Надмасивні чорні діри — одні з найбільш екстремальних явищ у Всесвіті, які зазвичай перебувають у центрі своїх галактик-господарів. Однак буває й таке, що діри виштовхують з «дому» і вони починають самотнє паломництво неосяжними просторами глибокого космосу.
Досліджуючи дивний слід газової хмари, що оточувала карликову галактику, група міжнародних вчених знайшла потенційного кандидата на звання «надмасивної чорної діри, що втікає». Світло від гігантського астрономічного об’єкту подорожувало понад 7,5 млрд років, щоб досягти Землі, і, ймовірно, тіло рухалось зі швидкістю 1600 км/c.
У статті, опублікованій в The Astrophysical Journal Letters, вчені пропонують власне пояснення того, як взаємодія «надмасивної чорної діри, що втікає» з навкологалактичним середовищем (CGM) може залишити слід із газу та молодих зірок. CGM — це утворення гарячої плазми (з температурою від 100 000 до 10 000 000 градусів Кельвіна), яке, як вважають, існує в просторі між галактиками та містить в собі 40-50% усієї баріонної «нормальної матерії» нинішнього Всесвіту. 
Надмасивні чорні діри, як правило, знаходяться в центрі майже кожної великої галактики, як-от наш Чумацький Шлях, де харчуються пилом та енергією. Однак бувають ситуації, коли вони вимушено покидають свою домівку.
У статті дослідники припускають, що коли дві галактики зливаються, чорні діри у їхніх центрах утворюють систему з двома крайніми об’єктами, які обертаються навколо центру тяжіння нової формації, ймовірно, мільярди років. Якщо у систему входить третя надмасивна чорна діра, така взаємодія призводить до «ефекту рогатки» — коли одне з ядер діри виштовхується у відкритий космос. Але «вигнання» може відбутись і без участі третьої надмасивної чорної діри, оскільки злиття галактик може бути настільки жорстоким і екстремальним, що втекти може й одне з ядер двох надмасивних астрофізичних об’єктів.
Це лише одне з потенційних пояснень сліду газу та нових зірок, який зафіксував телескоп Габбла. Однак, ґрунтуючись на деяких попередніх дослідженнях, вчені припускають, що чорна діра-втікач — це поки найкраща теорія для поміченого явища.
Джерело: Techspot