиходія, що полюбляє обговорювати жахи телефоном та ледве асоціюється з невмирущими колодами, як Джейсон Вурхіз або Майкл Маєрс, міцно вкорениться у попкультурі та стане невіддільною частиною будь-якого Гелловіна у найближчі десятиліття.
Дата випуску: 1996
Режисер: Вес Крейвен
У ролях: Нів Кемпбелл, Девід Аркетт, Кортні Кокс, Дрю Беррімор, Скіт Ульріх, Меттью Ліллард, Роуз Макговен, Джеймі Кеннеді, Генрі Вінклер, Джозеф Віпп, Лієв Шрайбер
Рейтинг IMDb: 7,4
Де подивитися: MEGOGO
Здається, з самого початку сама доля сприяла тому, щоб задум з “Криком” вдався. Судіть самі: творці не те що не злякалися жанрового застою, а використали це на свою користь, піддавши типові тропи деконструкції та витягнувши слешер з прірви забуття. Погодьтеся, таке трапляється не щодня. На постері у них красується Дрю Беррімор, але вже на 12-й хвилині її персонажу настає гаплик. А тепер, увага, Боб Вайнштейн вирішив випустити фільм про маніяка з ножем напереваги… напередодні Різдва! І знаєте що? Це спрацювало.
Щоправда, студії довелося підкинути грошенят на додатковий маркетинг, однак воно того вартувало: при бюджеті у скромні $15 млн стрічка зібрала $173 млн, що було величезним успіхом. “Крик” став другим проєктом Miramax після “Кримінального чтива” (1994), якому вдалося підкорити позначку у $100 млн в прокаті США та Канади.
Крім того, новинка отримала позитивні відгуки тодішніх критиків та кілька нагород, зокрема два Сатурни — за Найкращий фільм жахів та Найкращу жіночу роль (статуетка відправилася до Нів Кемпбелл), а також премію MTV за Найкращий фільм.
Тож зовсім не дивно, що мода на насильницький жанр поновилася — незабаром після цього глядачів чекатимуть “Я знаю, що ви скоїли минулого літа” (1997), “Міські легенди” (1998), “Наречена Чакі” (1998), “Гелловін: 20 років по тому” (1998), “Вбивства в Черрі-Фолс” (1998) та, звісно, “Пункт призначення” (2000), про який на сайті також є великий матеріал. Ну і як не згадати про пародію на Примарне обличчя в “Дуже страшному кіно” (2000), без якого знущання братів Веянс над жахастиками сьогодні важко уявити.
Нині перший “Крик” вважається беззаперечною класикою та тим фільмом, що не тільки переосмислив, але відродив і навіть популяризував слешер, та й загалом повернув цікавість публіки, зокрема молодого покоління глядачів, до жахів. Це ставить його в один ряд з найзнаковішими картинами, які тим чи іншим чином вплинули на жанр.
Цікаві факти:
Дата випуску: 1997
Режисер: Вес Крейвен
У ролях: Нів Кемпбелл, Девід Аркетт, Кортні Кокс, Лієв Шрайбер, Сара Мішель Ґеллар, Джеймі Кеннеді, Гізер Ґрем, Тімоті Оліфант, Джеррі О’Коннелл, Джада Пінкетт-Сміт, Торі Спеллінг
Рейтинг IMDb: 6,3
Де подивитися: MEGOGO
Розробка сиквела розпочалася, коли перший фільм ще прокатувався в кінотеатрах — за такого успіху у Голлівуді по-іншому бути не може. Власне Кевін Вільямсон одразу задумував “Крик” як франшизу, тож кінороби взялися кувати залізо, поки воно гаряче. Крейвен знову опинився в режисерському кріслі, основний каст, за виключенням тих, чиї персонажі сконали в оригіналі — теж на місці.
