Мені як журналісту сидіти дома набридло. Інформації обмаль. Вирішила поїхати в центр міста, щоб побачити все на власні очі. У планах було записатися до лав тероборони. Що з цього вийшло? Читайте далі.
Сьогодні проїхалась до центру міста. Враження гнітюче. Людей на вулицях майже немає. Магазини зачинені. Величезна колона автомобілів рухається у напрямку житомирської траси. Через це на Проспекті Перемоги утворилася пробка довжиною в декілька кілометрів. Кияни здебільшого намагаються закуповувати їжу у продовольчих магазинах, які досі працюють. Метро сьогодні працювало в обмеженому режимі – червона гілка не працювала взагалі. Рух на ній відновили лише після третьої години.
З усього громадського транспорту працює метро і трамваї. Маршрутки у переважній більшості не працюють.
В центрі міста та на околицях можна побачити військові вантажівки. Куди вони їдуть і що роблять — незрозуміло. Зовнішніх ознак того, що місто готується до оборони не видно: барикад немає, протитанкових їжаків та колючого дроту теж. Мішків з піском у вікнах магазинів теж не спостерігається.
От що точно помітно — так це людей зі зброєю. Як військовослужбовців, так і просто людей у камуфляжі. Поліція теж, судячи з усього, перейшла на посилений режим патрулювання. Майже всі поліцейські озброєні автоматичною зброєю.
В метро поступово збираються люди з тривожними валізками. Виглядає так, що вони збираються там ночувати. До речі, проїзд у метро відсьогодні безкоштовний. Також, судячи з останніх повідомлень, у Києві з 22.00 запроваджується комендантська година.
Пройшлася по Хрещатику. Хотіла записатися до тероборони, але невдало. На дверях рекрутингового пункту висить оголошення про те, що потрібно звертатися до військкоматів за місцем проживання. Це дивно тому, що на її сторінці зазначено саме ця адреса – Хрещатик, 25. А найцікавіше те, що в приміщенні самого пункту нікого не було. На телефоні дзвінки вони теж не відповідають. Ось така у нас «чудова» організація.
Оскільки з теробороною нічого не вийшло вирішила піти до КМДА. Біля КМДА стояв один єдиний намет «Правого сектору». Тільки-но спробувала поспілкуватися з тими, хто у ній сидів, як завила сирена повітряної тривоги. Довелося разом з усіма бігти до бомбосховища до КМДА. Як потім з’ясувалося, тривога була хибною.
Чомусь особливо запам’яталася знімальна група якогось іноземного телеканалу, яка вела пряму трансляцію просто з-під будівлі КМДА. Причому, коли завила сирена, вони теж разом з усіма побігли до бомбосховища.
Вдалося поспілкуватися з представниками «Правого сектору» і людьми, які хотіли записатися до його лав. Вік у них різний – декому 20 років, декому 60. Багато приїжджих. Деякі з них прийшли з повною екіпіровкою – рюкзак, камуфляж, зброя. А деякі просто так, тобто без нічого. Але всіх їх об’єднує одне бажання – захищати Київ.
«Записатися до на дуже просто. Ви пишете заяву на командира 13 резервної сотні «Правого сектору» і долучаєтесь до нас. Наразі ми працюємо разом з поліцією в патрульних групах. Поліція приїжджає і забирає наших людей для того, щоб стежити за правопорядком на вулицях міста. З теробороною ми теж формуємо бойові групи для захисту підходів Києва. Вороги сюди не зайдуть», — пояснив командир 13 резервної сотні «Правого сектору» Гудко Максим.
За його словами, якщо у людини немає бойового досвіду, то її передадуть до групи досвідчених командирів. Їх там навчать як вправлятися зі зброєю та що потрібно робити під час бойових дій. Але тут є вікові обмеження. Вони беруть людей лише з 22 років. Їм не потрібне зайве геройство.
«Я бачу у цій ситуації лише два варіанта. Перший – тікати з міста, а другий – оборонятися. Хоча у мене немає військової підготовки. Сидіти дома я просто не можу. Мій друг має теж підійти, але він зараз заспокоює свою дівчину. У мене в рюкзаку лише найнеобхідніше — теплі речі, білизна, пігулки та їжа», — поділився Олексій.
Інший хлопець теж не зміг відсиджуватися у квартирі.
«Ворог напав на нашу країну. Його потрібно бити і захищати свою країну. Я взагалі поїхав би на передову, але поки не знаю як це зробити. Я вже маю деякий бойовий досвід», — розповів Володимир.