Clair Obscur: Expedition 33 — гра, про яку багато хто говорить, але не всі до кінця розуміють, що саме в ній такого особливого. Вона виглядає як витвір мистецтва, звучить як поезія, а грається… ну, це вже цікавіше. То це справжній прорив чи просто гарно замаскований оверхайп? Усе, як завжди, криється в деталях — і саме час у них заглибитися.

Атмосфера та стиль

Clair Obscur: Expedition 33 — маніфест олдскульного підходу до інтерактивного мистецтва. Вона не вирізнялася агресивним маркетингом чи гучними іменами (хіба тільки акторів озвучування), але, щойно побачиш перший кадр — вже не можеш відірватися.

Вона не хапає геймера за комір одразу. Натомість ніби огортає: візуально, музично, концептуально. Clair Obscur — експресія декадансу, естетика згасаючої цивілізації, де Belle Époque змішалась з руїнами світу, що вже пройшов точку неповернення.

Одразу виникає когнітивний дисонанс: ніби граєш у щось красиве, але розповідає воно геть про інше. Це парадокс, у якому й полягає магія Clair Obscur. Вона заворожує, але водночас тривожить. Це краса «Чорного квадрата» Малевича. Краса тріщини, що ось-ось розірве камінь.

Clair Obscur — гра, яка ставить питання ще до того, як ви встигаєш задати власні. Що є справжнє: життя чи пам’ять після нього? Хто ми, якщо нас ніхто не пам’ятає? Втікти в ілюзорне чи жити в гіркій реальності?

Усе це не вкидається в обличчя гравця, а розкривається поступово — як багатошаровий живопис. Історія не зчитується, а розуміється через співпереживання.

Архітектура нагадує старий Париж початку XX ст., але спотворений часом. Усе довкола здається знайомим, але водночас — чужим. Ніби бачиш сон, якого ніколи не бачив, але пам’ятаєш.

Clair Obscur: Expedition 33 не просить грати в себе. Вона просить віддатися. Відмовитися від звичних ігрових рефлексів, не шукати таблиці DPS і гайди десь на Reddit. Натомість — слухати. Думати. Відчувати. Вона не просто грається — вона проживається. Як добрий вірш, що торкається нутра.

Сюжет Clair Obscur: Expedition 33

У центрі сюжету — абсурд, обгорнутий у красу. Щороку загадкова постать Художниця (The Paintress) прокидається, малює число — і всі люди чий вік збігся з ним — безслідно зникають, розсипаючись на трояндові пелюстки, які розносить вітер. Випаровуються з історії, наче їх ніколи не існувало. Сам акт, який зветься гоммаж, стає інструментом знищення. Не меч, не бомба, а звичайне число на моноліті.

Художниця не просто вбиває — вона переписує реальність (привіт, Танос!). Якби світ був полотном, а вона — художницею, що вирішує, яка пляма фарби лишиться, а яка — зітреться назавжди.

Геймерів знайомлять із лицарем сумного образу ̶Р̶о̶б̶е̶р̶т̶о̶м̶ ̶П̶а̶т̶т̶і̶н̶с̶о̶н̶о̶м̶ Густавом з експедиційного загону № 33. Їх місія — знайти Художницю та покласти край виродженню міста Люм’єр. Але це не історія про героїчний марш на ворога. Це скоріше похід у власну пам’ять, у минуле, що тане.

Історія майстерно структурується навколо питань, які гра не дає відповісти одразу: звідки взялась Художниця? Чому вона обрала саме таку форму геноциду? Чому лік почався зі 100? Чому це повторюється щороку?

Відповіді є, але розкидані фрагментами по світу — у діалогах, записках минулих експедицій, емоційних сценах біля багаття в моменти відносного затишшя. Гравець почувається археологом реальності, що поступово зникає.

Структура сюжету — нелінійна, але не хаотична. Моменти дії чергуються з роздумами, внутрішніми монологами, ліричними фрагментами, які в інших іграх викинули б як «затягування». Але тут вони — серце. Саме в них ти відчуваєш трагізм, атмосферу безвиході, але й відчайдушної надії.