Серед новачків у кадрі фігурує низка знайомих імен. Наприклад, Сара Мішель Ґеллар, яка щойно знялася в “Я знаю, що ви скоїли минулого літа” (нагадаємо, торік вийшло недолуге продовження, яке зовсім скоро позмагається за “Золоту малину” з такими “нетлінками”, як “Білосніжка” чи “П’ять ночей у Фредді 2”).
Або ж зірка підліткової драми “Район Беверлі Гіллз” (1990-2000) Торі Спеллінг, що зіграла саму себе, яка знімається в фільмі у фільмі “Удар ножем” (в українській локалізації просто “Удар”, в новітній — “Заруба”). Що цікаво, акторка погодилася на участь, чудово розуміючи контекст своєї появи, що полягає у метаіронічній репліці з першого фільму, де Сідні Прескотт припустила, що історію її трагічного життя зіграє саме Спеллінг.
Помітно збільшився й бюджет — тепер він склав близько $24 млн, і для жахастика це доволі велика сума. У зв’язку з витоком фрагменту сценарію в мережу, що став першим випадком зливу такого масштабу доби інтернету та розкривав особи вбивць, його довелося терміново переписувати.
Прем’єра відбулася у грудні 97-го, фактично через рік після виходу попередника. В це зараз важко повірити, але задля уникнення прямої конкуренції з потенційним касовим хітом на тиждень вперед були перенесені релізи “Завтра не помре ніколи” з Бондом-Броснаном та “Титаніка”, яким у підсумку довелося напряму конкурувати між собою. Перемогу отримав, звісно, блокбастер Джеймса Кемерона.
Сиквел доречно іронізував над жанровими кліше, як не дивно, сиквелів (за звичкою знавцем світу кіно виступив персонаж Джеймі Кеннеді), і такий підхід знайшов відгук як у глядачів, так і критиків. Перші занесли в касу фільму практично ті самі гроші ($172,4 млн), другі також сприйняли новинку здебільшого позитивно. Схоже, Вільямсон, Крейвен та компанія знайшли безпрограшну формулу успіху, однак далі у франшизи справи йтимуть не так гладенько. Нумо розбиратися чому.
Цікаві факти:
Дата випуску: 2000
Режисер: Вес Крейвен
У ролях: Нів Кемпбелл, Девід Аркетт, Кортні Кокс, Патрік Демпсі, Скотт Фолі, Паркер Поузі, Ланс Генріксен, Емілі Мортімер, Дженні Маккарті, Лів Шрайбер, Керрі Фішер
Рейтинг IMDb: 5,7
Де подивитися: MEGOGO
На початку 1999 року брати Вайнштейн звернулися до Вільямсона з пропозицією написати повноцінний сценарій до третього фільму. Той був вже затребуваним сценаристом, задіяним у низці інших проєктів, тож обмежився лише чорновим нарисом на кілька десятків сторінок. Тому продюсери найняли Ерена Крюгера, автора неонуарного трилера “Дорога на Арлінгтон” (1999), щоб завершити роботу, спираючись на ідеї Вільямсона.
Розробка ускладнювалася тим, що напередодні фільмувань сталася бійня у школі Колумбайн, яка викликала широкий суспільний резонанс та відповідну реакцію в пресі. Студія наполегливо вимагала звести рівень насилля до мінімуму, зосередившись на іронічному складнику. На ранніх етапах Сідні Прескотт становила екшн-героїню на кшталт Сари Коннор у “Термінаторі 2” (1991). У ситуацію втрутився особисто Крейвен, який скорегував сценарій, а деякі його елементи доопрацьовувалися безпосередньо під час знімань.
Звісно, усе це не могло не позначитися на результаті. Попри те, що бюджет збільшився аж до $40 млн, а у кадрі миготять добре знайомі обличчя, сприйняття в ЗМІ цього разу не було таким схвальним. Що, втім, не завадило стрічці непогано заробити — збори склали майже $162 млн. Але це було все ж сумою меншою, ніж збирали попередники, і на тлі суттєво збільшеного бюджету такий результат виглядав тривожним дзвіночком. Очевидно, “Крик” почав себе вичерпувати.
