10 липня до екранів українських екранів добирається фантастичний трилер «Саван» — новий та, ймовірно, останній фільм родоначальника боді-горору та живого класика, 82-річного Девіда Кроненберга. В одному з інтерв’ю режисер зізнався, що ця стрічка надзвичайно особиста для нього, прозвучала навіть характеристика «автобіографічна». Її сюжет став наслідком пережитого Кроненбергом горя, викликаного смертю його дружини Керолін Зейфман, яка сталася у 2017 році. Про що говорить Кроненберг з глядачем, та як він це робить, пропонуємо дізнатися в огляді фільму.

«Саван» / The Shrouds

Жанр науково-фантастичний трилер, жахи, драма
Режисер Девід Кроненберг
У ролях Венсан Кассель, Діане Крюгер, Ґай Пірс, Сандрін Голт, Елізабет Сондерс, Дженніфер Дейл
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

У кожного технологічного генія-багатія свої примхи. Наприклад, Тоні Старк, який зійшов на екран зі сторінок барвистих коміксів, сконструював суперброню, та й таку, що навіть плани Таноса по знищенню половини всесвіту зазнали краху. Цілком реального Ілона Маска, здається, остаточно поплавило. А от головний герой фільму Девіда Кроненберга «Саван» Карш, після смерті своєї дружини Беккі від раку, створив високотехнологічний… цвинтар.

Особливість незвичайного кладовища полягає у тому, що за допомогою спеціалізованого савана родичі мають змогу спостерігати за розкладанням тіл похованих наживо. Трансляція з 3D-зображенням передається на екран, встановлений на надгробку, а також на застосунок в айфоні. Технологія отримала назву GraveTech. Карш і сам систематично користується нею, час від часу заглядаючи у могилу Беккі, а місце поряд він дбайливо забронював для себе.

Одного разу кілька могил на кладовищі піддаються оскверненню, а технологія — хакерській атаці, через що доступ до трансляції стає недоступним. Під підозру Карша потрапляють усі, хто може бути зацікавлений у такому розвитку подій — від колишнього коханця його дружини та надалі її онколога до російських чи китайських спецслужб, зацікавлених у шпигунстві.

Мабуть, не варто зайвий раз нагадувати, що Девід Кроненберг зробив для кіно, зокрема це стосується жанру боді-горора. Того напрямку, на який сьогодні повертається мода завдяки неймовірному успіху торішньої «Субстанції» — першого в історії жанрового представника, що отримав номінацію на «Оскар» в категорії «Найкращий фільм».

А вже у серпні в прокат має вийти «Одне ціле» — історія про те, як Дейв Франко та Елісон Брі химерним чином зіллються в щось єдине. Фільм дебютував на кінофестивалі «Санденс», і критики всі як один залишилися у захваті, охрестивши стрічку «найкращим горором року».

У «Савані», втім, від тілесного жаху лишилися крихти — страшні трансформації трапляються у поодиноких сценах, зокрема з тілом Діане Крюгер (для усіх зацікавлених — оголеним). Натомість Кроненберг зосереджується на персонажі Венсана Касселя, і зовсім не важко здогадатися, що це і є сам Кроненберг, котрий ось так дивно намагається пережити горе. Разом з тим цей переконаний атеїст недвозначно натякає, що він думає про так зване життя після смерті.

А уся та конспірологія та теорії змов стосовно китайських шпигунів, російських хакерів тощо, котрі супроводжують розповідь — не більше ніж лушпиння. Якщо хочете, рятівна соломинка, за яку намагається вхопитися головний герой, аби бодай якось піддати логічному поясненню передчасну смерть близької людини. Але ніякого пояснення, жодних інструкцій, звісно, на такий випадок не існує.

Оповідання у «Савані» виключно неспішне та діалогове, це ще один фільм з розряду тих, які подобаються критикам і не подобаються глядачам — достатньо звернути увагу на відповідні рейтинги Rotten Tomatoes. Одним до вподоби копирсатися у прихованих сенсах та самоцитатах (а в цьому фільмі воістину кроненбергівського вдосталь), іншим — банально нудно спостерігати за тим, як протягом двох годин у кадрі практично нічого не відбувається.

Та й направду воно не повинно. Постановник давно перебуває у тому статусі, коли йому глибоко начхати на те, що глядач може його не зрозуміти. Той же «Відеодром» (1982) не отримав визнання тогочасної публіки та провалився в прокаті, але зараз це беззаперечна культова класика, яку багато хто вважає найкращою стрічкою у кар’єрі канадського класика. Навряд чи «Саван» чекає та сама доля, але хтозна, почекаймо кілька десятиліть.

Венсан Кассель та Діане Крюгер знову зустрічаються на знімальному майданчику після пригодницької біографічної драми «Сент-Екзюпері», і варто відзначити, тут взаємодія між ними куди інтимніша. Він усюди роз’їжджає на своїй Tesla та спілкується зі штучним інтелектом на ім’я Ханні, вона — не соромиться роздягнутися перед камерою. Чергові проблеми, якщо ми вже згадали про Тоні Старка, з тутешнім генієм-мілліардером-плейбоєм виникають у Ґая Пірса, який постав на екрані таким самим невпевненим у собі ботаном в окулярах, яким він був в експозиції «Залізної людини 3» (2013).