Розповідь про українські мальописи не буде повною, якщо не згадати «Максима Осу» Ігоря Баранька. Це, мабуть, найбільш український з коміксів вітчизняних авторів, хоч він і був написаний французькою, а надрукований взагалі у Бельгії. З іншого боку, старанно плекаючи українську автентичність, він залишається на подив інтернаціональним, зрозумілим читачам й у Аргентині, й у Японії. А ще ми, дасть бог, коли-небудь нарешті отримаємо фільм, знятий по цьому твору, але це не точно.

Якщо ви не знаєте, хто такий Ігор Баранько, як він почав малювати та писати графічні історії, та чому найбільш відомі його твори виходили французькою, ми переадресуємо вас до попередньої статті, про дуже незвичайний мальопис «Орда» того самого автора. Тут ми поговоримо саме про «Максима Осу».

«Максим Оса» – це дуже хитра історія, яка спочатку прикидається майже традиційним містичнім оповіданням з української класики. Тут є козак, якого оголосили мертвим та поховали; є страшний вовкулака; є відьма та срібна куля, що має її вбити; є пан філозоф-гуманіст, що мріє про утопічну державу, де татари читатимуть Платона верхи на коні, а козаки сперечатимуться про творення світу; є дяк, що бачив дивне; є наречена, що не дочекалась козака з походу; є багато горілки та все таке інше. Тут напрочуд яскраві, фактурні герої та природна співуча мова. Таких героїв міг би створити Котляревський, Квітка-Основ’яненко, Шевченко чи Гоголь, тобто тут дуже міцне саме українське підґрунтя і це добре.

Але поступово «Максим Оса» з містичної історії перетворюється на дуже непоганий детектив, де головний герой, розбишака та шибайголова, стає майже українським Шерлоком Голмсом XVII сторіччя у шароварах, з шаблюкою та вусами, заправленими за вуха. Одні обвинувачення змінюють інші, кількість підозрюваних зростає… За цією історією цікаво спостерігати до самого фіналу.

Взагалі то, в «Максимі Осі» є елементи майже будь-якого жанру. Містики, детективу, побутової драми, гуморески, бойовику (який козак не любить добру бійку!), навіть легкої еротики. Чого варта зваблива шинкарка, цицьки якої відволікають Максима від розслідування, а ще тут є дуже фривольна сцена покарання князівни Маринки.

Комікс намальовано у традиційній для Ігора Баранька й дуже впізнаній манері, але на відміну від «Орди» він чорно-білий. Здається, автор зробив це навмисно, щоби наблизити графіку до офортів чи фрязьких аркушів (лубків) козацької доби. І йому це вдалось, деякі зображення дуже близькі до картинок з козаком Мамаєм, що можна було придбати на будь-якому ярмарку за часів Гетьманщини. У цьому виданні мальописа від видавництва UA Comix декілька прикінцевих сторінок з портретами персонажів взагалі то виглядають як повноцінні офорти.

Вперше комікс «Максим Оса» під назвою Maxym Osa вийшов французькою в Бельгії у видавництві Éditions Joker. Перший том – «Максим Оса: Людина з могили» / Maxym Osa: L’Homme d’outre-tombe у 2008 р., другий «Максим Оса: Скарб вовкулаки» / Maxym Osa: Le trésor du loup-garou у 2009 р. У 2010 р. одеське видавництво «Євгеніос» надрукувало російський переклад коміксу, саме так ваш покірний слуга вперше познайомився з творчістю Ігора Баранька. І хоч перекладачі спробували використати мову, близьку до малоросійської говірки Гоголя, це було не зовсім те, що треба. Тому вже в 2011 р. той самий «Євгеніос» зробив переклад з російської на українську. У 2016 р. теж українською комікс перевидало миколаївське видавництво Asgardian Comix.

І нарешті у 2020 р. «Максим Оса» вийшов у львівському UAComix (у співпраці з RedRoomComix), в новому перекладі Олени Лісевич. Це теж адаптація з російської, а не з французької, і саме про неї ми розповідаємо. Новий переклад вийшов вдалий, з дуже жвавою, мальовничою мовою та взагалі, це якісне видання з на подив цупкого паперу, з суперобкладинкою. Саме суперобкладинка може ввести вас в оману. Справа у тому, що на ній гарним нарбутівським шрифтом написано «Український мальопис. Том 1», хоч це обидва існуючих томи «Максима Оси» під однією обкладинкою. Справа у тому, що це не пояснення до саме цього видання, це назва серії видань українських коміксів, що запланували у UAComix.

Відсутність продовження — це найбільший недолік «Максима Оси». І хоч це цілком завершена історія, там є великий простір для розвитку, а майже кожен з героїв мальописа заслуговує на персональний спін-офф. На жаль, з 2009 р. Ігор Баранько не повертався до цих персонажів, взагалі то, у автора майже нема коміксів-сиквелів. Хоча чутки про те, що коли-небудь Баранько продовжить історію Максима Оси, князя Кричевського та його доньки, час від часу з’являються знову. Була надія, що після появи фільму по коміксу Баранько може намалювати продовження, але…

Фільм по «Максиму Осі», який має стати першим українським художнім фільмом по коміксу, перебуває, здається, у виробничому пеклі. Перша інформація про цю стрічку з’явилася ще у 2012 році, коли про свої наміри заговорила україно-польська студія HanzhonkovFilm. Фільм начебто навіть залучив фінансування Держкіно, а Баранько нібито контролював процес як арт-директор. При загальному кошторисі у 63 млн. грн. держава начебто надала 19 млн. грн. Потім мова йшла вже про повне фінансування, потім — знов про часткове, кошторис урізався, зйомки то проводилися, то переносилися… У 2015 році на Kyiv Comic Con навіть показали досить непоганий тізер-трейлеру стрічки, але… На дворі вже 2021 р., а про фільм нічого не чутно. Прикро, тому що комікс Баранька – це майже готова розкадровка усіх, навіть бойових, сцен, ця графічна історія несамовито кінематографічна.

У будь-якому разі, з’явиться коли-небудь перший український фільм по українському коміксу чи ні, продовжить Ігор Баранько цю історію чи ні, «Максим Оса» – це книжка, яка повинна бути в бібліотеці кожного українця і стати на полицю поряд з «Конотопською відьмою», з «Пропалою грамотою» (Максим Оса навіть трохи схожий на козака Василя з екранізації цього оповідання Гоголя), з «Паном Халявським» та іншими класичними творами.

Хоча перший наклад «Максима Оси» видання 2020 р. майже зник з більшості онлайн-майданчиків, мальопис все ще можна придбати, наприклад, на сайті самого видавництва UA Comix. Крім того, через деякий час планується другий наклад. Я навіть заздрю тим, хто буде знайомитися з пригодами Максима Оси вперше. З іншого боку, я з задоволенням прочитав цю історію вдруге і, можливо, через деякий час перечитаю її ще раз.