З цікавого слід відзначити камео Керрі Фішер, котра жартує про невдалий кастинг на роль принцеси Леї, нерозлучних Джея та Мовчазного Боба та колишньої зірки Playboy Дженні Маккарті, героїня якої теж потерпає від Примарного обличчя. Через рік Крейвен відзначиться зустрічним камео у “Джей та Мовчазний Боб завдають удару у відповідь”, а через три — Маккарті у пародійній сцені-відкритті “Дуже страшного кіно 3”, де разом з нею знялася колега Памела Андерсон.
Цікаві факти:
Дата випуску: 2011
Режисер: Вес Крейвен
У ролях: Нів Кемпбелл, Девід Аркетт, Кортні Кокс, Емма Робертс, Гейден Панеттьєр, Рорі Калкін, Марлі Шелтон, Ентоні Андерсон, Адам Броуді, Елісон Брі, Люсі Гейл, Крістен Белл
Рейтинг IMDb: 6,2
Після багатьох років мовчання можна було подумати, що на цьому історія Примарного обличчя й заглухла, але хто як не шанувальники “Крику” знають, як Голлівуд полюбляє реанімувати мертвих. Четвертий фільм був анонсований у 2008 році, згодом глядачі отримали обнадійливу інформацію про те, що в проєкт повертаються і Кевін Вільямсон, і Вес Крейвен, і незмінна трійця Нів Кемпбелл — Кортні Кокс — Девід Аркетт.
Як завжди у серію влили й “свіжу кров” в особі Емми Робертс, Гейден Панеттьєр, Рорі Калкіна та Елісон Брі, плюс були ще епізодичні Люсі Гейл, Анна Паквін (відома за роллю Роуг з оригінальної трилогії “Люди Ікс”), Крістен Белл з хітової “Вероніки Марс” чи Брітт Робертсон.
Як і в третій частині, на виробництво витратили близько $40 млн. Цього разу творці висміювали кліше рімейків, а ще намагалися йти у ногу з часом, додавши у сюжет коментарі про вплив соцмереж на молодь — ця тема вкрай актуальна і досі.
Після виходу стрічка отримала змішані відгуки критиків, хоча більшість зійшлася на думці, що це був крок вперед у порівнянні з попередником. Однак більш прихильне сприйняття медіа не допомогло жахастику стати окупним — касові збори сягнули скромні $97 млн, що означало, що “Крик 4” виявився найменш дохідним у франшизі. Очевидно, що епоха «Крику» минула.
Це був останній фільм у режисерській кар’єрі Веса Крейвена — у 2015 році легендарний горормейкер помер від раку мозку у віці 76 років.
Цікаві факти:
Роки випуску: 2015-2019
У ролях: Вілла Фіцджеральд, Бекс Тейлор-Клаус, Джош Карна, Амадеус Серафіні, Коннор Вейл, Карлсон Янг, Белла Торн
Кількість сезонів: 3
Рейтинг IMDb: 7
Поки основна франшиза, з огляду на провал “Крику 4”, була поставлена на паузу, канал MTV вирішив випустити за її мотивами серіал. Шоу протрималося в ефірі три сезони (останній став перезапуском та перекочував на VH1); перший складався з 10 епізодів, другий — з 14, третій — з 6. Проєкт не мав жодного відношення до оригінальної серії та створювався зовсім іншими людьми. Щобільше, через відсутність прав на використання, навіть канонічна маска маніяка була змінена на іншу, і звичний образ Примарного обличчя повернули лише у фінальному сезоні.
