Читацькі дописи
IT Community

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.

Можливо, ви помічали, що ми так часто згадуємо старі ігри з дитинства з теплою посмішкою на обличчі. Навіть якщо це «ножики», «хованки» чи звичайний «квадрат». В голові тоді лунають слова: «от у мої часи ігри були кращими». Ці спогади ніби переносять нас у безтурботний час, коли все здавалося простішим і щасливішим. І знаєте, це не просто наші «рожеві окуляри», адже наука підтверджує, що є певний вік, коли ці враження закарбовуються в нас назавжди.

Вік ностальгії: чому саме 8–19 років?

Недавнє соціологічне опитування, в якому взяли участь 2000 людей, показало цікавий факт: більшість із нас вважають найкращим періодом свого життя час, коли нам було від 8 до 19 років. Саме в ці роки, незалежно від країни чи епохи, ми відчували себе найщасливішими. Тоді, здається, і сім’ї були дружнішими, і морозиво смачнішим, і навіть ігри справжньою магією. Але чому саме цей вік?

Це період, коли наш мозок активно формує автобіографічну пам’ять ті спогади, які залишаються з нами на все життя. У ці роки ми вперше по-справжньому усвідомлюємо себе, будуємо соціальні зв’язки, переживаємо яскраві емоції. Ігри, як частина цього досвіду, стають не просто розвагою, а своєрідним «якорем», що повертає нас у ті безтурботні часи.

Наукові докази: ретро-геймінг і пам’ять

Дослідження підтверджують, що ігри з дитинства мають особливе значення для нас. Наприклад, вчені з Oxford Internet Institute проаналізували 12 тисяч годин ігрових сесій 660 користувачів Nintendo Switch і виявили, що ретро-геймінг найбільш популярний серед людей середнього віку, особливо тих, кому зараз близько 40 років. Ці гравці найчастіше повертаються до ігор, які вони грали у віці близько 10 років. Це час, коли починає формуватися наша довготривала пам’ять, і емоційні враження від ігор – чи то перші перемоги в платформерах, чи епічні двобої буквально «вкарбовуються» в нас.

Цікаво, що пік зацікавленості ретро-іграми припадає саме на ті консолі та платформи, які були популярні в наші дитячі роки. Дослідники зазначають, що це не просто випадковість: ігри стають частиною нашої культурної пам’яті, «вікном у минуле», яке дозволяє нам знову відчути себе тими безтурботними дітьми.

Моя ностальгія як захист

Давайте чесно, доросле життя не завжди казка. І коли реальність стає надто суворою, наш мозок згладжує кути. Це як повернення додому після важкого дня, ігри з дитинства стають нашим «безпечним притулком». І хоча це певною мірою ілюзія, вона допомагає нам згадати, що колись усе було добре, і це дає сили рухатися далі.

Коли мені було 10 років, то комп’ютерних ігор ще не було ні в кого з мого оточення. У дворах з’являлися перші Tetris та Dendi. Але наступні 9 років, які мали повпливати на мене згідно вищенаведених досліджень, реально визнані одними з найкращих в історії ігрової індустрії. Тому тут важко сказати, чи то ігри були класні, чи дійсно «конгнітивне викривлення» та ефект якора.

Хто б що не казав, мені вкарбувалась перша Delta Force вся в «зелених кубіках», Red Faction з неймовірним руйнуванням, ураганний Quake 3.  А потім взагалі не вистачить пальців п’ятьох людей, щоб все перелічити.

Тож наступного разу, коли захочете запустити стару гру на емуляторі чи переглянути геймплей улюбленої класики на YouTube, не соромтеся. Це не просто втеча від реальності – це спосіб нагадати собі, ким ви були, і знайти в собі ту дитячу радість, яка іноді так потрібна. А які ігри викликають у вас ностальгію? Діліться в коментарях, давайте разом поринемо в ці спогади!

А які ваші улюблені ігри? Пишіть в коментарях!

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.