І хоч її дії здаються жорстокими, у них — закономірність, що в кінці, можливо, навіть змусить сумніватися: а чи справді ми грали за сторону світла?

Фінал гри (без спойлерів) — тужлива меланхолія. Не викрик, а шепіт. Він залишає після себе тишу, в якій гравець мусить сам сформулювати, що щойно сталося. Боже мій, та це французьке аніме!

Зрештою, сюжет Clair Obscur — форма літератури, замаскована під гру. Це гібрид театру, поезії та філософського роману. У цьому його цінність: він не просто існує, щоб бути пройденим. Він існує, щоб бути осмисленим. І таких ігор — одиниці.

Ігролад

Clair Obscur: Expedition 33 — jRPG у французькому фраку. Механічний сюрреалізм, де система бою є водночас балетом, віршем і тактичною шаховою партією. У її основі — покрокова бойова система з активними елементами, яка не дає розслабитись ані на секунду.

Битви тут — гібрид класичних jRPG на кшталт Final Fantasy X та трохи менш відомої Sea of Stars. Атаки потрібно не просто обирати, а реалізовувати вручну: відбивати удари, ухилятись у потрібний момент, і тицяти в ритм QTE, щоб нанести максимальної шкоди ворогу. Це додає грі темп — навіть покроковість не рятує від адреналіну.

Це ігролад, що тримає в тонусі не гірше за будь-який бойовик. І саме в цьому — контраст із поетичністю сюжету, що створює унікальну атмосферу. Мені одному тут вловились вайби Devil May Cry?

Система прокачки — багатошарова, але не перевантажена. Вона ділиться на класичні рівні, дерева навичок і таблицю ключових характеристик, таких як здоров’я, сила, удача і т. д.

А боси — це окрема тема. Бої з ними розгортаються у кілька етапів, кожен з яких змінює не лише механіку, а й настрій бою. Напруга зростає, музика набирає темп, а екран стає сценою для драми, де ставка — саме наше існування.

Clair Obscur повністю відмовляється від відкритого світу в класичному сенсі. Це не «пісочниця», а курована, направлена подорож. Буквально експедиція. Але в цьому — її сила. Гравець може рухатися вперед, не відволікаючись на гринд і битви заради битв (до них потім можна повернутися за бажанням). Тут немає місця марнотратству часу. Кожен момент — частина мозаїки, що збирається у фінальну катастрофу або одкровення.

Зрештою, гра не намагається бути складною задля складності. Вона — чесна. Померти можна. Але завдяки чіткій системі бою, продуманій структурі та відсутності «bullshit-механік» кожна поразка сприймається як виклик. І в цьому — магія Clair Obscur. Вона перетворює бій на танець, механіку — на метафору, а гру — на поезію дії.

Бойова система Clair Obscur: Expedition 3

У Clair Obscur: Expedition 33 бойова система — не просто механіка, а частина сюжету. Це поєднання стратегічних рішень і миттєвих емоцій, що постійно змушує вас бути на межі вибору.

Основна механіка бою побудована на вмілому комбінуванні атак та навичок. Не можна просто «розмелювати» ворогів бездумно, як у звичайних екшенах. Тут кожен удар, кожен крок вимагає розрахунку.

Бойова система Clair Obscur: Expedition 33 вимагає тактичної гнучкості. Протягом гри доведеться освоїти чимало різних стилів бою. Прості атаки — базова механіка, але справжній потенціал відкривається в складних комбінаціях, коли ви поєднуєте вогонь, лід, електрику й фізичні удари в єдину стихійну бурю.

Поглиблення бойової механіки — вдала інтеграція ритму. Замість того, щоб просто натискати кнопки у безладді, кожен удар і рух супроводжуються ритмічними підтвердженнями. Якщо гравець правильно вловлює цей ритм, то його атаки стають потужнішими й ефективнішими. Та пам’ятайте про таймінги!

Вороги мають свої слабкості, і, що важливо, вони теж здатні до адаптації. Вони використовують магію, вони хитрі, і їхні атаки не схожі на інші. Гра змушує постійно аналізувати ситуацію.