Дата випуску: 2022
Режисери: Метт Беттінеллі-Олпін, Тайлер Джиллетт
У ролях: Нів Кемпбелл, Девід Аркетт, Кортні Кокс, Мелісса Баррера, Дженна Ортега, Джек Квейд, Майкі Медісон, Ділан Міннетт, Марлі Шелтон, Скіт Ульріх
Рейтинг IMDb: 6,3
Де подивитися: MEGOGO
Після скандалу з Гарві Вайнштейном та закриття Weinstein Company, у листопаді 2019 року права на “Крик” перейшли до Spyglass Media Group. Офіційні анонси стосовно продовження з’явилися у 2020-му. На місце спочилого Веса Крейвена прийшов режисерський тандем Метт Беттінеллі-Олпін — Тайлер Джиллетт, які напередодні випустили хіт “Гра в хованки” (2019, сиквел чекаємо наприкінці березня). Кевін Вільямсон погодився допомогти сценаристам Джеймсу Вандербілту та Гаю Бусіку з розробкою історії за умови, що новий фільм буде присвячений Весу Крейвену.
Початково прем’єра була запланована на 2021 рік, але через пандемію COVID-19 її посунули на початок 2022-го. По суті це було не стільки продовження, скільки перезавантаження, адже старі герої тут існують радше для галочки, тоді як на авансцену вийшло нове покоління тих, кому доведеться мати справу з Примарним обличчям.
Тож тепер в центрі оповідання знаходиться молода дівчина Саманта з промовистим прізвищем Карпентер у виконанні Мелісси Баррери, її сестра Тара, котру зіграла Дженна Ортега ще перед тим, як прокинутися суперзіркою Венздей, та компанія їхніх друзів. Бойфрендом головної героїні виступив зірка “Хлопців” Джек Квейд.
Цікаво те, як автори торкнулися теми еволюції жахів в діалогах, згідно яким уподобання сучасних шанувальників горору зводиться до претензійних стрічок Джордана Піла, психологічних жахів на кшталт “Бабадук” (2014) чи химерних слоубьорнерів Арі Астера. Натомість старе-добре ультранасилля без особливого змісту сьогодні нікому не потрібне, з чим явно не погоджується зловісний голос все того ж Роджера Л. Джексона (саме він озвучував Примарне обличчя в усіх без виключення фільмах) у трубці стаціонарного телефона. Речі доволі анахронічної у 2022-му, тільки якщо ти не в “Матриці”.
Про епохальне творіння Вачовскі ми згадали не дарма, адже незадовго до виходу “Крику 5” світ побачила “Матриця: Воскресіння”, де Лана Вачовскі так само покладалася на метамодерністські вибрики та метазакиди щодо бездушної конвеєрності Голлівуду. Чим все це закінчилося — ми всі чудово пам’ятаємо. От і новітньому “Крику” не до снаги дивувати — метаіронічний трюк добряче зносився і більше не працює.
Так, перезавантажений “Крик” не переписував правила гри так, як це зробив оригінал (та й чи можливо це в умовах сьогоднішнього перенасичення — питання для окремих розмов). Натомість він тільки ввів в сюжет нових бовванців, додав шрамів від порізів на тілах старих персонажів, та, заграючи з фанатами (добряче дісталося тут і токсичним фан-базам), ввів таке поняття як риквел.
Гундіти про доречність чи недоречність “Крику” в часи, коли балом правлять арт-мейнстримні горори нової формації (“Носферату”, “Грішники”, “Зброя”) можна довго, однак будь-які закиди стосовно цього меркнуть на тлі касового успіху. При бюджеті у скромні $24 млн п’ята частина зібрала по світу досить солідні $137 млн, а це означало одне — Scream must go on.
