Астрономи з Республіканського університету в Уругваї з’ясували, що пояс астероїдів на орбіті між Марсом та Юпітером поступово зникає. 

Цей пояс являє масштабне скупчення кам’янистих космічних тіл, які колись мали утворити планету, однак цього так і не сталось. Під час формування Сонячної системи 4,6 млрд років тому гравітація Юпітера завадила формуванню планети та зробила зіткнення астероїдів у цьому поясі ще більш руйнівними. Залишки на сьогодні містять лише 3% від маси Місяця, розкидані на мільйони кілометрів.

Гравітаційні резонанси — космічні області, у яких орбітальні періоди астероїдів постійно взаємодіють з Юпітером, Сатурном та навіть Марсом, дестабілізують орбіти цих астероїдів та викидають їхні фрагменти або у внутрішню Сонячну систему, у бік Землі, або ближче до орбіти Юпітера. Група уругвайських астрономів під керівництвом Хуліо Фернандеса провела точні розрахунки швидкості вичерпання матеріалу у поясі астероїдів. 

Дослідники встановили, що наразі пояс астероїдів втрачає приблизно 0,0088% від тієї частини, яка досі бере участь у зіткненнях. Цей показник може здатись незначним, однак якщо розглядати його у часових масштабах еволюції Сонячної системи, це буде доволі велика кількість матеріалу.

Близько 20% вилітають назовні у вигляді астероїдів та метеоритів, що час від часу перетинають орбіту Землі, та навіть проходять в атмосферу у вигляді метеорів. Переважна частина (80%) подрібнюються внаслідок зіткнень, утворюючи метеоритний пил. Цей пил є джерелом слабкого світіння — зодіакального пилу, що видно на нічному небі після заходу або перед сходом Сонця.

Такі відомі астероїди, як Церера, Веста та Паллада, не були включені у дослідження, оскільки проіснували достатньо довго, щоб не брати більше участі у вичерпанні матеріалу. Дослідники припускають, що екстраполяція сучасної швидкості втрати матеріалу у зворотний бік дозволяє прогнозувати, що близько 3,5 млрд років тому пояс астероїдів був на 50% масивнішим, а швидкість втрати маси була удвічі вищою. Це дивовижно чітко корелює з геологічними даними про Місяць та Землю, які демонструють зниження швидкості бомбардування за останні кілька млрд років. 

Пояс астероїдів вважається постійною частиною Сонячної системи, однак результати дослідження показують, що ця динамічна структура поступово втрачає матеріал протягом мільярдів років. Шари скляних сферул, виявлені в гірських породах Землі, свідчать про бурхливе минуле, коли масивніший пояс астероїдів спрямовував на планету набагато більше уламків.

Джерела:  Universe Today; Science Alert