Читацькі дописи
IT Community

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.

У сучасному соціально-дистанційному світі, коли віртуальні комунікації важливіші, ніж будь-коли, надсилання коротких повідомлень частково зайняло місце голосового зв’язку з друзями, колегами та родиною. Ми надсилаємо сотні таких повідомлень щодня, навіть не замислюючись про це. 

Перші миттєві повідомлення були превілегією для програмістів, екстреного зв’язку та комп’ютерних чатів і лише потім увійшли у сферу нашого повсякденного життя.

Перші кроки текстових повідомлень

У 1969 році студент Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Чарлі Кілн спробував передати текст «login» на комп’ютер Стенфордського науково-дослідного інституту через перше посилання на мережу ARPANET, яка була попередницею сучасного Інтернету. Після того, як літери «L» і «O» були надіслані, система вийшла з ладу. Так вийшло що зробило перше повідомлення, надіслане в Інтернеті – LO. Приблизно через годину відновлення після збою, повний текст «login» дійшов до адресата.

ICQ, QIP, Miranda та компанія

Ще в 1996 році ICQ стала першою службою обміну миттєвими повідомленнями, яку обрали користувачі з усього світу. 

Пам’ятайте той фірмовий звук, що звучить, коли надходить нове повідомлення?

Зрештою її придбала AOL у 1998 році та досягла максимуму в понад 100 мільйонів зареєстрованих користувачів.

Microsoft теж була вимушена слідувати тренду, перспективний напрямок швидко впав у вічі в компанії та менш ніж через 1 рік вони випустили свою програму – MSN Messenger, яка пізніше перетворилася на Windows Live Messenger.

Але повернемося до ICQ, до 2010 року він належав саме американській компанії, поки його не продали Digital Sky.

Отримавши широке поширення разом із такими програмами, як Instant Messenger і MSN Messenger, він пережив їх обох. Користувачам ICQ надавався унікальний ідентифікатор UIN — рядок з 5–13 цифр, що відповідав лише одному профілю. Це дозволяло уникати прив’язки спілкування до номера телефону і зберігати його конфіденційність: для додавання до контактів достатньо було знати лише UIN.

Саме тому власники персональних комп’ютерів економили значні кошти, користуючись миттєвими текстовими повідомленнями у популярних на той час месенджерах. 

Одна з корисних функцій ICQ полягала в можливості відправлення повідомлень офлайн. Якщо ваш співрозмовник не був в режимі доступу, ви могли все одно надіслати йому повідомлення. Воно зберігалося на сервері та доставлялося, як тільки отримувач знову виходив в Інтернет. Сьогодні така функція здається само собою зрозумілою, але на початку 2000-х, коли Dial-up з’єднання не відрізнялося стабільністю, а постійний мобільний інтернет був доступний не всім, така опція була надзвичайно важливою.

Мобільні платформи для месенджерів

У 2000-х роках ICQ з`явився також на мобільних телефонах, що дозволяло залишатися на зв’язку навіть коли ми були в дорозі. На той час ICQ розробила мобільні додатки для різних платформ, таких як Java ME (J2ME), ОС Symbian, Windows Mobile  і навіть Mophun.

Вже в ті часи на моєму Sony Ericsson K770i без проблем можна було зайти в для переписування в ICQ, потім згорнути його і він залишався працювати у фоні, поки ти паралельно відкриваєш Opera Mini, щоб почитати якісь новини. І це, на секундочку, 17 років тому!

Офіційний клієнт ICQ еволюціонував разом із розвитком технологій: спочатку він був доступний на комп’ютерах і кнопкових телефонах, а згодом з’явилися офіційні програми для різних операційних систем, включаючи мобільні платформи, а також вебверсія.

Проте використання саме офіційного клієнта ICQ не було обов’язковим. Протокол ICQ підтримували численні сторонні програми, такі як Jimm, QIP, MIP, Miranda та інші.  Ці програми були розроблені для різних пристроїв, відрізнялися дизайном, доступними налаштуваннями та обсягом трафіку, що споживали. Особисто мені найбільше подобалась Miranda.

Miranda була створена Роландом Раб’єном у 2000-му році. Спочатку вона називалась Miranda ICQ, оскільки була мінімалістичним клоном клієнта ICQ. Перша версія мала розмір менш як 100 Кбайт і використовувала бібліотеку LibICQ. У цій версії не було підтримки історії повідомлень, бази даних або плагінів.

Skype – нова ера голосового зв’язку

Skype є одним з перших масових сервісів для аудіо та відеозв’язку, який став популярним у 2000-х роках. Вважається, що він став родоначальником сучасних месенджерів, оскільки пропонував безплатні приватні та групові дзвінки та конференції ще до появи таких сервісів, як Telegram чи Viber. Навіть тепер Skype все ще має значну кількість користувачів, але його популярність знижується з кожним роком.

Програму Skype було випущено у 2003 році фірмою Skype Technologies, у її розробці брала участь команда програмістів зі Швеції, Данії та Естонії. Спочатку в інтерфейсі Skype були доступні лише голосові дзвінки та обмін текстовими повідомленнями. При цьому акцент був зроблений саме на дзвінки, що відрізняло його від тодішнього месенджера ICQ та інших.

У 2007 році була випущена версія Skype 3.5 для Windows, яка додала функції перенаправлення дзвінків стороннім користувачам та вставки відеороликів у чат. У 2008 році з’явилася версія Skype 2.0 для Linux, яка підтримувала відеоконференції. А у 2009 році був представлений перший мобільний додаток Skype для iPhone. 

Особисто я почав користуватися Скайпом вже після 2010-х років, адже до цього часу в мене не було нормального інтернету. Але вже пізніше — це була незамінна річ, особливо для спілкування з людьми, що жили за кордоном. 

Здавалось, що то було так давно…

Сучасні діти, коли чують, що раніше у нас не було смартфонів, щиро дивуються. Адже як ми могли спілкуватися, бути на зв’язку, якщо неможливо запустити Viber чи Telegram? Не додзвонившись до когось протягом години-двох у сучасної людини вже виникає паніка. В ті далекі 2000-ні ніхто цим особливо не переймався, адже у багатьох ще не було навіть кнопочних мобільних телефонів. Зате яке було щастя, коли в ICQ червона ромашка перетворювалась на зелену і це значило, що дорога тобі людина готова з тобою спілкуватися. І вже на іншому кінці проводу хтось почує веселе звукове повідомлення: О-Оу!

Цей матеріал – не редакційнийЦе – особиста думка його автора. Редакція може не розділяти цю думку.