Цікаві факти:
Дата випуску: 2023
Режисери: Метт Беттінеллі-Олпін, Тайлер Джиллетт
У ролях: Мелісса Баррера, Дженна Ортега, Кортні Кокс, Мейсон Гудінг, Джасмін Савой Браун, Гейден Панеттьєр, Дермот Малруні, Ліана Ліберато, Гері Черні, Тоні Револорі, Самара Вівінг
Рейтинг IMDb: 6,4
Матеріал по темі: Рецензія на фільм “Крик IV”
Де подивитися: MEGOGO
Досить успішне повернення “Крику” на великі екрани показало, що нове покоління шанувальників фільмів жахів готове прийняти Примарне обличчя, а давні фанати встигли скучити за ним. Шостий фільм запустили у виробництво без зайвих пауз, причому з тією ж творчою командою та багатьма персонажами з попередника в обоймі.
З суттєвих змін — відсутність Нів Кемпбелл, яка не змогла домовитися зі студією про справедливий, на її думку, гонорар. Також не варто було розраховувати і на появу Девіда Аркетта, персонаж якого загинув у п’ятій частині. Таким чином зі старої гвардії лишилася тільки Кортні Кокс та голос Роберта Л. Джексона, плюс відбувся камбек Гейден Панеттьєр, що знімалася у четвертому фільмі. Однією зі стандартних жертв-дівчат Гостфейса на початку стала Самара Вівінг — з нею режисери працювали у “Грі в хованки”.
Дійство перемістилося з вузьких вуличок Вудсборо до Нью-Йорку — тепер маніяка можна побачити, наприклад, у метро. Звісно, усі розуміють, що все це зайшло надто далеко, а “Крик” сам давно перетворився на те кіно, яке він колись висміював. Тому в історії лунають такі репліки, як “пенсіонери вже нікому не цікаві” або “в сраку цю франшизу”. Можливо, це, а можливо, такі фактори, як присутність Дженни Ортеги на тлі шаленого успіху “Венздей”, сприяли тому, що шосте пришестя мерзотника у чорному балахоні теж мало успіх.
“Крик IV” став першим фільмом після сиквела 1997 року, якому вдалося підкорити позначку у $100 млн в домашньому прокаті. Всього ж по світу, при витратах на виробництво у $35 млн, стрічка зібрала $169 млн. До того ж вперше з часів оригіналу вона отримала премію MTV як Найкращий фільм, а видання The Hollywood Reporter поставило її на третю позицію у своєму списку найкращих слешерів останнього десятиліття (друге місце зайняв “Хелловін: Кінець”, очолив рейтинг “Ікс”).
Цікаві факти:
Дата випуску: 2026
Режисер: Кевін Вільямсон
У ролях: Нів Кемпбелл, Кортні Кокс, Мейсон Гудінг, Джасмін Савой Браун, Ізабель Мей, Джоель Макгейл, Девід Аркетт, Маккенна Грейс
Де подивитися: в кінотеатрах з 26 лютого
Шлях сьомої частини до глядача був тернистим. Спочатку у серпні 2023 року вибув дует Бетінеллі-Олпін — Джиллетт через свою зайнятість в фільмі “Ебіґейл” (2024). Замість них режисерське крісло зайняв Крістофер Лендон — далеко не новачок у жанрі, за плечима якого такі комедійні слешери, як дві частини “Щасливого дня смерті” (2017, 2019), “Химери” (2020), а також торішній трилер “Фатальний меседж”.
Згодом розробка фільму припинилася з початком Голлівудських страйків. У листопаді з нього була звільнена Мелісса Баррера — причиною стали її висловлювання на підтримку Палестини на тлі спалаху конфлікту між ХАМАСом та Ізраїлем, які студія назвала антисемітськими. Буквально через день з’явилася інформація, що з сьомого “Крику” вилетіла і Дженна Ортега. Спочатку її відхід пов’язували з конфліктом графіків з другим сезоном “Венздей”, однак торік у квітні акторка спростувала це, заявивши, що не бачила себе у проєкті, який, як вона сказала, розвалюється.
