Огляд Diablo IV: Lord of Hatred — кінець Ненависті

Назва нового доповнення Lord of Hatred прямо говорить про конфронтацію з головним аспектом Ненависті, але зважаючи на досвід попереднього доповнення, — Vessel of Hatred, до останнього моменту трималися сумніви чи дійсно автори закінчать арку сімейства Мефісто, чи тягтимуть цю гуму роками. Відповідь на це, та багато іншим запитань ми зараз дамо у нашому огляді Diablo IV: Lord of Hatred.

Батько Ненависті

Після подій Vessel of Hatred Нійрель продовжує пошуки способів покінчити з Мефісто, який під виглядом пророка Акарата розпустив пута ненависті по всьому Санктуарію та дістався колиски життя — острову Сковос. Саме на цьому віддаленому клаптику землі Ліліт та Інарій створили людство. Саме тут зосередиться остання глава битви за людство.

Lord of Hatred розганяється не так жваво, як попереднє доповнення. Проте вже з другої години повертають старих персонажів та знайомлять з новими, а сюжетний горщик невтомно наварює запитання, підозри та інтриги. По рівню цікавості та насиченості доповнення зрівнюється з оригінальною грою, а подекуди навіть перевершує її.

Огляд Diablo IV Vessel of Hatred. Новий початок, який розчарував

Головні битви відбуваються не тільки на твердій землі, а й свідомості протагоніста. Мефісто своїм чарівним голосом навіює сумніви та страх перед невідомим майбутнім. Цим він якісно відрізняється від інших ворогів, які віддають перевагу грубій силі та прямій конфронтації. Навіть його мету до кінця важко зрозуміти.

Повагу викликає бажання сценаристів поставити крапку в історії Ліліт та Мефісто. Автори трішки перестаралися в обрубуванні кінців цієї арки. Вони закрили абсолютно усі питання, які тільки можна було закрити, щоб навіть прискіпливі фанати не знайшли простору для інтерпретації. Не вистачило тільки фінального епічного CG-відео, які були в оригінальній грі та попередньому доповненні. 

По мітології всесвіту гри Первинне Зло неможливо повністю знищити, вони завжди переродяться, завжди знайдуть шлях повернутися. Я впевнений, що через 10-15 років коло зробить новий оберт і в умовному Diablo VII ми знову зустрінемося з Мефісто і можливо з Ліліт. Проте зараз героїв чекають нові виклики та старі вороги.

Більшу цікавість та інтригу тримає не хто буде наступним Первинним Злом, якого ми боротимемо, Баал чи Діабло, а коли вони з’являться, — у наступному доповненні, чи вже у Diablo V. Цьогоріч серії виповнюється 30 років, чекаємо на анонси у вересні під час Blizzcon 2026.

Новий регіон своїми випаленими сонцем полями та краєвидами на море, чиї хвилі розбиваються об могутні скелі острова нагадує Titan Quest. Навіть назви наче походять з грецької мітології. 

Куб Чудес

Нові класи Diablo IV: Lord of Hatred приємно здивували, але маємо й легкий присмак розчарування. Довгоочікувана поява Паладина виправдала себе. На зараз це, мабуть, найцікавіший клас у грі. Він динамічний, різносторонній, видовищний і за нього можна було грати кілька місяців до офіційного виходу гри, варто було зробити попереднє замовлення доповнення.

Чаклун (Warlock) це вже другий новий для серії клас який дебютує саме в Diablo 4. На превеликий жаль, він сприймається як ще один чародійський клас. Він має свої фішки та унікальні механіки, як от подвійний ресурс, але зрештою, занадто схожий “сорку” з вкрапленнями Некроманта. Акцент тут більше на самій ідеї, що ми прикликаємо демонів для боротьби з демонами. Така собі зрадонька, але не зовсім.

У мене з цим класом пов’язані теплі спогади ще з часів World of Warcraft, тому сюжет я проходив саме за Варлока. Це потужний клас, але на тлі того ж Паладина, чи в порівнянні з Духонародженим з минулого доповнення, він трішки відстає у моєму особистому рейтингу.

Окрім нових класів доповнення Diablo IV: Lord of Hatred додало три важливі механіки, але спочатку про менш кардинальні зміни. Сковос це острів, а тому великий акцент у ньому робиться на риболовлі. Нам теж дозволили ловити рибку велику та маленьку. Механіка відвертий ґімік і я впевнений, розробники зробили її по фану, аби відволіктися на кілька хвилин від шинкування монстрів.

