12 грудня в кінотеатрах стартував прокат екшн-горору «Ера перевертнів» з Френком Ґрілло у головній ролі. Режисером стрічки став Стівен С. Міллер, котрий усю кар’єру животіє у низькобюджетному кіно категорії Б на кшталт «Перше вбивство» (2017) з Брюсом Віллісом чи «План втечі 2» (2018) з Сильвестром Сталлоне. В огляді нижче з’ясовуємо, що ця новинка здатна запропонувати глядачу.

«Ера перевертнів» / Werewolves

Жанр бойовик, жахи
Режисер Стівен С. Міллер
У ролях Френк Ґрілло, Катріна Ло, Ільфенеш Гадера, Джеймс Майкл Каммінгс, Лу Даймонд Філліпс, Джеймс Кайсон, Ієн Вайт
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Рік тому внаслідок супермісяця у людей зненацька почала проявлятися суперздібність — кожен, хто піддався впливу «магічного» місячного сяйва перетворився на кровожерливого слинявого перевертня. Цьогоріч навчане гірким апокаліптичним досвідом людство намагається знайти ліки проти смертоносної мутації та вже готується до кривавої ночі, що неминуче насувається.

Серед розробників диво-вакцини знаходиться і вчений-біолог Веслі Маршалл — м’язистий чолов’яга у білосніжній маклейнівській майці. Паралельно він намагається перетворити будинок дружини героїчно загиблого брата і племінниці у неприступну фортецю. Коли тестування препарату йде не за планом, а вулиці заполоняють натовпи кудлатих і гарчащих у всю пащеку тварюк, відважний Веслі готовий дати бій вовкулакам і захистити тих, хто йому небайдужий.

З огляду на невибагливу зав’язку і подальший розвиток подій, «Ера перевертнів» становить химерний симбіоз «Псів-воїнів» та «Судної ночі», підкріплений сильно обмеженим бюджетом і тотожною бідністю творчої фантазії сценариста Меттью Кеннеді. Він також працював і над шпигунською нісенітницею «Код “Чорна канарка» з Кейт Бекінсейл, котра як ніхто інший в курсі, як треба розправлятися з ненависними лікантропами.

Чи варто згадувати прізвище головного героя, яке недвозначно натякає на режисера «Псів» Ніла Маршалла, та присутність у другій «Ночі» Френка Ґрілло. Останній, здається, скуштував того ж еліксиру молодості, що й Том Круз, щоправда, знімається в куди більш скромному кіно.

Вже сама передумова появи перевертнів виглядає, м’яко кажучи, сумнівно і поверхнево: глядача вводять в курс подій, обмежившись парою пояснювальних рядків у титрах на початку. Добре, грець із ним — гарно пропрацьований науково-фантастичний складник, який буде виглядати обґрунтовано, у стрічці, де зубата тварюка відгризає обличчя статисту — явно не обов’язковий. Проте перетворити потенційно страшний, динамічний і видовищний фільм на щось не просто безглузде, а ще й нескінченно нудне — то треба дуже постаратися.

Неможливо не «перейнятися» воістину фантастичними епізодами зіткнень перевертнів і людей, де нестачу бюджету маскують дратівливим епілептичним миготінням світла ледь не у кожній екшн-сцені. При цьому на шляху безстрашного героя виникатимуть виключно тупі звірюги, які самі кидаються під колеса автівки чи наштрикуються на металеві стовпчики для паркану, немов шашлики на шампур.

Про візуальну трансформацію людей у вовків годі й згадувати; у того ж Маршалла в його дуже скромних «Псах-воїнах» процес виглядав куди переконливіше (і навіть драматичніше завдяки акторській грі, зокрема, Шона Пертві), оскільки творці там чудово розуміли свої можливості та виходили виключно з них. Тобто, іноді щось краще лишити за кадром, зіграти на саспенсі, використавши, наприклад, магію внутрішньокадрового монтажу, як то було у «Псах», ніж зробити погано і намагатися якось замаскувати кричущу дешевизну (або навіть і ні).

Що лишається у сухому залишку? Першу третину, в кращих традиціях злощасної корпорації Umbrella, нам показують невдалі лабораторні експерименти, передбачуваний результат яких вже навіює нудьгу. Згодом отримуємо безтолкові метання персонажа Ґрілло та його бойової напарниці безпосередньо на вулицях міста. Але там, де сюжету не завадило б розширення масштабів містечкового апокаліпсиса, маємо кілька монотонних невигадливих сутичок протиборчих сторін.

Завершальна частина, де увага більше зосереджується на рідних головного героя, нічим не краща і пропонує чергову порцію сюжетного крінжу для глядача, який ніяк не може дочекатися, коли все це неподобство нарешті завершиться.