На тлі цих подій не забарилися новини й про те, що Лендон не буде режисерувати сьомий “Крик”. Хоч якась конкретика стосовно майбутнього фільму з’явилася лише навесні 2024-го, коли Нів Кемпбелл повідомила про своє повернення у франшизу, а також додала, що один з батьків-засновників серії Кевін Вільямсон займе посаду режисера, вперше в її історії. Кортні Кокс також у ділі.
Примітним є й повернення старих персонажів, які загинули у минулих частинах. Серед акторського складу фігурують імена Девіда Аркетта, Метью Лілларда, що ховався під маскою Гостфейса в оригіналі 1996 року, та Скотта Фолі, що зіграв антагоніста у “Крику 3”.
Офіційний синопсис від прокатника B&H Film Distribution звучить так: “Коли в тихому містечку, де Сідні Прескотт зуміла почати нове життя, з’являється новий убивця в масці Примари, її давні страхи знову оживають — цього разу небезпека нависла над її донькою. Щоб урятувати близьких і остаточно зупинити кривавий цикл, Сідні доведеться знову зіткнутися з тінями минулого”. Прокат в Україні стартує 26 лютого.
Цікаві факти:
Як і у будь-якої довготривалої серії, у “Крика” були злети та падіння — від надзвичайно потужного старту, що деконструював жанр та став буквально рятівним кругом для нього, до подальшого згасання інтересу та новітнього відродження. На цей момент загальний заробіток усіх фільмів складає $913 млн, і цілком ймовірно, що з виходом сьомої частини франшиза подолає відмітку в мільярд доларів.
З самого початку “Крик” став невід’ємним елементом попкультури, зокрема сьогодні важко уявити Гелловін без образу Примарного обличчя. Популярність останнього дозволила йому стати персонажем низки популярних відеоігор, таких як Call of Duty: Warzone, Call of Duty: Black Ops Cold War, Dead by Daylight, Among Us, Mortal Kombat 1 та Fortnite.
Місцева метаіронічна концепція була абсолютно безпрограшною на тлі жанрової кризи. І навпаки, сьогодні ці підморгування глядачу вже добряче зносилися, а жанр горору давно здійснив крок уперед — достатньо згадати фільми Арі Астера, Роберта Еггерса, Зака Креггера чи братів Філіппу. Парадоксальним чином це аж ніяк не заважає “Крику” отримувати достатню кількість похвали від критиків та непогано заробляти. Цьому є логічне пояснення — глядач знає, чого йому чекати від чергової серії, і він завжди це отримує.
Зазвичай усе починається з убивства якоїсь епізодичної красуні, або навіть кількох (у п’ятому фільмі ця формула була порушена, а в четвертому і шостому — дотепно обіграна), після чого компанія молодих (або не дуже) людей піддається грі в кішки-мишки з таємничим маніяком. При цьому вони розуміють усі правила та кліше — серед стражденних обов’язково знайдеться розумник або розумниця, які пояснюють, як влаштовані фільми жахів, сиквели, ребути і чого чекають фанати. Особа лиходія, або кількох, завжди тримається в секреті аж до самого фіналу, а їхні мотиви нерідко — ще те знущання над здоровим глуздом.
В той час, як жанрові побратими стрімко здуваються і не можуть запропонувати нічого нового (згадуємо, у що перетворилися такі франшизи, як “П’ятниця, 13-те” або “Техаська різанина бензопилою”), “Крик” видається на диво витривалим та рівним, майже без відвертих провалів.
Щобільше, сьогодні, здається, франшиза отримала друге дихання — навіть автори реанімованого “Дуже страшного кіно” усюди тулять усміхненого Гостфейса в промоматеріалах до прийдешньої шостої частини (напишіть в коментарях, чи хочете ви, щоб ми зробили великий матеріал по Scary Movie перед прем’єрою влітку). А поки сьомий “Крик” готується до релізу, можна послухати пісню з саундтреку та подивитися свіженький кліп:
І все-таки, який твій улюблений фільм жахів?
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.