Ракети Zuni: довгий шлях від В’єтнаму до України

У січні 2023 року США повідомили про надання ракет Zuni у черговому пакеті допомоги Україні. А вже навесні стало відомо про їх перше застосування на фронті. Розповідаємо про особливості цих ракет-ветеранів і чому сам факт їх передачі та  експлуатації у Повітряних силах України є гарною новиною. 

Історія Zuni

Zuni – довгожитель у світі ракет. Створена ще у 50-х роках минулого століття ця зброя брала участь навіть у В’єтнамській війні. Вона використовувалась Військово-морськими силами США і Франції, а також Корпусом морської піхоти США. Ракети запускались з гелікоптерів Super Cobra, штурмовиків Thunderbolt II та винищувачів F-16 та F/A-18 Hornet.

Серійно виробництво Zuni почалось у 1958 році, ліцензію на виготовлення цих ракет закордоном отримало бельгійське підприємство, яке належить корпорації Thales, відоме нам завдяки постачанню систем ППО Crotale чи SAMP/T.

Zuni як ракета класу «повітря-земля» використовувалась для ударів по наземних і надводних цілях (танки, малі кораблі, артилерійські батареї), укріпленнях, фортифікаціях і скупченнях ворожої техніки, однак від самого початку ракета належала до класу «повітря-повітря». 

Цікаво, що ракети були названі на честь індіанського племені Зуні з територій сучасного Нью-Мексико (штат на Південному Заході США), а в Австралії студенти інституту космічних досліджень використовують їх для експериментів. Історія могла б залишити Zuni на сторінках підручників і полицях музеїв, однак європейці з MBDA вирішили інакше та у 2009 році провели модифікації, які вернули Zuni в сучасний бойовий стан. 

Конструкція та модифікація від MBDA

Щоб зрозуміти, наскільки цікаве рішення запропонували європейці треба вивчити вигляд Zuni у базовому форматі. Zuni як авіаційна ракета нагадує некеровані радянські С-13 або С-25, однак має кращі техніко-технічні характеристики, наприклад дальність стрільби Зуні становить 8 км, а С-25 всього 3 км. 

Сімейство Zuni об’єднує кілька типів ракет з різними ракетними двигунами та боєголовками (фугасні, осколкові, тяжкі бронебійні як от Zuni Mk32 Mod 0 ATAP, освітлювальні чи димові). Ракета випускається з пускового пристрою LAU-10, який представляє трубу з чотирма напрямними для ракет.  

І що ж придумали в MBDA? Зробити Zuni керованою! Тисячі старих бомб отримали нову секцію наведення та управління WGU-58/B, яка перетворила Zuni у точну керовану ракету з лазерним наведенням. У 2009 році компанія розповіла, що провела успішні тести нової модифікації по нерухомих і рухомих цілях. 

Систему лазерного наведення WGU-58/B прикріпили до передньої частини ракети, що є розумним і економічним рішенням, адже WGU-58/B  сумісна з капсулою старої системи пуску LAU-10. Модифікація зробила Zuni важчою та більшою, однак всі інші характеристики залишилися незмінними. Тобто по суті перевірена роками та бойовими діями ракета, що здатна заподіяти значну шкоду противнику стала керованою, а головне точною.

У MBDA наголосили, що це дозволяє використовувати ракету у безпосередній близькості до дружніх сил або націлитися на конкретну точку. Варто нагадати й те, що літак з Zuni несе 4 ракети у пусковій установці, а більшість ракет з лазерним наведенням пропонують одну чи дві ракети. Тобто Zuni подвоює кількість цілей для ураження за один бойовий виліт.

Залишається відкритим питання – які Zuni приїдуть в Україну? Модифіковані чи базові версії? У Пентагоні не розповсюджуються на цю тему, називаючи лише кількість ракет, а це аж 4000 одиниць. Додатково радує й те, що американські партнери посилаються на історію з ракетами HARM, які українські військові успішно навчилися запускати з МіГ-29. У США впевнені, що Zuni в силах підвищити ефективність української авіації – як літаків, так і гелікоптерів. 

Таблиця технічних характеристик базових Zuni

Парк західних ракет сьогодні

Окрім Zuni та HARM Україна отримує від західних партнерів Storm Shadow (SCALP), JDAM, Brimstone, AIM-7 Sparrow та інші. Однак на останньому виді ракет хочеться зупинитися довше, адже їх постачання було оголошене лише 31 травня.

AIM-7 ще старші за Zuni (їх почали розробляти в 1947 році, а прийняли їх Штати на озброєння в 1956 році) і теж використовувалися у багатьох військових конфліктах, у тому числі у В’єтнамі. За роки свого існування ці ракети пройшли багато етапів модифікацій, результат одного з яких нам передають для застосування з ЗРК NASAMS. 

У технічних характеристиках AIM-7 Sparrow складно назвати “горобцем”, адже важить “пташка” близько 225 кг, де 39 кг становить бойова частина. Її швидкість сягає 1361,2 м/сек, а дальність стрільби – 70 км.

Така дальність вже дозволяє попрацювати по деяких пускових установках, розвідувальних системах і тому подібне. Ці ракети здатні працювати по ворожій авіації, а дальність ураження перевищує значення у більшості ракет, які зараз використовують в українському війську. Якщо ми отримуємо ракети Zuni та AIM-7 Sparrow, які запускаються з F-16, то певно немає сенсу думати, як пристосувати їх до радянських літаків, а чекати на передачу західної авіації. 

Однак те, що авіація критично потрібна для контрнаступу знають всі, а думка, що 4000 ракет полетять на голову окупантам гріє душу. Військові оглядачі коментують, що інженери змогли інтегрувати пускові установки AIM-7 Sparrow для Су-27, а Zuni для Су-25. І якщо керовані ефективні ракети можна використовувати з усього, що є, чому б ні? Навіть при наявності F-16, передача ракет, що сумісні з нашими літаками, є гарною новиною для нас і поганою для ворога. 

Назва AIM-7 Sparrow змусила автора замість висновку пригадати шкільний урок історії. Вчителька розповідала про помсту княгині Ольги древлянам, коли вона використовувала пташок з вогнем. Сподіваємось, що у сучасній боротьбі залізні “пташки” з твердопаливними двигунами допоможуть помститися окупантам і вигнати їх з нашої землі.