І хоча механіка бою, здається, знайома, саме ця гнучкість і багатогранність робить систему унікальною. Тут немає місця для легких перемог (хіба на найлегшому рівні складності Story).

Звук і музика Clair Obscur: Expedition 3

У світі Clair Obscur: Expedition 33 звук — не фон. Це голос гри. Він не супроводжує гравця, а веде за собою, шепоче, іноді кричить. Іноді мовчить — але так голосно, що починаєш тривожитись. Саунд-дизайн тут не просто професійний — він філігранний.

Що важливо — музика тут динамічна. Вона реагує на ваші дії, але не нав’язливо. На кожній локації, саундтрек підлаштовується під атмосферу. У боях музика не просто наростає, а розгортається в драму. Кожна битва звучить, як остання, навіть якщо це перший ворог у списку.

Озвучка — сильний бік гри. Англійський дубляж виконаний з повагою до матеріалу, але справжній діамант — французька озвучка. Вона звучить автентично, із тією самою емоційною глибиною, яку не завжди передає переклад.

Clair Obscur звучить так само унікально, як і виглядає. Це рідкісний приклад, коли звук не просто доповнює гру — він її формує. І якщо граєте без гарнітури — втрачаєте половину досвіду. Серйозно. В цій грі звук не другорядний. Він — один із головних героїв.

Графіка Clair Obscur: Expedition 33

Гра використовує всі технічні можливості Unreal Engine 5, але не для того, щоб осліпити трасуванням променів. Ні, тут промені малюють відчуття, а текстури передають сенси. Це той випадок, коли технологія підпорядкована художній меті — і результат вражає.

Уявіть світ, у якому архітектура Ар-Нуво зливається з розбитими статуями, а вулиці виглядають як галереї снів. Візуальна мова гри — поєднання Далі, Магрітта і Босха, помножене на зловісну естетику згасаючої цивілізації.

Кожна локація — експеримент з кольором, формою і текстурою. Гра майстерно використовує освітлення, глибину поля та атмосферні ефекти, щоб створити не просто занурення, а емоційний тиск. HDR — не декоративна функція, а канал передачі меланхолії.

Моделі персонажів виглядають не як порцелянові ляльки, а як живі люди. Анімації плавні. Особлива увага — до облич. Лицьова анімація тут не просто якісна, вона драматична. У погляді можна прочитати те, що не сказано діалогами. Це емоційна мова без слів — і вона працює сильніше, ніж будь-який монолог.

Замах — це мазок. Удар — спалах фарби. Кожна битва виглядає як живий мурал у русі. Unreal Engine 5 дозволяє реалізувати складні частинкові ефекти, симуляцію рідин і динамічне освітлення без втрати продуктивності — принаймні на сучасному залізі.

Автор цих рядків вирушав у експедицію як на топовому ноутбуці MSI Titan 18 HX Dragon Edition Norse Myth, так і на майже народній — десктопній GeForce 5070.

Тут немає надмірностей. Навіть у найпишніших сценах камера вміє тримати фокус, UI не заважає, а композиція кожного кадру витримана.

Clair Obscur: Expedition 33 — рідкісний приклад, коли графіка є не прикрасою, а органічною частиною досвіду. І хоча технічно тут не все ідеально (деякі фризи під час перемикань сцен все ж помітні), враження загалом — це візуальний вірш, що хочеться перечитати ще раз. І ще. І ще.

Ціни

Художньо-бойовий проєкт від Sandfall Interactive з’явився на віртуальних полицях 24 квітня 2025 року. Стандартне видання коштує 1 499 гривень, а ось Clair Obscur: Expedition 33 — Deluxe Edition обійдеться у 1 799 гривень.

До Deluxe-версії входить:

• Базова гра;
• Колекція «Квіти»: шість костюмів і зачісок, натхнених квітами Люм’єра, а також шість варіацій костюму «Гоммаж» — по одному для кожного з героїв;
• Індивідуальний костюм «Світло» для Маель;
• Індивідуальний костюм «Тінь» для Густава.

І якщо гравцеві до вподоби не лише влучно блокувати ворожі атаки, а й робити це стильно, в образі квіткового месника — доповнення створене саме для нього.