Давні фанати серії від самого релізу Diablo 4 просили оверлей мапи, як в оригінальних іграх серії. Нарешті її додали, але на мій смак орієнтуватися по ній не так зручно, як дивитися на мінікарту. Хоча це справа звички.

Додали фільтр луту, тож тепер можна гнучко налаштувати який тип предметів потраплятиме в поле зору гравця, або ж на який варто звернути увагу. Дуже зручно, якщо потрібно знайти спорядження із заданими параметрами, або предмети конкретного типу.

Максимальний рівень підняли до 70, разом з цим переробили дерево талантів. Загальні пасивні таланти повністю прибрали. Натомість кожна активна здібність отримала кілька пасивних функцій. Відкриваються вони парно з вибором лише одного з пари. В кінці цього короткого шляху чекає талант який може кардинально змінити дію обраної здібності. Великий недолік, що для старих класів деякі пасивки будуть заблоковані до покупки доповнення.

Першим сюрпризом став Амулет Городримів. Ми вже бачили схожу механіку багато разів: в пусті комірки вставляємо печатки які дають різні бонуси. І на початку гри дійсно нічого особливо. Це може бути просто бонус до отриманого досвіду чи захист від стихії. Та пізніше печатки складають у комплекти, які дають свої бонуси, часто суттєві. До прикладу одночасно активуються усі закликання вказаної групи.

Комплекти бувають різних типів і щоб зібрати бодай один доведеться заморочитися з пошуком потрібних типів Печаток. Ядро Амулета, який відкриває комірки, теж дає бонуси, якщо використані відповідні печатки. Амулет не перевертає гру, але чудово її доповнює.

Другим і ще більшим сюрпризом став Куб Городримів. Практично усе, що ви можете уявити, що можна зробити з предметом — Куб зробить це. Покращити якість предмета, знизити його якість, змінити випадковий параметр чи змінити усі параметри предмета. Об’єднати три предмети однакового типу в один випадковий цього ж типу. Створити зі звичайного предмета унікальний. Чи навіть об’єднати три однакових унікальних предмета в такий самий, з надією, що він отримає кращі параметри. Це кардинально змінює підхід до луту та пошуку необідних предметів. Обмеженість ресурсів роблять цю механіку ще більш значущою.

Diablo 4 може не подобатися з багатьох причин, але якщо спробувати кожну активність пробігти хоча б по одному разу поспіль, на це піде до десятка годин. При досягненні рівня складності Torment I, на якому відкриваються усі механіки та увесь контент гри, казуальний гравець може отримати ступор, від кількості вибору занять.

Допомогти позбутися цього стану покликані “Плани війни” (War Plans), які стають доступними після проходження сюжету Diablo IV: Lord of Hatred. Концептуально, це плейлист, який концентрує увагу на конкретних активностях. Деякі з них можуть давати додаткові ресурси чи предмети. Що стосується Кошмарних Підземель та режиму Орди, при відсутності ключів, гра створить їх автоматично.

Для цікавості режиму, кожна активність має своє дерево модифікаторів. До прикладу Дерево Шепіту може давати чотири скрині на вибір замість стандартних трьох. Або ж давати лише Ящик з ресурсами або Ящик Хаосу з випадковою нагородою.

З неочевидних плюсів Планів війни, це хороший спосіб тайм-менеджменту. Зайти у гру на два-три плейлисти та далі займатися іншими справами. Це сильно спрощує контроль за часом, бо часто годинка у грі перетворюється у “ще одне підземелля” і так до глибокої ночі. 

До вже наявних активностей додали Арену з нескіннчеими хвилями монстрів, а складність зростає з кожною перемогою. Але квиток в цей режим виявився таким рідкісним, що мені він досі не потрапляв.

Diablo IV: Lord of Hatred вийшло дійсно масштабним оновленням з чудовою та завершеною сюжетною кампанією (чи навіть двома; Vessel of Hatred дають бонусом) та ґрунтовними змінами в основні механіки гри. Воно не змінило шальки терезів складності у бік гардкорних фанатів жанру і навряд розробники колись підуть на цей крок. Але для своєї аудиторії Diablo IV має недосяжний рівень якості та кількості контенту, який здатна запропонувати гра людині з обмеженим часом на інтерактивні розваги.