17 липня на екрани кінотеатрів повернулася популярна слешер-франшиза 90-х «Я знаю, що ви скоїли минулого літа», наразі вже з четвертим фільмом. Поряд з новими дійовими особами — компанією недолугої молоді, яка вирішила приховати спровоковану кимось з них летальну ДТП і жити собі далі — до серії повернулися її ветерани Дженніфер Лав Г’юїтт та Фредді Принц-молодший. В цьому огляді з сумом констатуємо, що деяким привидам з далекого минулого краще взагалі не повертатися.
Жанр слешер
Режисерка Дженніфер Кейтін Робінсон
У ролях Медлін Клайн, Чейз Суї Вондерс, Джона Гауер-Кінг, Фредді Принц-молодший, Дженніфер Лав Г’юїтт, Біллі Кемпбелл, Остін Ніколс
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт
Після однієї пафосної урочистості компанія шкільних друзів відправляється дивитися на феєрверки. Зупинившись на узбіччі, один з молодиків починає дуркувати прямо посеред дороги, що призводить до аварії. Авто невідомого водія зривається у прірву, а група ошелешених хлопців і дівчат вирішує нікому не розповідати про цей випадок і забути про нього, як про дурний сон.
Наступного літа життя героїв перетворюється на пекло, коли білявка Даніка, яка настирливо намагається вискочити заміж, отримує тривожну записку з тим самим написом «Я знаю…» і далі по тексту. Не забариться і поява маніяка-рибалки з хрестоматійним гаком м’ясника напереваги. Тепер приреченим буде точно непереливки.
На хвилі успішного постмодерністського переосмислення слешера, влаштованого Весом Крейвеном у його культовому «Крику» (1996), стало зрозуміло, що безжальні маніяки, які ганяються за переляканими школярами, досі можуть бути цікавими глядачу. Роком пізніше вийшла перша частина «Я знаю, що ви скоїли минулого літа», сюжет якої ґрунтувався на однойменному романі Лоїс Дункан. Примітно, що сценаристом обох молодіжних жахастиків виступив Кевін Вільямсон, проте, на відміну від крейвенівського хіта, цього разу на перевинайдення велосипеда ніхто не претендував.
Насправді фільм виявився досить посереднім, але на тлі зародження жанрової активності та симпатичних акторів у кадрі він став комерційним хітом, тож продовження не змусило себе довго чекати. Але краще б його не було. «Я досі знаю, що ви скоїли минулого літа» (1998) повернув в обойму Дженніфер Лав Г’юїтт та Фредді Принца-молодшого та разом з тим скидався на зроблену нашвидкуруч автопародію. А про дурнуватий триквел «Я завжди знатиму, що ви зробили минулого літа», який вийшов у 2006-му одразу на відео і привніс у міфологію недоречні елементи надприродного, у пристойному суспільстві згадувати не прийнято.
Оскільки слешер вкотре задихав на повні груди, неможливо знайти більш слушного моменту для реанімації цієї добряче призабутої франшизи. В приклад, звісно, в першу чергу ставимо успішне повернення на екрани «Крика».
Як доказ сьогоднішньої трендовості жанру беремо також до уваги одвічне протистояння Лорі Строуд та невмирущого Майкла Маєрса у «Хелловіні». Криваве розпилювання тіктокерів Шкіряним обличчям у «Техаській різанині бензопилою» зразка 2021 року. Експлуатацію клоунів («Жахаючий», «Клоун Френдо»). Ну і як не згадати про успіх нещодавнього «Пункту призначення: Родове прокляття» — ще одного молодіжного горору давно минулої епохи, про яку так люблять згадувати міленіали.
І це не кажучи про дрібніших жанрових представників, які систематично з’являються на екранах і нерідко розбавляють побігеньки від маніяка класичними тропами з інших напрямів кіно, як от «день бабака» («Щасливий день смерті»), обмін тілами («Химери»), подорожі у часі («Абсолютний вбивця», «Часовий зріз») тощо.
Тож у контексті ризиків автори новітньої версії мали б почуватися спокійніше за своїх попередників. Якщо у 97-му ті орієнтувалися на шалений успіх «Крика» та ім’я Кевіна Вільямсона в сценаристах та й тільки, то нинішні кінороби виступають на куди безпечнішій території. Або, якщо хочете, на добряче протоптаній жанровими побратимами стежині. Та й гру на ностальгічних почуттях глядачів ніхто не скасовував.
Але навіть у настільки сприятливий для своєї появи час фільм режисерки Дженніфер Кейтін Робінсон виглядає дуже невпевнено — це все ще той самий посередній невигадливий слешер родом з 90-х, тільки у 2025-му.
Тобто 28 років по тому практично нічого не змінилося. Знову тут у нас компанія молодих бовдурів, гра в кішки-мишки з таємничим убивцею, кілька кривавих розправ, велике викриття у фіналі. Занавіс. Це настільки ледаче і банальне ніщо, що навіть умільцям з «Дуже страшного кіно» не буде над чим пожартувати.
Щодо використання персонажів, як старих, так і нових, стрічка наступає рівно на ті ж граблі, що і численні попередники. Молодь тут як завжди безпорадна, а запрошені для галочки ветерани — кричуще зайві, адже існують у сюжеті суто заради ностальгії за часами, «коли трава була зеленіша і кіно знімали краще». Таким чином марні пенсіонерські виступи добре знайомих облич провокують емоції кардинально протилежні тим, які намагалися викликати творці. Здебільшого це злість і розчарування.
Особливо вони відчуваються у бездарному фіналі, події якого ми, звісно ж, розкривати не будемо, а також під час нікудишнього камео, від якого стає тільки гірше.
«Вона така сексуальна. Шкода, що мертва» — зізнається одна з персонажок стосовно Гелен Шиверс у виконанні Сари Мішель Ґеллар. Здавалося б, давно беззаперечно померла і ця франшиза, та ба, знайшлися ентузіасти, що дістали її трупик з затишної труни. Доцільність затії вкрай сумнівна, тож лишається тільки сподіватися, що наступного літа повертатися у злощасний Саутпорт нікому не доведеться.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.
